Рішення № 59976033, 25.08.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/120/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1012/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Кардаш О. І.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Матківського Р.Й.

суддів: Горблянського Я.Д., Фединяка В.Д.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю представника апелянта ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про стягнення коштів, з апеляційною скаргою представника ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Калуського міськрайонного суду від 23 березня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року з позовом до суду звернувся представник ПАТ КБ «ПриватБанк» та після уточнення позовних вимог просив стягнути солідарно з відповідачів на користь Банку заборгованість у розмірі 39784, 64 євро, що еквівалентно 979895, 77 гривень за кредитним договором від 14 травня 2008 року.

Заявлені вимоги представник позивача обґрунтував тим, що відповідач ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором не виконав, не здійснював погашення за кредитом у встановленому договором порядку та строки. Станом на 04 грудня 2015 року має заборгованість у розмірі 58841, 36 євро, що складається з 15603, 22 євро - заборгованість за кредитом; 19729, 63 євро - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 23508, 51 євро - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі 22175, 64 євро, яка задоволена рішенням Калуського міськрайонного суду від 03 березня 2011 року з ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, різниця становить 37880, 47 євро, а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 10,15 євро - штраф (фіксована частина), 1894, 02 євро - штраф (процентна складова).

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 23 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Представник у скарзі зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно досліджено письмові докази та дійсні обставини справи. Суд порушив норми та принципи процесуального права, не застосував норми ЦК України, які підлягають обов'язковому застосуванню.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції не прийняв до уваги норми ст. 599, 1048, 1054 ЦК України. Правовідносини між сторонами не припинилися, що не позбавляє Банк нараховувати заборгованість згідно договору та отримання таких сум. Зважаючи на доведеність факту порушення кредитного договору, вважає, що підстав для звільнення позичальника від відповідальності не встановлено. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат, тому він повинен виконуватись. Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому висновок суду про відсутність правових підстав для задоволення позову є необґрунтованим. Судом не досліджено наявність заборгованості по договору станом на 2016 рік, порядок її формування, період, за який вона утворилась та строки погашення заборгованості.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка вимоги скарги підтримала, відповідачів, які вимоги скарг заперечили, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що з ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора припинилися правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, а виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України Позивач не заявляв вимог про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України, тому заявлена вимога про стягнення кредитної заборгованості за договором не може бути задоволена.

Однак відмовляючи у задоволенні позовних вимог із зазначенням підстав, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для його скасування і ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 14 травня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №143 К. Відповідно до п.п. 1.1-1.4 договору позивач надав кредит на придбання транспортного засобу у сумі 20 000 євро. Згідно п. 2.2 договору повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитними коштами здійснюється позичальником згідно графіку повернення кредиту.

Відповідно до п.6.1 при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по сплати відсотків за користування кредитом, передбачених графіком погашення кредиту, відсотків і винагороди, строків повернення кредиту, передбачених графіком погашення кредиту, відсотків і винагороди позичальник сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату нарахування.

При порушенні позичальником будь-якого з грошових зобов'язань, передбачених даним договором більше ніж на 120 днів, у зв'язку з чим банк буде змушений звернутися до суду, позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 250 грн. +5% від суми позову. Термін повернення кредиту у договорі сторонами визначено не пізніше 13 травня 2013 року.

На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 143К між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачами по справі, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено договори поруки від 14 травня 2008 року (а.с.18).

Згідно п.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 03 березня 2011 року задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк», при цьому стягнуто в солідарному порядку із відповідачів суму заборгованості по несплаченому кредиту - 12 563,29 Євро, нараховані відсотки -81,68 Євро, суму простроченої заборгованості по тілу кредиту - 4 254,68 Євро, суму простроченої заборгованості по відсоткам - 4338,71 Євро, пеню 937,28 Євро, що складає загальну заборгованість 22 175,64 євро, що в гривневому еквіваленті становить 244 512,59 грн. та судові витрати по справі 1820 грн. (а.с.4).

Встановлено, що заборгованість за кредитним договором визначену рішенням суду відповідачі до цього часу не погасили, а строк позовної давності згідно пункту 6.8 договору сторонами визначено 5 років і крім цього вимоги про пропуск строку позовної давності не заявлялись.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (стаття 631 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та сплати неустойки (стаття 611 ЦК України). Крім того, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або в разі реального повернення йому коштів.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та нормами ЦК України.

Враховуючи наведено суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що після рішення Калуського міськрайонного суду зобов'язання за кредитним договором припинились і фактично відмовив позивачу у поверненні простроченої заборгованості за процентами та штрафними санкціями через неповернення кредитних коштів.

Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення простроченої суми кредиту з поручителів ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга стаття 251 та частина друга стаття 252 ЦК України).

Договором поруки не визначено строку, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за кредитним договором.

Таким чином, у договорі поруки не встановлено строку її дії відповідно до статті 252 ЦК України, а тому підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

У кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений: строком повного погашення кредиту є 13 травня 2013 року, а позивач звернувся до суду з позовом до поручителів 15 січня 2016 року, тому порука є припиненою.

За прострочення кредитного зобов'язання позивачем нараховано крім інших штрафних санкцій 22571,23 Євро пені.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст. 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Колегія суддів вважає, що клопотання позичальника про зменшення розміру пені підлягає до задоволення.

Ним подано докази того, що проживає з перестарілою мамою, має двох неповнолітніх дітей, зобов'язаний сплачувати аліменти, згідно копії посвідчення є учасником бойових дій і ветераном війни, згідно довідки сільської ради не має у власності нерухомого майна.

Враховуючи скрутне матеріальне становище, що стало причиною невиконання зобов'язання, колегія суддів вважає, що розмір пені підлягає зменшенню до 10000 гривень.

Тому, враховуючи подані позивачем розрахунки заборгованості за кредитним договором (а.с. 84-86), розмір яких не заперечує позичальник, колегія суддів вважає, що на користь позивача підлягає стягнення 15309, 24 Євро залишкової суми простроченої заборгованості за процентами, що у гривневому еквіваленті становить 377066, 58 гривень, 10000 гривень пені, 19353 гривень - штраф (процентна складова), 250 гривень - штраф (фіксована складова), нарахованих на 04 грудня 2015 року на виконання умов кредитного договору від 14 травня 2008 року № 143К.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 309, 316 ЦПК України колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволити частково.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 23 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення коштів задоволити частково.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», що знаходиться у місті Дніпропетровську по вулиці Набережна Перемоги 50, податковий код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ 14360570 з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 15309, 24 Євро залишкової суми простроченої заборгованості за процентами, що у гривневому еквіваленті становить 377066, 58 гривень, 10000 гривень пені, 19353 гривень - штраф (процентна складова), 250 гривень - штраф (фіксована складова), нарахованих на 04 грудня 2015 року на виконання умов кредитного договору від 14 травня 2008 року № 143К.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» 8540 гривень сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді Я.Д. Горблянський

В.Д. Фединяк