Рішення № 59973740, 16.08.2016, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/948/16-ц

Провадження №2/173/572/2016

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2016 м.Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Шевченко О.Ю.

при секретарі судового засідання Демяненко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування заявлених позовних вимог, з урахуванням уточненої позовної заяви (а.с.44-45), зазначено, що відповідно до умов договору від 18 грудня 2014 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позичальник порушила умови договору, у зв'язку з чим станом на 5 травня 2016 року заборгованість за кредитним договором становить 11922 грн. 80 коп., а саме: 7954 грн. 34 коп. - заборгованість за кредитом; 983 грн. 44 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1909 грн. 02 коп. - заборгованість по пені; 1076 грн. - штраф, яку позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь. Також позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, а саме судовий збір, сплачений ним під час подання позовної заяви.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила, заяву про розгляд справи за її відсутності не надала.

В порядку ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів. Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

18 грудня 2014 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карток, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 12121 грн. 49 коп. на строк до 31 грудня 2016 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку з умовами сплати відсотків за його користування у розмірі 1,5 % на місяць на залишок заборгованості щомісяця. Погашення заборгованості мало відбуватися щомісячними платежами у розмірі 606 грн. 56 коп. у строк до 25 числа (а.с.6).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Уклавши із публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, ОСОБА_1 порушила договірні зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості, яка згідно з розрахунком позивача на 5 травня 2016 року становить 8937 грн. 78 коп.: 7954 грн. 34 коп. - заборгованість за кредитом; 983 грн. 44 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом (а.с. 46).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

В судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідачем порушений передбачений договором порядок погашення заборгованості, що підтверджується розрахунком заборгованості, а тому вимога позивача про стягнення всієї суми заборгованості, а саме дострокового стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами є законною та обґрунтованою.

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Умовами договору передбачено відповідальність за невиконання зобов'язання. Так умовами договору (п.2.1.1.12.6.1) передбачено нарахування пені у випадку виникнення прострочених зобов'язань на суму від 100 грн., яка розраховується як базова процентна ставка/ 30 днів, яка нараховується на кожний день прострочки кредиту + 50 грн. (а.с.7-30). Так за несвоєчасне погашення заборгованості позивачем нарахована пеня в розмірі 1909 грн. 02 коп.

Доказів повернення кредиту на час розгляду справи судом сторонами не надано, тому суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості по кредиту, відсотках та пені.

Також п.2.2. Генеральної угоди передбачено, що за порушення строків погашення заборгованості більше ніж на 31 день, Позичальник сплачує Банку штраф в розмірі 1076 грн.

Разом з тим згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вимоги позивача про одночасне стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків виконання грошового зобов'язання суперечить вимогам закону, зокрема ст. 61 Конституції України, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги, що позов задоволено частково, а тому згідно з ч.1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем підлягають стягненню з відповідача на його користь пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 530, 549, 610, 612, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60‚ 88, 212-215, 224-233 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (іп.н.НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094 м.Дніпро, вул..Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 846 грн. 80 коп.:

7954 грн. 34 коп. - заборгованість за кредитом;

983 грн. 44 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом;

1909 грн. 02 коп. - заборгованість по пені.

Стягнути з ОСОБА_1 (іп.н.НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094 м.Дніпро, вул..Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) судові витрати в сумі 1253 грн. 64 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити рішення суду шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ю.Шевченко