Ухвала суду № 59972258, 23.08.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1469/16

Головуючий у першій інстанції Курочка В. М.

Доповідач Бабій А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Бабія А. П.

суддів Варикаші О.Д., Станкевича В. А.

при секретарі Желєзнові В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 17. 06. 2014 р.,

в с т а н о в и л а:

07. 05. 2014 р. Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі ПАТ «Державний ощадний банк України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за укладеним між сторонами кредитним договором в розмірі 319553 грн. 97 коп. та судових витрат з посиланням на те, що за договором відновлювальної кредитної лінії № 42 від 22. 06. 2007 р. банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 330000 грн. строком до 22. 06. 2017 р., але своїх зобов'язань ОСОБА_2 за договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 24. 03. 2014 р. заборгованість за кредитом становить 319553,97 грн., з яких строковий основний борг за кредитом 136712,69 грн., прострочений основний борг за кредитом 100870,73 грн., заборгованість за відсотками 13309,61 грн., пеня за прострочений основний борг по кредиту 5395,28 грн., пеня за прострочені проценти за користування кредитом 14675,66 грн.

Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 17. 06. 2014 р. позов ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії №42 від 22. 06. 2007 р. у вигляді: строкового основного боргу за кредитом 136712 грн. 69 коп., простроченого основного боргу за кредитом 100870,73 грн., заборгованості за відсотками 13309,61 грн., пені за прострочений основний борг по кредиту 5395,28 грн., пені за прострочені проценти за користування кредитом 14675,66 грн., витрати зі сплати судового збору 3195,54 грн., а усього 322749,51грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду як незаконне та необгрунтоване і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує на те, що суд не витребував у позивача належний, зрозумілий та ясний розрахунок позову і фінансово-бухгалтерську документацію про виплату йому кредитних сум та їх сплату, не вияснив чи дійсно він заборгував таку суму, йому незрозуміло, що за суми під назвами заборгованість строкового основного боргу за кредитом, прострочений основний борг за кредитом. Посилався на те, що рішення суду було ухвалене у його відсутність в судовому засіданні, про яке він повідомлений не був, а в подальшому суд необгрунтовано залишив без задоволення його заяву про перегляд заочного рішення.

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_3, представник ПАТ «Державний ощадний банк України», вважає рішення суду правильним.

Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.

Задовольняючи зазначений позов банку про стягнення заборгованості за кредитним договором суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та відповідності вимогам закону.

Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим з таких підстав.

Ст. 627 ч. 1 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом встановлено, що за договором відновлювальної кредитної лінії № 42 від 22. 06. 2007 р., укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк України» (на теперішній час ПАТ «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_2, банк зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит в розмірі 330000 грн., а ОСОБА_2 зобов'язався належним чином використовувати та повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 16 відсотків річних; кредит надається на споживчі цілі за умовами договору з остаточним терміном погашення кредиту 22. 06. 2017 р. та погашення кредиту щомісячно рівними частками до 25 числа кожного місяця.

Договором передбачена сплата пені у випадку невиконання позичальником своїх обов'язків по договору.

Згідно з п. 1.9 цього договору у випадку неналежного виконання зобов'язань за цим договором банк має право на стягнення заборгованості, на що позичальник надає свою беззаперечну згоду, а за п. 2.3.1 договору банк має право припинити надання кредиту та вимагати повернення суми кредиту в цілому або у визначеній банком частині, сплати процентів за його користування, сплати комісійних винагород та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов'язань за цим договором або за договором застави (іпотеки).

За додатковою угодою від 29. 10. 2008 р. до вказаного договору на період з дня видачу кредиту та до моменту закінчення строку, на який було надано кредит, а саме до 22. 06. 2017 р. включно проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 18 % річних і ця додаткова угода вступає в силу з 01. 11. 2008 р. та є невід'ємною частиною договору.

Банк свої зобов'язання щодо надання кредиту виконав, а ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує.

За наявним у справі конкретизованим за часом та видами заборгованості (за строковим основним боргом по кредиту, простроченим основним боргом по кредиту, простроченим процентам за користування кредитом, пенею) детальним розрахунком банку заборгованості за кредитним договором (з вказівкою видачі кредитних сум, погашення кредиту, фактичної заборгованості по кредиту, процентам, пені, ставки річних та інш.) загальна заборгованість ОСОБА_2 за договором відновлювальної кредитної лінії № 42 від 22. 06. 2007 р., укладеним між сторонами у справі, за станом на 24. 03. 2014 р. складає 319553,97 грн., з яких строковий основний борг за кредитом 136712 грн. 69 коп., прострочений основний борг за кредитом 100870,73 грн., заборгованість за відсотками 13309,61 грн., пеня за прострочений основний борг по кредиту 5395,28 грн., пеня за прострочені проценти за користування кредитом 14675,66 грн.

Судові витрати у справі позивача склали 3195,54 грн. у вигляді сплати судового збору.

Вказані обставини справи підтверджені матеріалами справи, сторонами не спростовані і в апеляційного суду відсутні підстави для сумнівів в наявних у справі доказах та їх обгрунтованості за відсутності конкретних заперечень відповідача по суті позовних вимог та щодо матеріалів справи.

На підставі матеріалів справи з урахуванням вищевказаних правових положень апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а вищевказані доводи апеляційної скарги висновок суду першої інстанції стосовно стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором не спростовують.

Викладені в апеляційній скарзі загальні сумніви відповідача та зауваження з приводу дій суду та вказівки, що саме на думку відповідача мав вчиняти зі своєї ініціативи суд першої інстанції при розгляді справи, в тому числі щодо витребування бухгалтерських документів тощо, самі по собі за відсутності конкретних заперечень з боку відповідача при розгляді справи в суді першої інстанції і в апеляційній скарзі по суті позовних вимог та заборгованості і за відсутності в суді першої та апеляційної інстанцій будь-яких клопотань з боку відповідача не є підставою для визнання недоведеними заявлених банком позовних вимог і не є підставою для визнання рішення суду необгрунтованим.

Доводи скарги про розгляд справи у відсутність відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції не є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у даній справі.

Свій висновок апеляційний суд основує і на тому, що згідно зі ст. ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, к ожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційний суд також враховує, що відповідно до вимог ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

З урахуванням зазначених обставин на підставі вимог ст. ст. 11, 303 ЦПК України щодо розгляду справи в межах заявлених позивачем вимог та апеляційної скарги і відповідно до вимог ст. ст. 88, 303, 307, 309 ЦПК України апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду у даній справі належить залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 17. 06. 2014 р. залишити без змін.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій

О. Д. Варикаша

В. А. Станкевич