Рішення № 59969638, 17.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2016№910/12045/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голденкерн»

до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова

компанія»

про стягнення 63 728,43 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Горішняков В.І. за довіреністю від 22.06.2016 р.;

від відповідача: Мезецький М.С. за довіреністю № 1 від 31.12.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Голденкерн» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (далі - відповідач) про стягнення 64 749,59 грн., з яких 49 500,00 грн. основного боргу, 10 919,84 грн. пені, 1 057,80 грн. 3% річних, 3 271,95 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2016 було порушено провадження у справі № 910/12045/16, її розгляд призначено на 27.07.2016.

15.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли відомості з Моторного (транспортного) страхового бюро України, відповідно до яких за полісом № АІ/2666203, страховою компанією є ПрАТ «УТСК», ліміт по життю та здоров'ю складає 100 000,00 грн., ліміт по майну - 50 000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.

19.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 27.07.2016 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого позовні вимоги визнає частково, оскільки згідно Звіту № 64/07/16 вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та франшизи складає 29 476,04 грн. Також, відповідач вважає безпідставними позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки приписи частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, відповідач зазначає, що дійсно порушив строки виплати страхового відшкодування, однак зазначений позивачем у позовній заяві строк, за який нараховано пеню, визначено невірно.

В судовому засіданні 27.07.2016 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 15.08.2016.

08.08.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані письмові пояснення у справі, відповідно до яких позивач вважає, що оскільки автомобіль не експлуатувався в інтенсивному режимі, то підстави для застосування коефіцієнту фізичного зносу відсутні. При цьому, позивач зазначає, що наданий відповідачем Звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого КТЗ оформлений з порушенням вимог чинного законодавства, а тому не може бути прийнятий до уваги.

Крім того, 08.08.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в частині стягнення пені до 10 556,75 грн., 3% річних - до 858,45 грн., інфляційних втрат - до 2 813,23 грн. Інші позовні вимоги позивач залишив без змін.

Означена заява обґрунтована тим, що за розрахунком позивача строк прийняття відповідачем рішення про виплату страхового відшкодування сплив 27.11.2015, у зв'язку з чим позивач здійснив перерахунок заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

В судовому засіданні 15.08.2016 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 17.08.2016.

16.08.2016 через відділ діловодства господарського суду представником позивача були подані письмові пояснення у справі, в яких зазначає, що сліди деформації на задньому правому крилі жодним чином не впливали на визначення ринкової вартості пошкоджених в результаті ДТП складових частин (на лівій частині кузова), а тому підстави для застосування коефіцієнту фізичного зносу таких складових частин відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні 17.08.2016 підтримав подану через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяву про зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 17.08.2016 судом прийнято до розгляду подану позивачем 08.08.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в її редакції, відповідно має місце нова ціна позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 17.08.2016 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 20.04.2015 о 21 год. 40 хв. у місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля «Daewoo Nexia», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, через те, що останній, повертаючи ліворуч при зеленому сигналі світлофора, не надав дорогу автомобілю «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1, який рухався у зустрічному напрямку та належить позивачу, внаслідок чого відбулось зіткнення, що призвело до механічного пошкодження вказаних транспортних засобів.

В результаті означеної дорожньо-транспортної пригоди належний позивачу автомобіль «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження передньої центральної частини.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 19.05.2015 у справі № 758/4863/15-п, водія автомобіля «Daewoo Nexia», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4 було визнано винним у порушенні ПДР та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Суд враховує, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Згідно з полісом №АІ/2666203, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Daewoo Nexia», реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована у ПрАТ «УТСК» на строк з 01.07.2014 по 30.06.2015, ліміт по життю та здоров'ю складає 100 000,00 грн., ліміт по майну - 50 000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.

Відповідно до Актів виконаних робіт №АМЛ00008594 від 22.05.2015, №АМЛ00008788 від 22.05.2015, №АМЛ00008490 від 22.05.2015, складених ТОВ «АВТО-МОТИВ ЛТД», вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 55 347,25 грн. та була оплачена позивачем на підставі платіжних доручень №366 від 26.05.2016 на суму 3 344,50 грн., №367 від 26.05.2015 на суму 3 015,09 грн., №368 від 26.05.2015 на суму 48 978,66 грн.

10.07.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою про отримання страхового відшкодування.

Листом №167-У відповідач повідомив позивача про те, що ним було прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 29 892,24 грн. та складено страховий акт № 436-15-К. Розмір страхового відшкодування було визначено на підставі Акту виконаних робіт № АМЛ00008594 від 22.05.2015 ТОВ «АВТО-МОТИВ ЛТД», з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,478) та за вирахуванням франшизи в сумі 500,00 грн., проте виплата страхового відшкодування відповідачем так і не була здійснена.

Оскільки вимоги позивача задоволені не були, він вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина водія автомобіля «Daewoo Nexia», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4 встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля водія автомобіля «Daewoo Nexia», реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/2666203.

Згідно з інформацією з єдиної централізованої бази даних, наданою Моторним (транспортним) страховим бюро України на запит суду, договором (полісом) №АІ/2666203 передбачено, що франшиза становить 500,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50 000,00 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Як свідчать матеріали справи, 10.07.2015 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про отримання страхового відшкодування.

За змістом п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

При стягненні на користь потерпілого вартості пошкодженого майна враховується зношеність пошкодженого майна. Розрахунок зношеності проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за N1074/8395).

Крім того, страхувальником відшкодовується третій особі завдана внаслідок пошкодження транспортного засобу саме пряма шкода, в якій враховується вартість пошкоджених деталей транспортного засобу на момент ДТП, а саме з урахуванням фізичного зношення транспортного засобу, а не вартість нових деталей.

З аналізу наведених норм слідує, що при відшкодуванні вартості пошкодженого майна, слід враховувати вартість пошкоджених деталей транспортного засобу з урахуванням фізичного зношення транспортного засобу.

Відповідно до Звіту №64/07/16 від 15.07.2016 про оцінку вартості відновлювального ремонту автомобіля «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1, складеним ФОП ОСОБА_5 (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 17267/14 від 08.12.2014) вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 29 976,04 грн.

Однак позивач заявив до стягнення суму страхового відшкодування виходячи з фактичної вартості відновлювального ремонту, не врахувавши, що страхувальником відшкодовується третій особі завдана внаслідок пошкодження транспортного засобу пряма шкода, в якій враховується вартість пошкоджених деталей транспортного засобу саме на момент ДТП при чому з урахуванням фізичного зношення транспортного засобу (лист Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування").

При цьому, необхідно враховувати, що відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу №АІ/2666203, розмір франшизи становить 500,00 грн., у зв'язку з чим відповідач мав відшкодувати позивачу 29 476,04 грн.

Після звернення позивача до суду відповідачем було сплачено заборгованість в сумі 20 924,57 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1884 від 26.07.2016.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Як на тому наголошено в п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи те, що після порушення провадження у справі відповідачем було частково сплачено борг в сумі 20 924,57 грн., суд дійшов висновку про припинення в цій частині позовних вимог провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що вартість відновлювального ремонту відповідного транспортного засобу визначається звітом №64/07/16 про оцінку транспортного засобу від 15.07.2016 з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ. Правильність вказаного у Звіті розрахунку позивачем по суті не спростована під час розгляду справи, а його доводи щодо наявності підстав для відшкодування йому страхувальником вартості відновлювального ремонту на момент звернення з позовом у даній справі не відповідають положенням законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума страхового відшкодування за виріхуванням коефіцієнту фізичного зносу, розміру франшизи та здійсненої відповідачем часткової оплати, що складає 8 551,47 грн.

Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення пені в сумі 10 556,75 грн., 3% річних в сумі 858,45 грн., інфляційних втрат в сумі 2 813,23 грн., суд зазначає наступне.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

За змістом ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Положеннями п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 7 098,48 грн., інфляційних втрат 1 657,21 грн., 3% річних 507,60 грн.

При цьому, доводи відповідача щодо незастосування приписів статті 625 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, суд вважає безпідставними та до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 511 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до частини першої статті 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Проаналізувавши норми статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У частині третій статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у цих правовідносинах виступає страховик.

При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 01.06.2016 р. № 6-927цс16.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності зобов'язання перед позивачем щодо повної сплати суми боргу, у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню з наведених вище підстав.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено часткову обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеній частині позову. При цьому, витрати по сплаті судового збору в частині позовних вимог, по яким суд припинив провадження у справі покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій останнього.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення страхового відшкодування в сумі 20 924 (двадцять тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 57 коп.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 77; ЄДРПОУ 22945712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Голденкерн» (04210, місто Київ, вулиця Оболонська набережна, будинок 7, корпус 5; код ЄДРПОУ 36939091) 8 551 (вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят одну) 47 коп. страхового відшкодування, 1 657 (одну тисячу шістсот п'ятдесят сім) грн. 21 коп. інфляційних втрат, 507 (п'ятсот сім) грн. 60 коп. 3% річних, 7 098 (сім тисяч дев'яносто вісім) грн. 48 коп. пені, 837 (вісімсот тридцять сім) грн. 66 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного

тексту рішення 22.08.2016.

Суддя М.Є. Літвінова