Рішення № 59969616, 15.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2016№910/10971/16

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

«Маріупольгаз»

до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія

«Нафтогаз України»

про стягнення 1 140 813,00 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Лєпорська О.В. за довіреністю № 03-5/215 від 30.12.2015 р.;

від відповідача: Громницький Ю.П. за довіреністю № 14-132 від 13.05.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - відповідач) про стягнення 1 140 813,00 грн., з яких 1 064 999,61 грн. інфляційних втрат та 75 813,39 грн. 3% річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного Договору він надавав відповідачу послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, які останнім були оплачені з порушенням встановлених Договором строків, внаслідок чого виникли підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2016 порушено провадження у справі № 910/10971/16, її розгляд призначено на 11.07.2016.

08.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

11.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки вимоги п. 5.5. Договору відносно того, що оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу на період передоплати, визначений сторонами в Договорі. Водночас, відповідач звертає увагу на п.п. 5.6., 5.7. Договору, відповідно до яких у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Газорозподільного підприємства в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, затвердженому постановою НКРЕ від 02.08.2012 р. № 1000 «Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу». Крім того, відповідач зазначає, що кожного дня надходили кошти на поточні рахунки із спеціальним режимом використання та відповідно до встановленого Алгоритму вони автоматично кожного дня розподілялись між учасниками дії господарських відносин; всі кошти, отримані від відповідача за послуги з транспортування природного газу ГРМ в поточному розрахунковому періоді, зараховувались в рахунок погашення існуючої заборгованості; НКРЕКП затверджувала відсоток розподілу коштів, контролювала їх надходження та розрахунки відповідача за надані послуги; відповідач не міг порушувати вимоги законодавства та вплинути на дію алгоритму; позивач не звертався до НКРЕКП щодо застосування коригувального коефіцієнту до нормативу перерахування коштів позивачу; відповідно до розділу Х Договору спірні питання та розбіжності щодо виконання умов Договору вирішуються в порядку, встановленому законодавством, у зв'язку з чим позивач відповідно до статті 222 ГК України повинен був звернутись до відповідача з письмовою претензією з метою безпосереднього врегулювання спору, чого позивачем зроблено не було; відповідач зі свого боку зобов'язання перед позивачем виконав в повному обсязі. За таких обставин, відповідач вважає, що на момент подання позову до суду він повністю виконав грошове зобов'язання за Договором перед позивачем, а незначне прострочення в оплаті за отримані послуги сталося не з його вини. Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем не було надано доказів в підтвердження того, що відповідач міг вплинути на затверджений постановою НКРЕ від 02.08.2012 р. № 1000 порядок оплати за надані послуги або не виконувати зазначену постанову. Одночасно, відповідачем було надано контррозрахунок інфляційних втрат в сумі 699 184,66 грн.

В судовому засіданні 11.07.2016 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 03.08.2016.

29.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані заперечення на відзив відповідача, в яких зазначає, що виходячи з вимог п. 1.2. постанови НКРЕ № 1000 від 02.08.2012 відповідачем здійснювалась поточна оплата протягом місяця надання послуг, а остаточний своєчасний розрахунок відповідач мав би здійснити з будь-якого іншого поточного рахунку, що не суперечить Алгоритму та умовам Договору.

В судовому засіданні 03.08.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 15.08.2016.

В судовому засіданні 15.08.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.08.2016 проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.

У судовому засіданні 15.08.2016 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2014 між позивачем (газорозподільне підприємство) та відповідачем (замовник) було укладено Договір на розподіл природного газу №14-142-ТБ (далі - Договір), відповідно до п.2.1. якого газорозподільне підприємство зобов'язується у 2014 році надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.

Згідно з п. 2.2. Договору замовник зобов'язується сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, що передбачені умовами Договору.

Відповідно до п. 3.6. Договору обсяг протранспортованого природного газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ, що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку.

Акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків замовника з газорозподільним підприємством.

Пунктом 6.3.2. Договору на замовника покладено обов'язок оплачувати газорозподільному підприємству вартість послуг згідно з умовами Договору.

За умовами п. 5.5. Договору оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу за період передоплати, визначений сторонами в Договорі. Сума платежу попередньої оплати розраховується як добуток тарифу, визначеного на наступний період передоплати, на плановий обсяг природного газу по кожному об'єкту замовника або його споживача, заявленого на наступний період передоплати. У разі відсутності інформації про тариф на наступний період передоплати до дня здійснення попередньої оплати замовник розраховує суму платежу за тарифом, що діяв у попередньому місяці. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу природного газу протягом розрахункового періоду замовник здійснює оплату додатково заявлених обсягів транспортування природного газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому порядку. У випадку недоплати за фактично транспортований природний газ ГРМ за розрахунковий період замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати за фактично протранспортований природний газ сума переплати зараховується газорозподільним підприємством у рахунок оплати послуг з транспортування газу ГРМ на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок замовника на його письмову вимогу.

Відповідно до п. 5.6. Договору у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газорозподільного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно з п. 5.7. Договору у разі виникнення у замовника заборгованості з оплати послуг з транспортування природного газу ГРМ сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, складають графік погашення заборгованості, який є додатком до Договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості газорозподільне підприємство має право грошові кошти, отримані від замовника за послуги з транспортування природного газу ГРМ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості замовника за найдавнішим строком її виникнення.

На виконання умов Договору позивач у 2014 - 2015 роках надавав відповідачу обумовлені Договором послуги з транспортування природного газу, що підтверджується Актами наданих послуг №01ТБ від 30.04.2014 на суму 991 640,96 грн., № 02ТБ від 30.04.2014 на суму 852 810,42 грн., №03ТБ від 30.04.2014 на суму 290 373,25 грн., № 04ТБ від 30.04.2014 на суму 290 373,25 грн., № 05ТБ від 31.05.2014 на суму 28 477,96 грн., № 06ТБ від 30.06.2014 на суму 17 775,40 грн., № 07ТБ від 31.07.2014 на суму 14 337,04 грн., № 08ТБ від 31.08.2014 на суму 7 913,44 грн., № 10ТБ від 31.10.2014 на суму 156 941,38 грн., № 11ТБ від 30.11.2014 на суму 838 075,81 грн., №12ТБ від 31.12.2014 на суму 945 084,38 грн., №01ТБ від 31.01.2015 на суму 994 116,80 грн., № 02ТБ від 28.02.2015 на суму 881 286,94 грн., №03ТБ від 31.03.2014 на суму 687 276,44 грн., № 04ТБ від 30.04.2015 на суму 599 048,20 грн., № 05ТБ від 31.05.2015 на суму 98 131,78 грн., № 06ТБ від 30.06.2015 р. на суму 47 441,82 грн., № 07ТБ від 31.07.2015 р. на суму 46 183,74 грн., № 08ТБ від 31.08.2015 р. на суму 39 135,60 грн., № 09ТБ від 30.09.2015 р. на суму 36 375,98 грн., № 10ТБ від 31.10.2015 р. на суму 1 081 572,16 грн.

Проте, відповідач надані позивачем послуги оплатив з порушенням встановлених Договором строків, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В той же час, як зазначалося вище, п. 5.6. Договору передбачено, що у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газорозподільного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно з п. 5.7. Договору у разі виникнення у замовника заборгованості з оплати послуг з транспортування природного газу ГРМ сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, складають графік погашення заборгованості, який є додатком до Договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості газорозподільне підприємство має право грошові кошти, отримані від замовника за послуги з транспортування природного газу ГРМ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості замовника за найдавнішим строком її виникнення.

Відповідно до Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики 02.08.2012 р. № 1000, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Алгоритм), цей Алгоритм установлює порядок розподілу публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання гарантованого постачальника, що надходять за використаний природний газ від усіх категорій споживачів, а також механізм розрахунку гарантованими постачальниками нормативів перерахування коштів на поточні рахунки газотранспортних, газорозподільних підприємств, гарантованих постачальників та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам.

Згідно з п. 1.2. Алгоритму його дія не поширюється на відносини, пов'язані з остаточним розрахунком гарантованого постачальника природного газу та його структурних підрозділів із власником природного газу, газотранспортними, газорозподільними підприємствами відповідно до умов укладених договорів та погашенням заборгованості споживачів за спожитий природний газ.

Разом з цим, суд зазначає, що за умовами п. 3.10. Договору акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків замовника з газорозподільним підприємством.

При цьому, в силу п. 5.6. Договору остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

За таких обставин, доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, суд вважає необґрунтованими та до уваги не приймає.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В силу приписів п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 75 813,39 грн., суд вважає його арифметично невірним та таким, що не повністю відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних.

Аналогічна правова позиція викладена в п.1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Згідно з розрахунком суду, розмір 3% річних складає 75 064,02 грн.

Також, судом було перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 1 064 999,61 грн. та контррозрахунок відповідача, відповідно до якого розмір інфляційних втрат складає 699 184,66 грн., і встановлено, що вони є арифметично невірними та такими, що не повністю відповідають вимогам діючого законодавства, виходячи з наступного.

Так, основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Так, відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату від 27.07.2007 №265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що, як на тому наголошено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України № 23/466 від 05.04.2011 р. та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» № 62-97р від 03.04.1997 р.).

Проте, з наданого позивачем розрахунку та наданого відповідачем контррозрахунку вбачається, що вищевказані вимоги під час здійснення нарахування інфляційних втрат сторонами враховані не були.

Згідно з розрахунком суду, розмір інфляційних втрат складає 986 809,76 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості отриманого природного газу, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; код ЄДРПОУ 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Миколаївська, будинок 16; код ЄДРПОУ 033 61135) 75 064 (сімдесят п'ять тисяч шістдесят чотири) грн. 02 коп. 3% річних, 986 809 (дев'ятсот вісімдесят шість тисяч вісімсот дев'ять) грн. 76 коп., інфляційних втрат та 15 928 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн. 11 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення 22.08.2016

Суддя М.Є. Літвінова