Постанова № 59969170, 22.08.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Чшман Л.М.

Суддя-доповідач:Моніч Б.С.

ПОСТАНОВА

іменем України

"22" серпня 2016 р. Справа № 295/12968/14-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Жизневської А.В.

Котік Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Єрикалової О.О.,

позивачки та представника відповідача:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Житомирської міської ради на постанову Богунського районного суду м. Житомира від "11" липня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, за участю третіх осіб: Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Житомирської міської ради , Комунального підприємства "Інспекція з благоустрою міста Житомира" Житомирської міської ради визнання протиправним та скасування пункту до рішення ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до Богунського районного суду м. Житомира, у якому просила визнати протиправним та скасувати пункт 30 додатку №1 до рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради №252 від 09.07.2014 року щодо демонтажу кіоску, що знаходиться за адресою: м.Житомир, вул. Небесної Сотні (Московська), буд. 16.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 22.08.2014р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 09.10.2014р. (а.с.22).

Ухвалою суду від 02.12.2014 р. позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Не погодившись із прийнятим рішенням ОСОБА_3 звернулась до Житомирського апеляційного адміністративного суду, ухвалою якого від 16.02.2016 року, ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 02.12.2014 р. скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

Постановою Богунського районного суду в м. Житомирі від 11.07.2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправним та скасовано п. 30 додатку 1 до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради № 252 від 09.07.2014 року щодо демонтажу кіоску за адресою: АДРЕСА_2.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Виконавчий комітет Житомирської міської ради звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права , просить постанову суду від 11.07.2016 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволення позову.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування, серед іншого, включає виконавчі органи міської ради.

Рішення виконавчого комітету можуть бути актами нормативного характеру, які у свою чергу можуть бути регуляторними актами, та ненормативного характеру, тобто актами індивідуальної дії.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

В той же час, згідно рішення Конституційного суду України від 16.04.2006 року №7-рп/2009 ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

З аналізу вищевказаних положень можливо дійти висновку про те, що оскаржуване рішення є саме ненормативним актом індивідуальної дії. Саме тому на його прийняття не поширюється процедура, передбачена Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Крім того, Вищий адміністративний суд України у постанові від 06.07.2011 року по справі №К-33230/10 дійшов висновку, що недодержання вимог правових норм, а також правил, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо може бути підставою для визнання такого акта недійсним (протиправним) лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийняти відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним.

Крім того, частина 1 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містить визначення тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС), згідно з яким - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням- основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Згідно ч. 4 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Відповідно до п. 2.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, (далі - Порядок) підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС.

Згідно п. 2.20 Порядку встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив'язки.

Пунктом 2.6 Порядку передбачено, що для оформлення паспорта прив'язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС, до якої наряду з іншими документами надає схему розміщення ТС. що затверджена додатком 1 Порядку.

Матеріли справи свідчать, що позивачка згідно заяви від 26.12.2012 року звернулась до міського голови, а до заяви не додала жодного, передбаченого п. 2.6 Порядку, документа.

Додаток 1 Порядку містить форму схеми розміщення ТС із вказівкою площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування. Тобто, перш ніж оформлювати паспорт прив'язки, суб'єкт господарювання має отримати документи на землекористування, і лише після їх отримання він може звертатися за оформленням паспорта прив'язки.

Документи, що подаються для отримання паспорта прив'язки, мають містити дані щодо розміру земельних ділянок, які вносяться на підставі отриманих суб'єктом господарювання документів на право користування земельною ділянкою.

В той же час, Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження правомірності розміщення ТС по вул. Московській, 16.

Більше того, в судових засіданнях Позивач неодноразово підтверджувала той факт, що розмістила ТС самовільно, в порушення вимог п. 2.31 Порядку, без отримання паспорта прив'язки.

Згідно п. 2.30 Порядку у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу.

Підпунктом 7 п. "а" ч. 1 ст. ЗО Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів міських рад належить організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

З врахуванням вищевказаних вимог чинного законодавства та з огляду на те, що ТС Позивача по АДРЕСА_2 розміщена в безпосередній близькості до території Житнього ринку, у зв'язку з відсутністю будь-якої дозвільної/погоджувальної документації на розміщення об'єкту, виконавчим комітетом Житомирської міської ради правомірно прийняте оскаржуване рішення.

Відповідаючи на запитання суду апеляційної інстанції позивачка також підтвердила факт самовільного розміщення кіоску, пояснивши, що будучи депутатом міської ради вона розмістила його, а в подальшому мала намір легалізувати його самовільне розміщення.

Така поведінка позивачки містить явні ознаки протиправності. Нормами Конституції України (ч.3 ст.13), Цивільного Кодексу України (чч.3-5 ст.319) визначено, що власність зобов'язує, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Статтею 320 ЦК України визначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Самовільне розміщення тимчасових споруд у непризначених для цього місцях не тільки порушує права громадян на вільне пересування, на благоустрій, а і ставить інших осіб, які розмістили свої ТС, отримавши необхідні дозвільні документи, у нерівне становище у порівняння з позивачкою.

Матеріали справи також свідчать, що позивачу неодноразово повідомлялось, що відповідно до п. 3.11 Додатку 1 рішення міськвиконкому від 18.12.2013 року №611 "Про затвердження комплексної схеми розміщення та архітектурних типів тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Житомира" забороняється розмішувати ТС на відстані менше 100 м від території ринків (крім розміщення в комплексах із зупинками).

Отже, враховуючи викладене суд приходить до висновку, що рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо демонтажу кіоску є правомірним.

Невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а так само порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення згідно ст.202 КАС України.

З цих підстав колегія суддів задовольняє вимоги апеляційної скарги, скасовує постанову суд першої інстанції та приймає нове рішення, яким відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Житомирської міської ради задовольнити, постанову Богунського районного суду м. Житомира від "11" липня 2016 р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: А.В. Жизневська

Т.С. Котік

Повний текст cудового рішення виготовлено "26" серпня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,10000

3- відповідачу/відповідачам: Виконавчий комітет Житомирської міської ради майдан С.П. Корольова, 4/2,м.Житомир,10014

4-третій особі: Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Житомирської міської ради - вул. Щорса,6,м.Житомир,10014,

Комунальне підприємство "Інспекція з благоустрою міста Житомира" Житомирської міської ради - вул.Гагаріна,18,м.Житомир,10002,