Ухвала суду № 59968724, 25.08.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Мичка І.М.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"25" серпня 2016 р. Справа № 562/2658/15-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Іваненко Т.В.

Франовської К.С.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від "17" травня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області, Міністерства соціальної політики України про визнання протиправною відмови у виплаті компенсації по догляду за інвалідом 1 групи та зобов'язання вчинити певні дії суд ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому зазначає, що вона є працездатною особою, проте ніде не працює, адже з 18.06.2008 року доглядає свою матір ОСОБА_4, яка є інвалідом 1-ї групи за висновком МСЕК потребує постійного стороннього догляду. За здійснення такого догляду станом на 2015 рік отримує щомісячну грошову компенсацію від держави у розмірі 208,00 грн., з яких 16,16 грн. - компенсаційна виплата працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за інвалідом 1-ї групи або особою похилого віку, що досягла 80-річного віку 191,84 грн. - державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям.

Позивач вважає, що має право на виплату державної допомоги по догляду за інвалідом 1-ої групи в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого в законі України про Державний бюджет на відповідний рік, тому просить суд визнати неправомірними відмови Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної держадміністрації, Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної держадміністрації, Міністерства соціальної політики України щодо виплати їй компенсації по догляду за інвалідом 1-ої групи в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зобов»язати Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної держадміністрації нараховувати та виплачувати компенсаційну виплату працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за інвалідом 1-ої групи ОСОБА_4 в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого в законі України про державний бюджет на відповідний рік , починаючи з дня подання позову до суду до обмеження чи припинення права на дану компенсаційну виплату, зобов»язати Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної держадміністрації здійснити перерахунок та виплатити недораховану компенсаційну виплату їй як працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за інвалідом 1-ої групи за минулі періоди в розмірі 35675,59 гривень., стягнути солідарно з Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної держадміністрації, Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної держадміністрації, Міністерства соціальної політики України на користь позивачки моральну шкоду в розмірі 10,000 гривень.

Постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 травня 2016 року у позові ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 здійснює догляд за своєю матір'ю ОСОБА_4, яка є інвалідом 1-ої групи , та отримує щомісячну грошову компенсацію від держави.

Згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 832 від 26 липня 1996 року "Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян", пункту 3 Указу Президента України "Про грошову реформу в Україні" №762/96 від 25 серпня 1996 року установлено щомісячні компенсаційні виплати у розмірі 4 гривні 80 копійок непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом І групи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 №558 затверджено Порядок призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги (далі за текстом - Порядок), яким передбачено, що непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна компенсаційна виплата.

Відповідно до пункту 2 Порядку компенсація призначається, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, фізичним особам, які надають соціальні послуги інвалідам I групи становить 15 відсотків від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначає, що державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму. Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Згідно статті 17 зазначеного Закону до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Статтею 1 Закону України "Про соціальні послуги" визначено, що соціальні послуги - комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв'язання їхніх життєвих проблем.

Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 7 Закону України "Про соціальні послуги" вичерпний перелік соціальних послуг, умови їх надання та порядок регулювання тарифів їх оплати встановлюються Кабінетом Міністрів України. Фізичним особам, які надають соціальні послуги призначаються та виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Серед основних принципів надання соціальних послуг, передбачених статтею 3 Закону України "Про соціальні послуги", зокрема, є принцип добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг.

Аналіз зазначених приписів законодавства свідчить про те, що законодавець в даному випадку не відносить компенсаційні виплати, визначені Порядком до соціальних виплат, які є основним джерелом існування. Виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, мають компенсаційний (заохочувальний характер) і не відносяться до соціальних гарантій, що унеможливлює застосування до неї положень частини третьої статті 46 Конституції України.

Відтак, оскільки позивач отримує компенсацію як непрацююча працездатна особа, яка доглядає за інвалідом І групи відповідно до Постанови №558, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити державну допомогу на догляд за інвалідом І групи в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб - відсутні.

Таким чином, ухвалене по справі судове рішення першої інстанції є законним і обґрунтованим, а позиція апелянта є помилковою. Відповідно, судове рішення першої інстанції скасуванню не підлягає, як таке, що прийняте за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від "17" травня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Т.В. Іваненко

К.С. Франовська

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,35701

3- представник позивача ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1

4- відповідачу: Головне управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації вул.Словацького, 1,м.Рівне,Рівненська область,33000

5- Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області вул.Приходька,1,м.Здолбунів,Рівненська область,35705

6- Міністерство соціальної політики України вул.Еспланадна, 8/10,м.Київ,01601

- ,