Ухвала суду № 59968403, 23.08.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/200/16

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року, у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Баштанській об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, а саме: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 квітня 2014 року № 0000521700, № 0000531700, та від 28 жовтня 2015 року № 0009391700, № 0009401700.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що на підставі проведеної перевірки позивача податковим органом встановлено порушення норм податкового законодавства позивачем, а як наслідок правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Так, апелянтом зазначено, що позивачем документально не підтверджено витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, що включаються до витрат операційної діяльності, зокрема, не надано товарно-транспорті накладні, фіскально-розрахункові чеки на оплату товарів, лімітно-заборні картки.

Більш того, вже з наданих товарних чеках на придбання паливно-мастильних матеріалів відсутні реквізити власника, що не дає можливості ідентифікувати платника податків.

Також, апелянтом зазначено, що позивачем в ході перевірки не надано первинних документів, що підтверджують у нього наявність залишків вирощеної сільськогосподарської продукції на складі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства, за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

За наслідком проведеної перевірки податковим органом складено акт від 22 квітня 2014 року № 5/17/НОМЕР_5, яким встановлено порушення, а саме: п. 187.1 ст. 187, п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188 ПК України, в частині заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість; п.177.1 ст. 177 ПК України, в частині не включення до валового доходу фізичних осіб-підприємців в декларації про доходи суми доходів від реалізації сільгосппродукції власного виробництва; п. 138.1 ст. 138, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, в частині не підтвердження включення до складу валових витрат вартість придбаних запчастин та придбання мастильних матеріалів.

На підставі виявлених порушень податковим органом направлено позивачу податкові повідомлення-рішення: № 0000521700 від 30 квітня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 234 765 грн. та 58 691 грн. штрафних санкцій; № 0000531700 від 30 квітня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, на суму 9499 грн. та 2375 грн. штрафних санкцій.

При цьому, за наслідками адміністративного оскарження позивачу направлено додаткові податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0009391700 від 28 жовтня 2015 року, яким збільшено суму штрафних санкцій з податку на додану вартість, у сумі 2374,50 грн., № 0009401700 від 28 жовтня 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму 1694,74 грн. та 59538,87 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з отриманими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача у спірних правовідносинах, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно, п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'ємів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно п. 177.2 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до абзаців 1, 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, встановлено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегією суддів встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур та вантажний автомобільний транспорт.

Так, підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб став висновок податкового органу про те, що витрати на придбання запчастин та паливно мастильних матеріалів (ПММ) не відносяться до витрат операційної діяльності та не можуть відноситись позивачем до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

При цьому, податковим органом встановлено, що надані позивачем товарні чеки на придбання ПММ не містять реквізитів власника, а тому вони не є належним документом, що підтверджує витрати позивача.

З вищевикладених норм вбачається, що витрати позивача на ремонт автотранспорту, як основного засобу виробництва, а також, витрати на придбання ПММ, відносяться до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

В свою чергу, в обґрунтування свої позовних вимог, позивачем надано до суду видаткові накладні, ТТН, акти на списання, подорожні листи, фіскальні чеки на придбання палива, що узгоджуються з метою діяльності підприємства.

При цьому, колегія суддів вважає, що у позивача відсутній обов'язок придбання ПММ виключно на договірній основі з іншими суб'єктами господарської діяльності.

В даному випадку, фіскальні чеки, що підтверджують факт придбання палива, яке використовувалось у господарській діяльності позивача, є належними документами, так як останні підтверджують укладання договору купівлі-продажу, без дотримання відповідної письмової форми.

В свою чергу, податковим органом, в обґрунтування правомірності свого рішення, не доведено факт використання придбаних автозапчастин та пального позивачем поза межами його господарської діяльності.

В часині висновку податкового органу про заниження позивачем валового доходу фізичної особи-підприємця в декларації про доходи за 2013 рік, на суму 47491грн., а саме від реалізації ячменю власного виробництва врожаю 2013 року, в кількості 4,57 тон, на суму 6443 грн., та реалізації пшениці озимої власного виробництва врожаю 2013 року, в кількості 29,32 тон, на суму 41048 грн.

При цьому, із заперечень на акт перевірки від 22 квітня 2014 року, вбачається, що позивачем у 2013 році посіяно озимі зернові, які на момент перевірки не реалізовані та перебували на складі, а саме ячмінь озимий, у кількості 4,6 тон, та пшениця озима, у кількості 29,5 тон.

Колегія суддів вважає, що податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний належним чином обґрунтовувати прийняті ним рішення про нарахування податкових зобов'язань.

В даному випадку, в матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують факт продажу позивачем вказаних зернових на час проведення перевірки, а також докази, що позивачем реалізовано вказані зернові саме за визначеною податковим органом сумою.

Більш того, в акті проведеної перевірки податковим органом також не обґрунтовано вказаних висновків про допущене позивачем порушення.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача у спірних правовідносинах, а як наслідок погоджується з необхідністю скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Баштанську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло