Ухвала суду № 59968294, 25.08.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2016 року Справа № 876/5186/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Запотічного І.І., Костіва М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління соціальної політики Тернопільської міської ради на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.06.2016 року про закриття провадження у справі за позовом Управління соціальної політики Тернопільської міської ради до ОСОБА_1, третя особа Державна фінансова інспекція в Тернопільській області про вилучення технічних засобів реабілітації інваліда, -

В С Т А Н О В И В:

Управління соціальної політики Тернопільської міської ради звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про вилучення технічних засобів реабілітації інваліда.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інвалід ОСОБА_2 був безкоштовно забезпечений за рахунок коштів державного бюджету двома кріслами колісними. Після смерті ОСОБА_2 дані засоби реабілітації інваліда не були повернуті позивачу, у зв'язку з чим останній вимагає вилучити їх у відповідача, яка є донькою померлого.

Ухвалою від 03.06.2016 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області провадження у справі закрив, оскільки позовні вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалу суду першої інстанції оскаржило Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, подавши на неї апеляційну скаргу.

У поданій апеляційній скарзі Позивач із посиланням на порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити матеріали провадження до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Сторони правом на участь у судовому засіданні не скористалися, у зв'язку з чим справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до статті 50 КАС громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Колегія суддів доходить висновку, що правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої статті 50 КАС свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Логічний спосіб тлумачення частини четвертої статті 50 КАС дозволяє колегії суддів дійти висновку, що і пункт 5 частини четвертої статті 50 КАС, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків «превентивного» судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов. Такий безпідставний підхід до розуміння змісту пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС по суті призводить до відмови органів влади від виконання своїх функціональних обов'язків та можливої дискреційної поведінки.

За пунктом 4 частини четвертої статті 50 КАС суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

У випадку, що розглядається, позов заявлений про вилучення засобів реабілітації інваліда, що були надані в користування інваліду ОСОБА_2 та, за позицією позивача є власністю держави. Даний випадок, на думку колегії суддів, не підпадає під дію пункту 4 частини четвертої статті 50 КАС, оскільки в ньому йде мова про повернення із володіння незаконного іншої особи майна власнику (державі).

Такий спір є не публічно-правовим, а приватно-правовим і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 сатини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин суд першої інстанції в цій справі правильно застосував згадані норми процесуального права, доводи, наведені апелянтом, необґрунтовані, у зв'язку з чим у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись стст. 195, 197, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління соціальної політики Тернопільської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.06.2016 року у справі № 607/18322/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді І.І. Запотічний

М.В. Костів