Ухвала суду № 59968215, 25.08.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2016 року справа №805/630/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., при секретареві судового засідання - Челаховій О.О., за участю представника позивача - Борисевича Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року в справі № 805/630/15-а за позовом Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Костянтинівського державного наукове-виробничого підприємства «Кварсит» про надання дозволу на зупинення видаткових операцій, заборону відчуження майна, зобов'язання допустити для опису майна,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- надати дозвіл на зупинення видаткових операцій Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» строком на 2 місяці;

- заборонити відчуження майна платником податків Костянтинівським державним науково-виробничим підприємством «Кварсит»;

- зобов'язати платника податків Костянтинівське державне науково-виробниче підприємство «Кварсит» допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за приписами статі 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду в разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

Також апелянт зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин був відсутній затверджений перелік населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція, що є умовою дії положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Від Костянтинівського державного наукове-виробничого підприємства «Кварсит» надійшли заперечення, в яких відповідач просить розглядати справу за відсутності його представника.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Костянтинівське державне науково-виробниче підприємство «Кварсит» зареєстроване як юридична особа, внесено до ЄДРПОУ за номером 25604710, перебуває на обліку в Костянтинівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - Костянтинівська ОДПІ).

02 грудня 2014 року позивач сформував податкову вимогу № 456-25, в якій зазначено, що відповідач має податковий борг зі сплати земельного податку з юридичних осіб у сумі 436062 грн 09 коп., яку відповідач отримав у день формування, про що свідчить підпис відповідача на корінці цієї податкової вимоги.

Станом на 19 лютого 2016 року Костянтинівське державне науково-виробниче підприємство «Кварсит» має податковий борг зі сплати земельного податку з юридичних осіб в сумі 439998 грн 43 коп., заборгованість зі сплати інших податків, зборів, платежів відсутня, що підтверджується довідкою позивача від 18 лютого 2016 року № 972/10-05-14-17-3.

29 січня 2015 року Костянтинівською ОДПІ було винесено рішення про опис майна відповідача в податкову заставу № 1/05-14-25. Також 29 січня 2015 року позивачем був складений акт про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податковим керуючим у зв'язку з недопущенням на територію платника податків, для опису майна у податкову заставу.

Позивач з такими діями Костянтинівського державного наукове-виробничого підприємства «Кварсит» не погодився, звернувся до суду за захистом порушеного права.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України (далі - ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Відповідно до пункту 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Згідно з пунктом 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

За приписами пункту 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Абзацом 4 пункту 89.3 статті 89 ПК України визначено, що акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 91.3 статті 91 ПК України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Відповідно до пункту 89.4 статті 89 ПК України в разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Пунктом 91.4 статті 91 ПК України визначено, що в разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Абзацом 2 пункту 89.4 статті 89 ПК України визначено, що контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Абзац 3 пункту 89.4 статті 89 ПК України встановлює, що зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов'язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна.

За приписами пункту 91.4 статті 91 ПК України контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців. Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків може бути достроково скасовано за рішенням податкового керуючого або суду.

Статтею 20 ПК України визначені права контролюючих органів, підпунктом 20.1.32 пункту 20.1 якої встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність встановлення наявності у відповідача податкового боргу, що став причиною призначення податкового керуючого та його виходу для опису майна відповідача у податкову заставу.

29 липня 2015 року була ухвалена постанова в адміністративній справі № 805/531/15-а, якою розглянуто адміністративний позов Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Костянтинівського державного наукове-виробничого підприємства «Кварсит» про стягнення заборгованості з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 747535 грн та з земельного податку в розмірі 133732,24 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року, у задоволенні позову - відмовлено.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VII).

За приписами статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковим зобов'язанням у розумінні Податкового кодексу України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Тобто, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків, відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 286.2. статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 ПК України.

Відповідно до статті 59.1 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу. За приписами пункту 59.5 статті 59 ПК України в разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). При цьому, відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу, відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Згідно з пунктом 20.1.34 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 ПК України. Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що відповідач узгоджені податкові зобов'язання з земельного податку в добровільному порядку сплачені не були, звернення податкового органу до суду є заходом, щодо забезпечення погашення податкового боргу в розумінні пунктом 41.5 статті 41 ПК України.

Статтею 6 Закону № 1669-VII встановлено, що під час проведення АТО суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669-VII).

З аналізу зазначених норм Закону № 1669-VII та Податкового кодексу України вбачається наявність пільги щодо сплати земельного податку, який сплачується на відповідній території, а саме щодо податку, який сплачується суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення АТО.

Перелік земельних ділянок державної та комунальної власності, на які розповсюджуються пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, визначається виходячи з переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію цього розпорядження.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Це розпорядження опубліковано 08 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України «Урядовий портал». Місто Костянтинівка Донецької області віднесене до переліку таких населених пунктів.

Пунктами 1 та 3 розпорядження № 1275-р, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053; розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079.

Тобто, розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року на момент виникнення спірних правовідносин було чинним та не скасовувалось, його дія була зупинена на відповідний час, тому колегія суддів не приймає доводи апелянта з цього приводу.

Оскільки відповідач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Костянтинівка Донецької на нього розповсюджуються пільги, встановлені ст. 6 Закону № 1669-VII.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області підстав для виходу податкового керуючого для опису майна Костянтинівського державного наукове-виробничого підприємства «Кварсит» у податкову заставу.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року в справі № 805/630/15-а за позовом Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Костянтинівського державного наукове-виробничого підприємства «Кварсит» про надання дозволу на зупинення видаткових операцій, заборону відчуження майна, зобов'язання допустити для опису майна - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року в справі № 805/630/15-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 25 серпня 2016 року. Повний текст ухвали складений 26 серпня 2016 року.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після виготовлення повного тексту.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук