Рішення № 59961288, 22.08.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2016 р.Справа № 922/2412/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Союз", м. Дергачі до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саваж-Торг", м. Харків про стягнення 6876,61 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю від 01.01.2016 року.

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Союз" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саваж-Торг" про стягнення заборгованості за договором поставки № 26/33/2015 від 01.08.2015 року щодо оплати поставленого товару в сумі 5452,35 грн., 252,95 грн. інфляційних втрат, 669,43 грн. 3% річних та 501,88 грн. пені. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.07.2016 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 08.08.2016 року.

08 серпня 2016 року ухвалою господарського суду Харківської області відкладено розгляд даної справи до 22 серпня 2016 року.

В призначене судове засідання 22 серпня 2016 року з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач свого уповноваженого представника в призначене судове засідання не направив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями з відміткою поштової установи "за закінченим терміном зберігання" (арк. спр. 30-34, 140-144).

Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, відповідно до якої зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 серпня 2015 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 26/33/2015.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору, постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, погоджених в даному договорі. Асортимент та кількість кожної партії товару встановлюється за погодженням сторін при оформленні замовлення та вказується в накладних, які являються невід'ємною частиною даного договору.

Ціна товару являється договірною та встановлюється на основі цін, затверджених постачальником та вказується у прайс-листах. Ціна на поставлений по даному договору товар може змінюватися в залежності від коньюктури ринку та інших умов впливаючих на виконання договору, а саме зміні податкових ставок, зміні цін на сировину та енергоносії, зміни в нормативно-правовому державному регулюванні та іншими обставинами. Ціна на товар вказується в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Загальна ціна даного договору встановлюється як накопичувальна сума по усіх проведених поставках, які оформлюються накладними, які є невід'ємною частиною даного договору (п.п. 2.1, 2.2, 2.3 договору).

Товар покупцю постачається шляхом централізованого постачання транспортом постачальника, або транспортом покупця. З моменту передачі товару ризик випадкового знищення товару несе покупець. Постачання вважається завершеним з моменту передачі товару та супровідних документів покупцю в пункті поставки. Товар постачається покупцю з усіма необхідними документами, оформленими належним чином, а саме: товарна або товарно-транспортна накладна, податкова накладна. В момент приймання покупець на супровідних документах робить відповідне позначення, про прийняття товару (підпис матеріально-відповідальної особи, печатка або штамп покупця) (п.п. 5.1, 5.4, 5.7 договору).

Покупець зобов'язаний оплатити товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, або внесенням грошових коштів в касу постачальника, або іншим, не забороненим діючим законодавством України та погодженим в двосторонньому порядку способом. Оплата проводиться згідно п. 6.2.1 даного договору не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, або дата внесення грошових коштів в касу постачальника (п.п. 6.1, 6.2, 6.2.1, 6.3 договору).

За порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим порушенням збитки, в тому числі неотриманий прибуток, в порядку, передбаченому діючим законодавством та даним договором. Покупець в разі несвоєчасної оплати поставленого товару сплачує постачальнику пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 30% річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (згідно ст. 625 ЦК України) (п.п. 7.1, 7.2 договору).

Згідно п. 8.1 договору, договір вступає в законну силу з дня його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2016 року. Якщо жодна із сторін до закінчення даного договору не заявить бажання його розірвати, даний договір вважається пролонгованим на один календарний рік.

Згідно з наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № Ц03270 від 27 серпня 2015 року на суму 14 729,68 грн.; № 03658 від 03 вересня 2015 року на суму 1 001,76 грн.; № Ц03683 від 03.09.2015 року на суму 17 831,08 грн.; № Ц04157 від 10 вересня 2015 року на суму 469,80 грн.; № Ц04213 від 10 вересня 2015 року на суму 9 953,62 грн.; № Ц05241 від 24 вересня 2015 року на суму 9 551,12 грн.; № Ц05224 від 24 вересня 2015 року на суму 2 151,18 грн.; № Ц04741 від 17 вересня 2015 року на суму 1 459,04 грн.; № Ц0000008 від 01 жовтня 2015 року на суму 2 152,40 грн.; № Ц04749 від 17 вересня 2015 року на суму 9 839,13 грн.; № Ц0000009 від 01 жовтня 2015 року на суму 20 161,89 грн.; № Ц0000029 від 01 жовтня 2015 року на суму 1 849,08 грн.; № Ц06993 від 30 жовтня 2015 року на суму 18 059,65 грн.; № Ц0000830 від 12 листопада 2015 року на суму 11 745,00 грн.; № Ц06982 від 30 жовтня 2015 року на суму 2 445,98 грн.; № Ц0000301 від 05 листопада 2015 року на суму 9 350,72 грн.; № Ц0000341 від 05 листопада 2015 року на суму 788,50 грн.; № Ц0000777 від 12 листопада 2015 року на суму 1 276,94 грн.; № Ц0001363 від 19 листопада 2015 року на суму 8 355,94 грн.; № Ц0001428 від 19 листопада 2015 року на суму 652,85 грн.; № Ц0002019 від 26 листопада 2016 року на суму 5 156,27 грн.; № Ц0001658 від 19 грудня 2015 року на суму 17 645,53 грн.; № Ц0001979 від 24 грудня 2015 року на суму 13 557,08 грн.; № Ц0002009 від 25 грудня 2015 року на суму 1 979,74 грн.; № Ц0000168 від 08 січня 2016 року на суму 980,32 грн.; № Ц0001602 від 28 січня 2016 року на суму 11 106,32 грн.; № Ц0001655 від 29 січня 2016 року на суму 1 119,70 грн.; № Ц0001109 від 22 січня 2016 року на суму 572,26 грн.; № Ц0001066 від 21 січня 2016 року на суму 6 361,82 грн.; № Ц0000619 від 15 січня 2016 року на суму 1 518,89 грн.; № Ц0000548 від 14 січня 2016 року на суму 5 044,46 грн.; № Ц0000240 від 08 січня 2016 року на суму 980,32 грн.; № Ц0000237 від 08 січня 2016 року на суму 9 506,81 грн.; № Ц0003294 від 19 лютого 2016 року на суму 2 211,34 грн.; № Ц0002230 від 05 лютого 2016 року на суму 161,46 грн.; № Ц0002118 від 04 лютого 2016 року на суму 5 355,35 грн. позивачем передано (з урахуванням повернень товару), а відповідачем отримано товар на загальну суму 227 969,83 грн. Як вказує позивач у позовні заяві, відповідач свої зобов'язання за договором поставки № 26/33/2015 від 01 серпня 2015 року своєчасно та в повному обсязі не виконав, а лише частково сплатив вартість отриманого товару на загальну суму 222 517,48 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію, відповідно до якої позивач просив відповідача сплатити 6 402,35 грн. заборгованості за поставлений товар відповідно до умов договору поставки № 26/33/2015 від -1 серпня 2015 року. Відповідачем на адресу позивача було надано відповідь на вказану претензію (вих. № 17/05-16 від 17 травня 2016 року), відповідно до якої відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 6 414,51 грн. та зобов'язувався її погасити. Втім, як стверджує позивач, відповідачем, після отримання претензії було лише частково погашено заборгованість у розмірі 950,00 грн. що й стало підставою для позивача звернутися з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки № 26/33/2015 від 01 серпня 2015 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов договору поставки № 26/33/2015 від 01 серпня 2015 року в частині оплати вартості отриманого товару своєчасно та в повному обсязі, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за отриманий товар відповідно до умов спірного договору у розмірі 5 452.35 грн. З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 26/33/2015 від 01 серпня 2015 року у розмірі 5 452,35 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 252,95 грн. інфляційних втрат та 501,88 грн. 30% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище в даному рішенні суду, сторонами в п. 7.2 договору поставки № 26/33/2015 від 01 серпня 2015 року погодженою, що у разі прострочення оплати вартості отриманого товару відповідач сплачує на користь позивача 30% річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що повністю відповідає вимогам ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 30% річних та інфляційних втрат за розрахунком визначено вірно згідно діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги позивача, стягнути з відповідача 30% річних у розмірі 501,88 грн. та інфляційні втрати в розмірі 252,95 грн. (за період з 04 березня 2016 року по 23 червня 2016 року включно).

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 669,43 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Як зазначено вище, умовами п. 7.2 спірного договору передбачено відповідальність у вигляді пені за порушення зобов'язання.

Враховуючи наведені норми закону та умови договору, беручи до уваги прострочення виконання відповідачем основного зобов'язання, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 669,43 грн. (за період з 04 березня 2016 року по 23 червня 2016 року) обґрунтованими та таким що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, судові витрати у даній справі в розмірі 1 378,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 174. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 509, 525, 526, 546, 549, 610, 611, 625, 626, 627, 655, 694, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Саваж-Торг" (61052, м. Харків, вул. Чоботарська, б. 80-А, р/р 26003300498446 в ХОУ АО "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 39760447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Союз" (62300, обл. Харківська, р-н Дергачівський, м. Дергачі, пер. Залізничний, 18, р/р 26003000084224 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 36419123) 5 452,35 грн. основної заборгованості, 669,43 грн. пені, 252,95 грн. інфляційних втрат, 501,88 грн. 30% річних та 1 378,00 грн. судових витрат.

Видати наказ суду після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.08.2016 р.

Суддя ОСОБА_2

№ 922/2412/16