Постанова № 59961088, 23.08.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.08.2016 справа №908/2140/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_5 за довіреністювід відповідача:ОСОБА_6 за довіреністю, ОСОБА_7 за довіреністюрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» м. Краматорськ, Донецька областьна рішення господарського суду Запорізької області від15.06.2016р. по справі№908/2140/15-г (головуючий суддя Гончаренко С.А., судді Алейнікова Т.Г., Серкіз В.Г.)за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» м. Краматорськ, Донецька областьдо відповідача: Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» м. Краматорськ, Донецька областьпростягнення 484 156,34грн. пені, 64 128,90грн. 3% річних та 802 664,81грн. інфляційних втрат

У судовому засіданні 10.08.2016р. оголошено перерву до 23.08.2016р.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» м.Краматорськ, Донецька область звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» м. Краматорськ, Донецька область про стягнення 484 156,34грн. пені, 64 128,90грн. 3% річних та 802 664,81грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.06.2016р. позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» 64128грн.90коп. 3% річних, 802664грн.81коп. інфляційних втрат та 17335грн.87коп. судового збору. В іншій частині щодо стягнення пені відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, оскаржив його в апеляційному порядку і просив рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови стягнення пені в розмірі 484 156,34грн.

Підставами для скасування рішення суду в цій частині апелянт зазначає неповне зясування обставин справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт посилається на те, що судом помилково зроблений висновок про настання форс-мажорних обставин по даній справі, оскільки єдиним належним доказом таких обставин є сертифікат ОСОБА_8 палати (далі - ТПП).

Також, скаржник посилається на те, що відповідач в порушення п.4.3.2. Договору ніяких письмових повідомлень про настання обставин непереборної сили з відповідним документальним підтвердженням на адресу позивача не надіслав, у звязку з чим вважає незафіксованим факт настання обставин непереборної сили.

Крім того, судом не враховано, що висновок ТПП стосується виключно відстрочення сплати відповідачем податкового боргу.

В доповненнях до апеляційної скарги посилався на помилковий висновок суду щодо недосягнення сторонами згоди щодо розміру пені в договорі.

Представник позивача у судове засідання прибув, надав розрахунки боргу, пені, 3% річних та інфляційних витрат з урахуванням здійснених оплат відповідачем у спірний період.

Представники відповідача у судове засідання прибули, надали відзив на апеляційну скаргу та клопотання про долучення доказів оплати заборгованості у спірний період.

Клопотання відповідача судом задоволено, оскільки на зазначені платіжні доручення відповідачем зроблено посилання під час розгляду справи у суді першої інстанції, яким господарським судом оцінку не надано.

При цьому, позивачем наданий розрахунок спірної суми з урахуванням сум проплат, визначених відповідачем.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 21.06.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Краматорський завод важкого верстатобудування» (Споживач) укладений договір №30200002 про постачання електричної енергії, згідно якого Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатками до Договору, що є його невідємними частинами (п.1.1 договору).

Пунктом 2.1. Договору постачальник електричної енергії зобовязується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: - в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 цього Договору та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (Додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам»); - згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок та гарантованим рівнем надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком «ОСОБА_7 розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін»; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами, дотримання яких залежить від постачальника електричної енергії.

В свою чергу споживач зобовязується: дотримуватися режиму споживання електричної енергіє згідно з умовами розділу 5 цього договору та підтримувати показники якості електричної енергії на межі балансової належності електричних мереж, дотримання яких залежить від споживача, на рівні, визначеному державними стандартами; оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії, знімати та надавати постачальнику відомості про показання розрахункових приладів обліку згідно додаткам «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобу обліку електричної енергії» (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 9.4. Договору цей договір набирає чинності з «01» липня 2004 року за умови підписання сторонами всіх, перелічених у п. 9.1. Договору, додатків, і укладається на термін до «31» грудня 2005 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Згідно з п. 1.1. Додатку №2 «Порядок розрахунків» від 21.06.2004р. до договору про постачання електричної енергії №30200002 від 21.06.2004р. тривалість розрахункового періоду місяць. Дата початку розрахункового періоду 01 число місяця.

Додатковою угодою від 25.05.2011р. до вказаного договору були внесені зміни, у звязку зі зміною найменування сторони по договору змінено з Відкритого акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» на Публічне акціонерне товариство «Краматорський завод важкого верстатобудування», яке є правонаступником усіх прав, обовязків та відповідальності Відкритого акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування».

Додатковою угодою від 03.01.2014р. до вказаного договору були внесені зміни, у звязку з перейменуванням сторони по договору змінено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі», який є повноправним правонаступником усіх прав, обовязків та відповідальності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест».

Договір та Додаткові угоди до нього підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств без зауважень.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що у спірний період договір був чинним.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії, а також несе відповідальність за порушення умов договору та правил користування електричною енергією.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у період з лютого 2014р. по жовтень 2014р. належним чином виконав зобовязання за договором, про що свідчать акти про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії, які підписані без зауважень представниками обох сторін.

Позивач за вказаний період поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 8 143 342,33грн.

Крім того, постачальником споживачу виставлені рахунки №35/30200002 за спожиту електроенергію: від 28.02.2014р. за лютий 2014р.; від 31.03.2014р. за березень 2014р.; від 30.04.2014р. за квітень 2014р.; від 31.05.2014р. за травень 2014р.; від 30.06.2014р. за червень 2014р.; від 31.07.2014р. за липень 2014р.; від 31.08.2014р. за серпень 2014р.; від 30.09.2014р. за вересень 2014р.; від 31.10.2014р. за жовтень 2014р.

Відповідно до п. 3 Додатку №2 «Порядок розрахунків» від 21.06.2004р. до договору про постачання електричної енергії №30200002 від 21.06.2004р. постачальник зобовязується щомісячно надавати, а споживач щомісячно сплачувати одержані рахунки за спожиту активну електроенергію (з урахуванням ПДВ), 01 числа щомісячно при здійсненні розрахунків за звітний розрахунковий період постачальник надає споживачу остаточний рахунок за фактично спожиту в звітному розрахунковому періоді активну електроенергію з урахуванням планових рахунків за цей період, що були надані споживачу раніше.

Пунктом 3.2. зазначеного додатку визначено, що споживач здійснює оплату отриманих від постачальника рахунків самостійно, шляхом перерахування грошових коштів до 06 числа поточного місяця сплачує суму остаточного розрахунку за попередній розрахунковий період.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Рішеннями (постановами) господарських судів встановлено наявність заборгованості відповідача за спожиту активну електроенергію, а саме:

-рішенням господарського суду Донецької області від 01.10.2015р. у справі №905/74/15 визнано заборгованість відповідача перед позивачем за лютий 2014р.

-рішенням господарського суду Донецької області від 10.09.2015р. у справі №905/1331/15, залишеного без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2015р. та постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2016р., визнано заборгованість відповідача перед позивачем за березень 2014р.

-рішенням господарського суду Донецької області від 01.10.2015р. у справі №905/1278/15 визнано заборгованість відповідача перед позивачем за квітень 2014р.

-рішенням господарського суду Запорізької області від 04.02.2015р. у справі №908/5499/14, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015р. та постановою Вищого господарського суду України від 30.06.2015р., визнано заборгованість відповідача перед позивачем за травень 2014р.

-рішенням господарського суду Запорізької області від 10.04.2015р. у справі №908/976/15-г, залишеного без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.06.2015р. та постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2015р., визнано заборгованість відповідача перед позивачем за період червень-липень 2014р.

Таким чином, господарськими судами встановлено наявність заборгованості за поставлену активну електроенергію за період з лютого по липень 2014р.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки відповідач свої зобов'язання належним чином в установлений договором строк не виконав, позивачем нараховано до стягнення пеню у розмірі 484 156,34грн. за період з 07.03.2014р. по 28.11.2014р. Крім того, позивачем нараховані 3% річних за несвоєчасну оплату відповідачем вартості спожитої електричної енергії за період з 07.03.2014р. по 28.11.2014р. в розмірі 64 128,90грн. та інфляційні витрати за період з березня 2014 року по січень 2015 року в сумі 802 664,81грн. в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

В ході розгляду справи, позивачем до апеляційного суду надано розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат з урахуванням оплат, які здійснені відповідачем за період червень та липень 2014р., які складають: 389 676,13грн. пені за період з 07.03.2014р. по 28.11.2014р.; 53 398,76грн. 3% річних за період з 07.03.2014р. по 28.11.2014р. та 680 388,33грн. інфляційних витрат за період з березня 2014р. по січень 2015р.

Оскільки позивач позбавлений можливості зменшити позовні вимоги в апеляційній інстанції, то зазначений розрахунок приєднано до матеріалів справи, а суд повторно розглядає справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням позиції обох сторін.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат колегія суддів зазначає наступне. Згідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до п 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Таким чином, початком нарахування відповідальності за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами Договору (зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду України від 28.01.2014р. у справі № 5002-11/4112-2012).

Виходячи саме з принципу розрахунку індексу інфляції, в тому числі з урахуванням здійснених платежів, колегія суддів не погоджується з розрахунком позивача та суду першої інстанції та вважає, що дійсний розмір цих витрат становить 577 069,15грн. за період з квітня 2014 року по січень 2015р., враховуючи те, що нарахування таких витрат здійснюється починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж та те, що найменший період визначення інфляційних нарахувань становить місяць, тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою таких нарахувань.

Крім того, не можуть бути залишеними поза увагою суду фактичні оплати, здійснені відповідачем за червень-липень 2014р. з визначенням призначення платежу «Опл. за активную э/энергию за июнь-июль 2014г. согл. сч. 35/30200002 от 31.07.14г., дог. 30200002 от 21.06.04г.» (платіжне доручення від 05.09.2014р. №4304 на суму 398 432,83грн., платіжне доручення від 30.07.2014р. №3791 на суму 200 000,00грн., платіжне доручення від 21.07.2014р. №3797 на суму 228 706,41грн.).

У звязку з вищевикладеним та також здійснивши повний розрахунок 3% річних, колегія суддів не погоджується з розрахунком суду та зазначає, що дійсний їх розмір становить 53 113,90грн. за період з 07.03.2014р. по 27.11.2014р. з урахуванням часткових оплат, а також враховуючи те, що позивачем неправомірно включено фактичний день оплати до суми заборгованості, в той час як останнім днем вважається день, що передує оплаті заборгованості.

В іншій частині вимог про стягнення інфляційних витрат та 3% річних слід відмовити.

Крім того, за розрахунком позивача пеня складає 484 156,34грн. за період з 07.03.2014р. по 28.11.2014р.

Відмовляючи у задоволенні зазначеної вимоги, господарський суд дійшов висновку, що між сторонами не досягнуто згоди щодо розміру пені, оскільки ставка НБУ є величиною змінною, і в договорі необхідно зазначати, за який саме період вона береться (на день укладення договору, на момент прострочення, звернення до суду тощо).

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з ст.ст. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

Пунктом 4.2.1. Договору сторони визначили, що за внесення платежів, передбачених умовами цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику електричної енергії штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру пені, з огляду на те, що, дійсно, ставка НБУ не є сталою величиною, однак має цифрове вираження, а розмір пені, залежить від розміру ставки НБУ, тобто він носить конкретний виражений характер.

Пунктом 4.2.1. Договору сторони в саме такий спосіб визначили розмір пені, а також визначили, що її нарахування здійснюється за кожен день прострочки. Крім того, пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення платежу визначена саме законодавством.

За приписом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, сторони передбачили як розмір пені за прострочення виконання грошового зобовязання, так і порядок її обчислення.

При таких обставинах, вимога про стягнення 484 156,34грн. пені за період з 07.03.2014р. по 28.11.2014р. підлягає розгляду по суті.

Враховуючи вищевикладене, здійснивши повний розрахунок пені колегія суддів не погоджується з розрахунком позивача та зазначає, що дійсний їх розмір становить 388 466,65грн. за період з 07.03.2014р. по 27.11.2014р. з урахуванням часткових оплат, а також те, що позивачем неправомірно включено фактичний день оплати до суми заборгованості, в той час як останнім днем вважається день, що передує оплаті заборгованості, що кореспондується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 28.01.2014р. у справі № 5002-11/4112-2012).

Таким чином, довод відповідача щодо невірного визначення розміру стягуваної пені, у звязку із здійсненими оплатами вартості спожитої активної електроенергії за період червень-липень 2014р., судом вважається обґрунтованим.

Крім того, відповідач вважає, що пеня не підлягає стягненню, у звязку з знаходженням підприємства відповідача на території проведення антитерористичної операції та під впливом форс-мажорних обставин з 14.04.2014р.

Згідно п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання та відстрочити виконання рішення.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов"язання визначені у ст.617 Цивільного кодексу України. Так, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Разом з тим, відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р м. Краматорськ віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Крім того, Висновком Донецької ОСОБА_8 України від 06.08.2014р. №2199/12.12-03, який судом оцінено у сукупності з іншими доказами в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, засвідчено настання для відповідача обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) з 14.05.2014р. при здійсненні господарської діяльності на території м. Краматорськ та Донецької області, які свідчать про наявність загрози виникнення/накопичення податкового боргу та є підставою для відстрочення грошових зобовязань/податкового боргу.

Зазначені висновки підтверджується правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015р. у справі №6-2159цс15.

Крім того, згідно до Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31 грудня 2014 року та Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за 2014 рік прибуток складає 1 284грн, збиток 245 165грн.

Таким чином, враховуючи скрутне фінансове становище підприємства відповідача, неодноразове зупинення його виробничої діяльності, недоотримання доходів у запланованих обсягах, знаходження підприємства на території здійснення антитерористичної операції, а також виходячи з інтересів позивача, колегія суддів дійшла висновку щодо зменшення суми пені на 50% за власною ініціативою. Отже, сума пені, яка підлягає стягненню, складає 194 233,33грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2016р. по справі №908/2140/15-г підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» м. Краматорськ, Донецька область частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7 визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» м. Краматорськ, Донецька область на рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2016р. по справі №908/2140/15-г задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2016р. по справі №908/2140/15-г скасувати частково та викласти другий абзац резолютивної частини рішення у наступній редакції:

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» (вул. Орджонікідзе, буд. 6, м. Краматорськ, Донецька область, 84306; код ЄДРОПУ 00222999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» (вул. Островського, буд. 8, місто Краматорськ, Донецька обл., 84302; код ЄДРПОУ 31018149) 194 233 (сто девяносто чотири тисячі двісті тридцять три)грн. 33коп. пені, 53 113 (пятдесят три тисячі сто тринадцять)грн. 90 коп. 3% річних, 577 069 (пятсот сімдесят сім тисяч шістдесят девять) грн. 15коп. інфляційних витрат та 20 372 (двадцять тисяч триста сімдесят дві) грн. 99 коп. судового збору за подання позовної заяви.»

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» (вул. Орджонікідзе, буд. 6, м. Краматорськ, Донецька область, 84306; код ЄДРОПУ 00222999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» (вул. Островського, буд. 8, місто Краматорськ, Донецька обл., 84302; код ЄДРПОУ 31018149) 3 340 (три тисячі триста сорок)грн. 83коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

ОСОБА_3

Надруковано 6 прим.:

2прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСЗО.