Рішення № 59960774, 26.08.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 серпня 2016 р. Справа № 903/397/16

за позовом першого заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури, поданого в інтересах держави

до відповідачів: 1) Володимир-Волинського агротехнічного коледжу

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт- Волинь"

про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельні ділянки.

Суддя Слободян О.Г.

Представники :

від позивача: Климюк Н.В.- прокурор відділу прокуратури Волинської області, довіреність від 18.07.2016р.

від відповідача 1) Сафулько С.С., довіреність від 01.07.2016р.

від відповідача 2) Красун В.В., довіреність від 01.07.2016р.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

В судовому засіданні відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Володимир-Волинського агротехнічного коледжу та ТОВ "Агросвіт- Волинь", в якому просить:

- підтвердити наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави та порушити провадження у справі;

- визнати недійсним договір про надання послуг, пов'язаних з навчальним процесом 05-01/2016, укладений 05.01.2016 між ТОВ "Агросвіт-Волинь" та Володимир-Волинським агротехнічним коледжем у зв'язку з суперечністю змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства та не спрямованістю на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- зобов'язати ТОВ "Агросвіт-Волинь" звільнити земельні ділянки з кадастровими номерами 0720586600:00:001:2266 і 0720586600:00:001:2267, що розташовані на території павчально-дослідного господарства (с. Житані);

- стягнути судові витрати з відповідачів солідарно згідно ст. 49 ГПК України на користь прокуратури Волинської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за умовами оспорюваного договору ТОВ «Агросвіт-Волинь» (виконавець), надаючи послуги по вирощуванню сільськогосподарських культур та збиранню врожаю, що належить Володимир- Волинському агротехнічному коледжу (замовнику), проводить оплату коштів, а Володимир-Волинський агротехнічний коледж, який замовив надання послуг фактично надає у користування земельні ділянки загальною площею 264,4653 га строком до 31.12.2016, тобто на 1 рік із правом пролонгації договору ( п. п. 6.1, 6.2 договору).

За результатами розгляду вимоги Володимир-Волинської місцевої прокуратури Володимир-Волинським агротехнічним коледжем надано лише інформацію про кількість зібраного урожаю на виконання умов вказаних договорів, однак не зазначено про те, скільки конкретно отримано коледжем урожаю, тобто яка ціна договору.

Із змісту укладеного між сторонами договору та зазначених обставин слідує, що виконавець ТОВ «Агросвіт-Волинь» надає послуги та при цьому здійснює їх оплату, що суперечить вимогам статті 901 ЦК України, яка передбачає, що за надані послуги кошти сплачує замовник Володимир- Волинський агротехнічний коледж, а також п. 14 вказаного договору, згідно якого розрахунок проводить замовник.

Фактично Володимир-Волинський агротехнічний коледж за оспорюваним договором передав ТОВ «Агросвіт-Волинь» у платне користування земельні ділянки для вирощування сільськогосподарських культур та збирання врожаю, який йому належить, при цьому не уклавши договору оренди земельної ділянки у відповідності до вимог Земельного кодексу України та статей 4, 15 Закону України "Про оренду землі».

Оспорюваний договір є удаваним, оскільки фактично є договором оренди землі, а тому до його положень необхідно застосовувати вимоги законодавства, передбачені для таких договорів. В силу вимог ст. 92 Земельного кодексу України, замовник Володимир-Волинський агротехнічний коледж не мав повноважень на укладення договору оренди землі, не погоджував його укладення із центральним органом виконавчої влади, до сфери якого належить можливість укладення саме договору оренди землі, а тому діяв з перевищенням господарської компетенції, що є порушенням ст. 203 ЦК України та ст. 207 ГК України, тому є підставою для визнання цього договору недійсним. Також, внаслідок укладення даного договору за відсутності акту прийому передачі земельних ділянок , ТОВ «Агросвіт-Волинь» фактично набуло права володіння та користування землею всупереч вимог ст. ст. 116, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, що відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, вказує на необхідність припинення даного зобов'язання на майбутнє.

Отже, сторони даного договору формально дотримались положень ст. 638 ЦК України щодо досягнення істотних умов, необхідних для укладення договорів про надання послуг.

Також не може слугувати підтвердженням того, що даний договір від 05.01.2016 спрямований на досягнення реальної мети здобуття практичних навичок студентами у відповідності до умов договору те, що студенти із 25.01.2016р. по 12.02.2016р. та з 12.04.2016р. по 12.05.2016р. проходили навчальну практику на базі ТОВ «Володимир-Волинське АТП 10762», із посиланням на знаходження даного суб'єкта господарювання у власності ТОВ «Агросвіт-Волинь», однак згідно витягів із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань це різні господарській товариства, які зареєстровані за однією адресою, а ТОВ «Володимир-Волинське АТГІ 10762» не є стороною оспорюваного договору.

Графік сільськогосподарських робіт на площі 140 га в урочищі Житані, затверджений директором Володимир-Волинського агротехнічного коледжу, на 2016 рік фактично не відповідає договірним умовам.

В порушення вимог Земельного кодексу України, Володимир-Волинський агротехнічний коледж, будучи лише постійним користувачем, неправомірно розпорядився земельними ділянками площею 264,4653 га, власником яких є держава.

При укладенні вказаного правочину від 05.01.2016 не було дотримано приписів ст. 203 ЦК України стосовно того, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства та мас бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Внаслідок укладення вказаного удаваного договору порушено економічні інтереси держави у земельній сфері, оскільки земельні ділянки фактично використовуються відповідачем ТОВ «Агросвіт-Волинь» для вирощування сільськогосподарських культур та збирання врожаю без надходження орендної плати до місцевого бюджету та закладу освіти, що призводить до неефективного використання землі.

08.07.2016р. представник відповідача - Володимир-Волинського агротехнічного коледжу подав клопотання (вх..№01-54/6131/16) про залишення позовної заяви без розгляду, в якому вважає, що прокурором не обгрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, в зв'язку з чим просить залишити позов без розгляду згідно з п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Ухвалою від 08.06.2016р. про порушення провадження у справі суд підтвердив наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі.

Прокурор заперечує щодо залишення позовної заяви без розгляду, надав суду додаткові письмові пояснення в обґрунтування своїх заперечень.

Обгрунтовуючи підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, прокурор посилається на відсутність органу державної влади, до компетенції якого відноситься погодження усіх видів договорів щодо майна, у тому числі земельних ділянок, які передані в користування Володимир-Волинському агротехнічному коледжу, і власником яких є держава, а тому у разі порушення інтересів останньої у сфері земельних відносин позивачем виступає прокурор.

Судом відхилено клопотання відповідача-1 про залишення позовної заяви без розгляду в зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю.

Крім того, 22.08.2016р. прокурор подав клопотання (№01-54/7529), згідно якого на підставі ст.4-6 ГПК України просить призначити колегіальний розгляд справи в зв'язку з її складністю.

Представники відповідачів заперечили проти колегіального розгляду справи, зазначивши, що прокурор не позбавлений був права заявити таке клопотання під час 2-х місячного строку розгляду справи. Проте, прокурор двічі подавав клопотання про відкладення розгляду справи, а також просив продовжити строк розгляду спору, що і було зроблено судом. Вважають такі дії прокуратури зловживанням своїми процесуальними правами та спрямовані на затягування розгляду справи.

Клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи відхилено судом з наступних підстав.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Ніхто не позбавлений на розгляд справи впродовж розумного строку. Справа розглядалася судом протягом 2,5 місяця, проте прокурором жодного разу не заявлялося клопотання про колегіальний розгляд справи.

Враховуючи те, що розгляд справи неодноразово відкладався, ухвалою суду від 08.08.2016р. було продовжено строк розгляду спору, а клопотання подано в останній день розгляду справи, прокурором не обґрунтовано, в чому полягає складність справи, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги, надав додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву відповідач-1 проти позову заперечив, при цьому вказав, що даний договір укладено сторонами із дотриманням всіх вимог цивільного законодавства щодо даних правочинів, та спрямовано на досягнення конкретної, вказаної у Договорі мети. Для Володимир-Волинського коледжу такою метою є забезпечення студентам належного рівня навчального процесу у відповідності до Статуту, а для ТОВ „Агросвіт-Волинь" такою метою є отримання плати за надані послуги. Жодних інших цілей сторонами Договору не малось на меті, і, як результат укладення договору, не було досягнуто. Законодавством України та Статутом Володимир-Волинського агротехнічного коледжу закріплене право коледжу на ведення господарської діяльності та укладення договорів. Їх укладення відноситься до компетенції директора Коледжу. Питання виконання чи неналежного виконання господарських договорів не належить до підстав визнання такого договору недійсним, а є виключним правом сторін такого договору ініціювати настання правових наслідків, що пов'язані із невиконанням чи неналежним виконанням договору. Володимир-Волинський агротехнічний коледж ніколи не відчужував і не передавав іншим особам у користування земельні ділянки, що належать йому на праві постійного користування, як і не відмовлявся від такого свого права. Земельні ділянки залишаються у повному володінні та користуванні Агротехнічного коледжу, як і залишаються у власності держави. Жодних доказів, що б цьому суперечили позивачем не надано. Право постійного користування Агротехнічного коледжу на вищевказані земельні ділянки нікому не передавалось, ділянки є і продовжують знаходитись у володінні та користуванні Агротехнічного коледжу, і від таких ділянок Коледж не відмовлявся. Внаслідок укладення такого договору не було завдано жодних збитків державі, а навпаки здійснюється підтримка державних навчальних закладів, гарантується якісне навчання студентів та забезпечується раціональне і ефективне використання земельних ділянок Володимир-Волинським агротехнічним коледжем.

В результаті укладення даного договору Агротехнічний коледж має можливість реалізувати та виконувати свої статутні зобов'язання та мету належним чином, самостійно забезпечувати організацію навчального процесу, при цьому дотримуючись принципів раціонального та економного використання наявних у нього матеріально-технічних ресурсів.

Залучення агропромислових компаній до надання послуг, що пов'язані із навчальним процесом, в процесі надання таких послуг та їх споживання коледжем, студенти мають змогу отримувати необхідні знання, а коледж - реалізовує свої законні права , як землекористувача.

Згідно із Податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016р. Володимир-Волинському агротехнічному коледжу визначено суму податку у розмірі 30 692, 15 грн., однак, разом із тим, встановлено пільгу на сплату такого податку у розмірі 30 692, 15 грн. Тобто, незалежно від того чи коледж буде самостійно проводити сільськогосподарські роботи на земельних ділянках, що знаходяться в його постійному користуванні, чи робитиме це через споживання послуг, наданих виконавцем укладеного договору про надання послуг, що є його повним правом, як землекористувача, така пільга зберігатиметься за Агротехнічним коледжем, як закладом науки і освіти.

Крім того, агротехнічний коледж не відмовлявся від права постійного користування земельними ділянками. Передача в оренду земельних ділянок державної власності, у яких є постійний користувач, здійснюється лише після припинення права користування ними в порядку, визначеному законом. Оскільки, коледж не відмовляється від такого права і ділянки у нього ніхто не вилучав, згідно із правилами та в порядку, передбаченого Земельним кодексом, то можливість передачі їх в оренду відсутня.

Відповідач - 2 в судовому засіданні та у відзиві на позов просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що при укладенні даного договору ТОВ «Агросвіт-Волинь» не мало наміру будь-яким чином заволодіти майном агртоехнічного коледжу, зокрема земельними ділянками. Єдиною метою, яку переслідувало ТОВ «Агросвіт-Волинь» при укладенні договору, було отримання прибутку за надані послуги. Єдиним власником продукції, виробленої в процесі виконання договору, є Агротехнічний коледж, що відповідає законному праву землекористувача на урожай. Що стосується вимоги позивача про звільнення земельної ділянки, то дана вимога фактично не може бути виконана, оскільки на даний момент на земельних ділянках коледжу відсутня будь-яка техніка і працівники ТОВ „Агросвіт-Волинь".

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Рішенням Хобултівської сільської ради народних депутатів від 27.09.2000р. № 13/4 землю площею 288,16 га надано у постійне користування Володимир-Волинському сільськогосподарському технікуму, що підтверджується державним актом на право користування землею серії ІІ-ВЛ № 001949 від 25.02.2002р., у подальшому даний заклад освіти реорганізовано у Володимир-Волинський агротехнічний коледж.

Згідно витягів із Державного земельного кадастру від 13.06.2013р. та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дані земельні ділянки площею відповідно 90,8159 га і 173,6494 га відносяться до земель сільськогосподарського призначення і належать до державної форми власності, щодо них право постійного користування зареєстровано за Володимир-Волинським агротехнічним коледжем.

05.01.2016р. між ТОВ «Агросвіт Волинь» (Виконавць) та Володимир-Волинським агротехнічним коледжем (Замовник) укладено договір про надання послуг, пов'язаних з навчальним процесом № 05-01/2016.

Згідно п. п. 1.1-1.3 договору в порядку та на умовах, визначених даним договором, виконавець зобов'язується на земельній ділянці замовника надати послуги, а замовник зобов'язується прийняти послуги та здійснити розрахунок. Послуги за даним договором надаються з метою забезпечення здобуття студентами замовника професійних практичних знань, навичок та вмінь. Конкретний перелік, кількість послуг, строк їх надання безпосередньо залежить від навчального процесу Замовника та погоджується сторонами додатково. Виконавець надає послуги власною сільськогосподарською технікою згідно переліку, кількості, графіку та/або строку, визначеному в Додатку.

Пунктами 2.1-2.4 договору передбачено, що послуги за даним договором надаються на земельній ділянці замовника, кадастрові номери 0720586600:00:001:2266 і 0720586600:00:001:2267, що розташовані на території навчально-дослідного господарства (с. Житані). Виконавець надає послуги власною сільськогосподарською технікою згідно переліку, кількості, графіку та/або строку, визначеному в додатку № 1. Остаточний обсяг наданих послуг зазначається в акті про фактично надані послуги, який є невід'ємною частиною даного договору. Вартість, фактичний обсяг наданих послуг та всі затрати виконавця зазначаються в актах про фактично надані послуги.

Згідно п.п. 3.1 - 3.5 договору ціною договору є загальна вартість наданих послуг та/затрати виконавця, зазначені в актах про фактично надані послуги. Вартість відповідних послуг, що надаватимуться виконавцем на підставі даного договору, зазначається в додатку № 1. Розрахунки за даним договором здійснюються в негрошовій натуральній формі, шляхом передання замовником виконавцю 70 % продукції, зібраної в результаті надання послуг за даним договором. Продукція передається за актом про здійснення розрахунків, який є невід'ємною частиною даного договору. Розрахунки за цим договором здійснюються протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунків на оплату за надані послуги. Продукція, яка залишилась після оплати вартості наданих послуг, залишається у власності замовника та використовується замовником на власний розсуд.

Відповідно до додатку № 1 до договору сторонами погоджено послугу по обробітку 140 га пшениці озимої, а також культивацію, оранку, посів та обмолот зернових.

Пункт 7 ст. 27 Закону України „Про вищу освіту" передбачає, що вищий навчальний заклад діє на підставі власного статуту.

Згідно п. 1.1 Статуту Володимир-Волинського агротехнічного коледжу, затвердженого Міністерством аграрної політики та продовольства України 18.02.2012 № 95 та погодженого Міністерством освіти і науки, молоді та спорту, Володимир-Волинський агротехнічний коледж заснований на державній формі власності і відносився до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Судом встановлено, що 15.04.2015р. було проведено державну реєстрацію змін до статуту коледжу на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №87-р від 04.02.2015р. «Про передачу цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державної установи до сфери управління Міністерства освіти і науки», після чого коледж перейшов до сфери управління Міністерства освіти і науки України».

Відповідно до п. 3.2 Статуту коледж має право у встановленому порядку укладати договори про співпрацю, встановлювати прямі зв'язки з навчальними закладами, науковими установами системи освіти зарубіжних країн, міжнародними організаціями, фондами та іншими організаціями, сприяти в організації дослідницької роботи та за її результатами отримувати документи міжнародного зразка; інші права, що не заборонені законодавством України.

Згідно із п.3.3 Статуту, коледж зобов'язаний забезпечити на належному рівні навчально-виховний процес для підготовки фахівців з вищою освітою, створювати належні умови для якісної організації навчально-виховного процесу студентів, забезпечувати економне і раціональне використання фінансових та матеріальних ресурсів, здійснювати матеріально- технічне забезпечення навчально-виховного процесу, творчої та інформаційної діяльності.

Такі завдання та зобов'язання вищого навчального закладу повністю відповідають вимогам Закону України «Про вищу освіту». Для їх реалізації коледж має повноваження по управлінню своєю діяльністю, на принципах автономії та самоврядування, право самостійно визначати форми навчання та види організації навчального процесу, надавати додаткові освітні послуги, укладати договори, на підставі відповідних угод проводити спільну діяльність з іншими установами та організаціями, використовувати земельні ділянки, що належать коледжу на праві постійного користування та ін.

Організація навчально-виховного процесу, відповідно до п.6.1, п.6.4 Статуту, здійснюється на основі навчальних планів. Навчальні плани визначають графік навчального процесу, перелік, послідовність та час вивчення навчальних дисциплін, форми навчальних занять тощо.

Згідно п. п 7.2, 7.7 Статуту функції управління майном, що закріплене за навчальним закладом, контроль за ефективністю його використання і зберігання, здійснює уповноважений орган управління. Володимир-Волинський агротехнічний коледж здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до головних завдань своєї діяльності та законодавства України.

Також, відповідно до Статуту, головними завданнями Коледжу є здійснення освітньої діяльності з ліцензованих спеціальностей , яка забезпечує підготовку фахівців відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, забезпечення набуття студентами професійних знань відповідно до освітніх стандартів професійно-технічної та вищої освіти, підготовка їх до професійної діяльності та ін.

Згідно із ст. 32 Закону України „Про вищу освіту", вищі навчальні заклади мають рівні права, що становлять зміст їх автономії та самоврядування, у тому числі мають право самостійно визначати форми навчання та форми організації освітнього процесу, провадити фінансово-господарську та іншу діяльність відповідно до законодавства та статуту вищого навчального закладу, здійснювати інші права, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ст. 34 Закону України „Про вищу освіту", безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник (ректор, президент, начальник, директор тощо). Його права, обов'язки та відповідальність визначаються законодавством і статутом вищого навчального закладу. Керівник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень: організовує діяльність вищого навчального закладу, вирішує питання фінансово- господарської діяльності вищого навчального закладу, є розпорядником майна і коштів а також забезпечує виконання фінансового плану (кошторису), укладає договори.

Такі права керівника вищого навчального закладу Володимир-Волинського агротехнічного коледжу зазначені також і у п.4.3 Статуту.

Таким чином, законодавством України та Статутом Володимир-Волинського агротехнічного коледжу закріплене право коледжу на ведення господарської діяльності та укладення договорів. Їх укладення відноситься до компетенції директора коледжу.

Згідно із ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 6. ч. 1 сі. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з умов договору, він не містить жодних умов щодо оплати коштів Виконавцем Замовнику. Навпаки, виходячи з його змісту, а саме розділу 3 „Ціна та розрахунки за Договором", Агротехнічний коледж зобов'язаний оплатити надані Виконавцем послуги. Окрім того, в п.1.1 Договору вказано, що Замовник зобов'язаний прийняти послуги та здійснити розрахунок.

Позивач не надає жодного доказу на підтвердження того, що ТзОВ „Агросвіт- Волинь" здійснювало оплату коштів Володимир-Волинському агротехнічному коледжу. Взаємовідносини за договором надання послуг, пов'язаних із навчальним процесом, що укладений між сторонами, не передбачають оплати такого роду, і повністю відповідають вимогам цивільного та господарського законодавства щодо правочинів про надання послуг.

Крім того, помилковим є висновок позивача про те, що „Володимир-Волинський агротехнічний коледж, який замовив надання послуг фактично надає у користування земельні ділянки загально площею 264,4653 га строком до 31.12.2016". Як видно із експлікації земельних угідь на цій площі знаходяться ставки, господарські споруди, пасовища, сінокоси, щодо яких договором ніякі послуги відповідачем-2 не надавались.

Земельні ділянки використовуються коледжем у відповідності до їх цільового призначення та статутних цілей Володимир-Волинського коледжу, а проведення на них сільськогосподарських робіт, в процесі яких студенти набувають практичних навичок, є правом постійного користувача. Агротехнічний коледж також має право залучати до таких робіт сільськогосподарські підприємства, для раціонального використання земельних ресурсів та застосування новітніх технологій. ТОВ „Агросвіт-Волинь" не має права використовувати майно Агротехнічного коледжу, в т.ч. і земельні ділянки, для задоволення власних потреб, на власний розсуд, чи у будь-який інший спосіб, що не передбачений договором.

Підприємство що надає послуги не набуває за Договором жодних прав на земельну ділянку, в т.ч. права користування чи володіння нею, техніка працює на земельній ділянці виключно з дозволу коледжу, у чітко визначені періоди, відповідно до об'єктивної потреби. У інший час, коли послуги не надаються, техніка зберігається у гаражах ТОВ „Агросвіт-Волинь", а до земельних ділянок постійно мають вільний доступ уповноважені працівники коледжу та, при потребі проведення практичних занять, студенти коледжу.

Таким чином, земельні ділянки залишаються у власності держави та в постійному користування коледжу, нікому не відчужуються та не передаються. При цьому коледж зберігає землю у своєму користуванні, не передає жодних прав на неї, має право самостійно обробляти землю і збирати урожай, сам на власний розсуд господарює на власній землі.

Відповідно до п.2.2 постанови Вищого господарського суду України N 11 від 29.05.2013р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Отже, питання виконання чи неналежного виконання господарських договорів не належить до підстав визнання такого договору недійсним, а є виключним правом сторін такого договору ініціювати настання правових наслідків, що пов'язані із невиконанням чи неналежним виконанням договору.

Внаслідок укладення оспорюваного договору у ТОВ „Агросвіт-Волинь" не виникло жодних прав на майно коледжу, крім того, що безпосередньо передбачене договором - права на оплату за надані послуги. Коледж не передавав жодного майна, він зберігає у своєму постійному користуванні та володінні все своє майно, в т.ч. і земельні ділянки. Тобто, на земельних ділянках Агротехнічного коледжу ні техніка, ні працівники ТОВ «Агросвіт-Волинь» постійно не перебувають. Доказів протилежного позивачем суду не надано.

Згідно із ст. 95 Земельного кодексу України, землекористувачі мають права: самостійно господарювати на землі, власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі.

В даному випадку, агротехнічний коледж, як добросовісний землекористувач, скористався своїм законним правом самостійно, тобто без жодного несанкціонованого стороннього вручання і на власний розсуд, господарювати на землі та використовувати її корисні властивості для власних потреб - а саме, для забезпечення здобуття студентами Володимир-Волинського коледжу професійних практичних знань, навичок та вмінь із догляду та обробки сільськогосподарських культур, їх вирощуванню, культивації, оранки, посіву та збиранню, обмолоту та обробці таких культур сільськогосподарською технікою. Агротехнічний коледж має право користуватись послугами інших суб'єктів господарювання задля досягнення цих цілей та завдань, при цьому він не передає жодних прав на землю іншим особам, зберігає за собою право самостійно обробляти землю і збирати урожай, сам на власний розсуд господарює на наданій йому державою землі і може повністю реалізовувати законні можливості користувача землі.

Земельні ділянки з кадастровим №№ 0720586600:00:001:2266, №0720586600:00:001:2267, не були передані у користування Відповідачу- 2, а залишаються у володінні та користуванні коледжу.

Таким чином, відповідач-1 не розпорядився земельними ділянками, а лише реалізував своє право постійного користувача використовувати корисні властивості землі, при цьому скориставшись послугами ТОВ «Агросвіт-Волинь», з метою підвищення ефективності здійснення такого свого права та раціонального використання землі і підвищення її корисних властивостей.

У результаті укладення оспорюваного договору Володимир-Волинський агротехнічний коледж зберіг землю в себе, не передав прав на неї стороннім особами, має право самостійно обробляти землю і збирати урожай, сам на власний розсуд господарює на цій землі і Договір його в цьому не обмежує, оскільки не містить жодних застережень в частині урізання можливості використовувати земельну ділянку коледжем на власний розсуд.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Суб'єкт, який вимагає визнання правочину недійсним як укладеного з метою приховати інший правочин, повинен довести, що правочин укладений з такою метою.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. З ст. 203 ЦК України головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору.

Воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно- правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином. За удаваного правочину настають інші права та обов'язки, ніж ті, що передбачені правочином. За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

Позивачем не було доведено, що між сторонами оскаржуваного ним договору встановились правовідносини оренди. Жодне майно не було фактично передане на виконання цього договору, плата за передачу майна не здійснювалась. Відсутність даних фактів повністю спростовує твердження позивача про удаваність правочину.

Відповідно до ч.1ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, суд вважає, що дійсною і реальною метою укладення договору про надання послуг, пов'язаних з навчальним процесом №05-01/2016р. від 05.01.2016р. є надання таких послуг коледжу.

Прокурором не наведено обґрунтованих підстав для визнання оспорюваного договору недійсним та не надано суду належних доказів.

З огляду на викладене, вимоги позивача є безпідставними та не підлягають до задоволення. А тому в позові слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

В позові відмовити.

Повний текст рішення складено

26.08.2016

Суддя О. Г. Слободян