Рішення № 59960748, 23.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/9891/2016 Головуючий в 1 інстанції - Парамонов М.Л.

Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Іванченка М.М., Рубан С.М.

при секретарі Мившук В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», ОСОБА_3 про стягнення суми страхового відшкодування та збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення учасників процесу, що з'явились до апеляційного суду, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення на його користь з ПрАТ «СК «Україна» у відшкодування шкоди, завданої з вини відповідача ОСОБА_3 50 000 грн.(ліміт відповідальності) та 690 грн. витрат на проведення дослідження., а з винного водія ОСОБА_3 48 701 грн. 40 коп. - різниці між розміром матеріального збитку , визначеного звітом спеціаліста від 11.11.2015 року, та стягнутої з страхової компанії суми.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «СК Укрїна» на користь ОСОБА_2 50690 грн. 00 коп., судові витрати в сумі 506, 90 грн., а всього 51196 грн. 90 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 5937 грн. 53 коп., судові витрати в сумі 52,48 грн., а всього 5990 грн. 01 коп. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, позивач через представника подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов до винної особи задовольнити.

В скарзі посилався на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з тим, що судом було неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалюючи рішення, суд не врахував, що винна особа зобов'язана відшкодувати вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, відповідно до вимог ст.ст. 1192, 1194 ЦК України і не вправі вимагати врахування зношеності вузлів та деталей, відповідно до Постанови Пленуму ВССУ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки». Скарга також містить посилання на правові висновки ВСУ.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи скарги підтримала.

Представник відповідача проти задоволення скарги заперечував .

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивильно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно положень ст. 22 даного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Судом встановлено, що 16 жовтня2015 року о 13 год. 30 хв. на проспекті Академіка Глушкова,67 в м. Києві сталася ДТП - зіткнення автомобілів «Шеврове» н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та Ауді А8 номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 в присутності власника ОСОБА_2, що спричинило пошкодження транспортного засобу.

ДТП сталася з вини водія ОСОБА_3, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.12.2015 року, про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно наданого відповідачем ОСОБА_3 полісу про страхування цивільної відповідальності від 30 квітня 2015 року строк дії з 06 травня 2015 року по 05 травня 2016року, франшиза 00 грн., цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент ДТП застрахована в ПрАТ «СК «Україна» із встановленим лімітом відповідальності за шкоду майну-50 000 грн.

Позивач звернувся до СК 16 жовтня 2015 року з заявою про виплату страхового відшкодування, проте виплата до цього часу не проведена.

Відповідно до звіту № 10-017від 11.11.2015 року сума матеріальної шкоди завдана позивачу з урахуванням зношеності вузлів та деталей, що підлягають заміні становить суму 55 937 грн. 53 коп., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 98 701 грн. 40 коп. Коефіцієнт фізичного зносу складає 0,48.

Задовольняючи позов частково, та стягуючи з винного водія суму 5937 грн. 53 коп, суд виходив з різниці між розміром завданої шкоди за висновком з урахуванням зносу транспортного засобу позивача, та тією сумою, яку суд присудив до стягнення з страхової компанії, в якій була застрахована відповідальність.

Колегія суддів з таким висновком погодитись не може виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14, 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення ст. 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має прав вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

Враховуючи, що через винну поведінку відповідача, був пошкоджений автомобіль позивача, який, як пояснив представник позивача не відремонтовано до цього часу, суд мав визначити до стягнення з винного водія суму, виходячи з вартості відновлювального ремонту, яка необхідна для відновлення автомобіля позивача.

Оскільки суд, вирішуючи спір не врахував вищенаведені роз'яснення та вимоги ст. 1192 ЦК України,колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині стягнення шкоди з відповідача ОСОБА_3, необхідно змінити, стягнувши з останнього суму 48701 грн. 40 коп. та понесені позивачем судові витрати в сумі 1093,09 грн. (487,09 судовий збір за подачу позову та 606 грн. судовий збір за подачу апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року в частині вирішення спору до відповідача ОСОБА_3 змінити .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування шкоди суму 48701грн. 40 коп. (сорок вісім тисяч сімсот одну грн. сорок коп..) та судові витрати 1093 грн. 09 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: