Ухвала суду № 59960570, 17.08.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 серпня 2016 року Житомир Справа № 806/127/15

Категорія 11

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

секретаря судового засідання - Недашківської Н.В.

за участю: представника позивача - Мороза А.С.,

представника відповідача - Ничипоренко І.П.,

прокурора - Вихристюк О.Л. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" до Держава України в особі Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, за участю Прокуратури Житомирської області, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання протиправною відмову та стягнення коштів в загальному розмірі 2314513,61грн.,

встановив:

У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області , за участю прокуратури Житомирської області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови, оформленої листом від 15.12.2014 року №11967/21/3.3-02 у відшкодуванні позивачу матеріальних збитків у розмірі 2443650,37 гривень; стягнути з відповідача на його користь спірні кошти.

В обґрунтування своїх вимог зазначало, що у зв'язку із визнанням прилюдних торгів недійсними та витребування майна, придбаного на них з володіння Товариства за судовими рішеннями, які набрали законної сили, позивач зазнав збитки, а тому просить задовольнити позов.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.09.2015 року провадження у справі, в частині позовних вимог щодо стягнення коштів в загальному розмірі 1586568,37 гривень (706270,20 гривень - збитки пов'язані з упущеною вигодою, 475874,17 гривень - збитки пов'язані з охороною майна, 404424,00 гривень - витрати, пов'язані з оплатою послуг фахівця в галузі права), закрито.

Постановою суду від 07.09.2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2015 року, позов задоволено. Визнано протиправною відмову Головного територіального управління юстиції у Житомирській області в задоволенні вимоги про відшкодування збитків понесених позивачем та стягнуто з останнього понесені Товариством витрати у розмірі 857082 гривень.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015 року апеляційну скаргу ТОВ "Лабрадорит" задоволено, ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07.09.2015 року скасовано а справу повернуто до Житомирського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2016 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.09.2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2015 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

У своїй ухвалі Вищий адміністративний суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не з"ясували юридичної природи спірних правовідносин, що в свою чергу не дає можливості дійти однозначного висновку стосовно можливості вирішення даного спору в порядку адміністративного судочинства. Зокрема, чи діяв відповідач у цій справі, відмовляючи у задоволенні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, як суб"єкт владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та які саме владні управлінські функції на основі законодавства, або делеговані повноваження він здійснював, а також чи має даний спір публічно-правовий характер. Крім того, необхідно вирішити питання юрисдикційної підсудності цього спору з урахуванням положень частини 2 статті 21 КАС України.

В ході нового розгляду справи позивач подав заяву про збільшення позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням заяви від 16.06.2016 року про збільшення позовних вимог позивач просить: визнати протиправною відмову Головного територіального управління юстиції у Житомирській області у задоволенні вимоги ТОВ "Лабрадорит" про відшкодування збитків. Стягнути з Держави України в особі Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на користь ТОВ "Лабрадорит" грошові кошти (збитки) на загальну суму 2314513,61 грн.

Під час розгляду справи представник Головного територіального управління юстиції у Житомирській області подала клопотання про закриття провадження у справі. Вважає, що лист-відмова в задоволенні вимоги про відшкодування збитків не є актом державного органу чи іншого органу, наслідком прийняття якого може бути виникнення, зміна чи припинення правовідносин між сторонами, тобто не є актом у розумінні чинного законодавства, а тому питання про його протиправність не може бути предметом розгляду у адміністративних судах. Крім того, вимога про відшкодування збитків також не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки у даному випадку між позивачем та відповідачем виник спір не як між юридичною особою із суб"єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, а як спір про право між двома юридичними особами - суб"єктами господарювання.

В судовому засіданні представник відповідача клопотання про закриття провадження у справі підтримала.

Представник позивача у судовому засіданні проти закриття провадження у справі заперечував та вказав, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Прокурор у судовому засіданні клопотання представника відповідача підтримав та просив закрити провадження у справі.

Представник третьої особи в судове засідання не з"явився, згідно поданого клопотання просить справу розглядати без його участі.

Заслухавши думки представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 21.06.2004 року Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі №26/142, яким стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Спіка" на користь Акціонерного комерційного банку "Росток-Банк" заборгованість за кредитними договорами.

Майно, що належало Закритому акціонерному товариству "Спіка", а саме: адміністративно-побутовий корпус, цех по обробці граніту, блочно-модульна споруда для пилорами; модуль 102х24; пилорама для розпилювання каменю, було описано та арештовано у відповідності до акту опису і арешту майна від 26.08.2004 року.

13.01.2005 року між відділом державної виконавчої служби Житомирського обласного управління юстиції та СДП "Укрспец"юст" укладені договори №2060001 та №5060002 на реалізацію арештованого майна на прилюдних торгах.

11.03.2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" придбало з прилюдних торгів вищевказане нерухоме майно загальною вартістю 211 000 гривень.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.01.2011 року по справі №2/870-НМ, залишеним без змін рішенням Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2011 року, позов Закритого акціонерного товариства "Спіка" задоволено, визнано недійсними прилюдні торги від 11.03.2005 року.

В подальшому рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.04.2014 року у справі № 4/5007/37/12, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 08.09.2014 року, позов Закритого акціонерного товариства "Спіка" задоволено та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" спірне майно.

20.11.2014 року позивач звернувся до ГУЮ з вимогою про відшкодування збитків у загальній сумі 1990398,17 гривень (211000,00 гривень - вартість майна, 224293,00 гривень - інфляційне знецінення коштів, 674807,00 гривень - проценти по депозитному вкладу, 475 874,17 гривень - кошти за охорону майна, 404424,00 грн. - витрати, пов'язані з оплатою послуг фахівця у сфері права), які підприємство зазнало у зв'язку з визнанням недійсними торгів та витребуванням майна за судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Листом від 15.12.2014 року № 11967/21/3.3-02 ГУЮ в Житомирській області відмовило позивачу в задоволенні вимоги про відшкодування збитків. При цьому у вказаному листі відповідачем зазначено, що судовими рішенням, про які йшлося у вимозі, не визнано протиправність діянь саме ГУЮ в Житомирській області та не встановлено, що ГУЮ в Житомирській області є заподіювачем такої шкоди.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вважав, що перераховані ним кошти за недійсним договором купівлі-продажу нерухомого майна з прилюдних торгів, які він перерахував на рахунок спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст", повинні бути йому повернуті ГУЮ в Житомирській області на підставі статті 216 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи по суті заявлене клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір є видом правового спору, для якого характерні наступні ознаки: спір виникає з публічно-правових відносин; сторонами спору є суб"єкти публічно-правових відносин, серед яких особливим правовим статусом наділені органи публічної адміністрації; сфера виникнення спору зумовлена реалізацією публічного інтересу; предметом спору є рішення, дії чи бездіяльність суб"єктів публічно-правових відносин, які порушують або можуть порушити права, свободи та інтереси інших суб"єктів.

Частиною 1 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Предметом розгляду даної справи є відмова ГУЮ в Житомирській області ТОВ "Лабрадорит" у задоволенні вимоги про відшкодування збитків, які товариство зазнало у зв'язку з визнанням недійсними торгів та їх стягнення з відповідача.

Звертаючись до суду з даним позовом ТОВ "Лабрадорит" вважає, що перераховані ним кошти за недійсним договором купівлі-продажу нерухомого майна з прилюдних торгів, які він перерахував на рахунок спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст", повинні бути йому повернуті саме ГУЮ у Житомирській області на підставі ст.216 ЦК України. Зі змісту позову вбачається, що він містить вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема відшкодування вартості майна, якого позивач позбувся внаслідок визнання недійсними прилюдних торгів.

Як на підставу для визнання протиправної вимоги, позивач вказує на те, що торги, за результатами яких витребувано майно у товариства, визнані недійсними внаслідок неправомірних дій державного виконавця, тобто з їх неналежною організацією та проведенням.

Однак, предметом розгляду даної справи не є правомірність дій державного виконавця при проведенні прилюдних торгів, оскільки неправомірність дій державного виконавця має підтверджуватись належним доказом, а саме відповідним рішенням суду.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

У разі завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця особа має право звернутись до суду з позовом про відшкодуванням шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади (статті 1174, 1166, 1167 ЦК)

Предметом доказування у такій справі будуть факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні ним вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв"язок між неправомірними діями державного виконавця і заподіяння ним шкоди.

У матеріалах справи не міститься жодного судового рішення, яким встановлено неправомірність дій державного виконавця, що могло б мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до підпунктів 5.5 і 5.9 пункту 5 положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (в редакції яка діяла на момент звернення позивача з вимогою), затвердженого наказом Міністерства юстиції України 23.06.2011 №1707/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 за №759/19497 Головне управління юстиції з метою організації своєї діяльності здійснює організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності районних, районних у містах, міських, міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, структурних підрозділів, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС та Укрдержреєстру; здійснює централізований бухгалтерський облік витрат на утримання районних, районних у містах, міських, міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, структурних підрозділів, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС та Укрдержреєстру, нотаріальних контор..

Здійснення ГУЮ функцій по матеріально-технічному забезпеченню діяльності відповідних управлінь юстиції та структурних підрозділів, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС, здійснення централізованого бухгалтерського обліку витрат на їх утримання, передбачених Положенням, не є тотожним обов"язку відшкодуванню збитків внаслідок визнання прилюдних торгів недійсними та витребуванню майна за судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Даним Положенням до повноважень Головного управління юстиції не віднесено представництво інтересів Держави Україна у правовідносинах, що виникають з приводу відшкодування шкоди, завданої юридичній особі неправомірними діями його структурного підрозділу

Частиною 2 ст.21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно- правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Пленум Вищого господарського суду України в пунктах 2, 3 постанови від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначив, що з огляду на приписи ч.3 ст.22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статтей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст.1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Зокрема, п. 1 ч. 1 ст.2 ГПК визначено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у ст.3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 121-2 ГПК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Отже враховуючи, що позивач фактично оскаржує відмову ГУЮ за наслідками виконання органами державної виконавчої служби рішення, прийнятого в порядку господарського судочинства, тому відмова в задоволенні вимоги про відшкодування збитків не є актом державного органу чи іншого органу, наслідком прийняття якого може бути виникнення, зміна чи припинення правовідносин між сторонами, тобто не є актом у розумінні чинного законодавства, а тому питання про його протиправність не може бути предметом розгляду у адміністративних судах.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, оскільки зазначена позовна заява не містить ознак публічно-правового спору, тому вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а даний спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За суб'єктним складом сторін та предметом спору дана справа підлягає розгляду у господарським судом у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Керуючись статтями 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Клопотання представника відповідача задовольнити.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" до Держава України в особі Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, за участю Прокуратури Житомирської області, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання протиправною відмову та стягнення коштів в загальному розмірі 2314513,61грн. закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Житомирського апеляціного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя: О.В. Капинос

Повний текст ухвали виготовлено: 25 серпня 2016 року.