Рішення № 59960250, 18.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ [1]

18 серпня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.,

суддів - Чобіток А.О., Крижанівської Г.В.

при секретарі - Юрченко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг» до ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, Служба у справах дітей Деснянської районної м. Києві державної адміністрації, Деснянський районний відділ головного управління державної міграційної служби в м. Києві, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року,

встановила:

у червні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки - АДРЕСА_1, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує належним чином свої зобов'язання за Кредитним договором від 27.03.2007 р., а також виселити відповідачів із вказаної квартири та зняти їх з реєстраційного обліку.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 р. позов було задоволено частково - звернуто стягнення на квартиру шляхом проведення прилюдних торгів, відмовлено в задоволенні інших вимог, вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

При зверненні до суду з даним позовом, позивач зазначав, що між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 27.03.2007 р. було укладено Кредитний договір, на забезпечення виконання якого того ж дня було укладено Договір іпотеки, предметом якого була АДРЕСА_1. 05.11.2010 р. між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг» було укладено Договір про відступлення права вимоги, за умовами якого банк передав Фактору права за Договором забезпечення, включаючи право звернення стягнення на заставлене майно.

Оскільки боржник не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, позивач просив в рахунок погашення заборгованості, яка станом на 17 квітня 2014 р. становила: по тілу кредиту 84 166, 54 дол. США, по відсоткам 24 097,75 дол. США, пені 4 446 423 грн. 58 коп., а всього за офіційним курсом НБУ 5 664 621 грн. 81 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціна на цей вид майна.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 р. було задоволено частково - звернуто стягнення на квартиру шляхом проведення прилюдних торгів, відмовлено в задоволенні інших вимог, вирішено питання про судові витрати.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позичальником не було дотримано умов Кредитного договору, утворилась заборгованість, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки. Відмовляючи у задоволенні вимог про виселення відповідачів та зняття з реєстраційного обліку, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 109 ЖК України.

Висновок суду першої інстанції щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення Закону України «Про іпотеку», ст. 546, 572, 583, 590, 1050, 1054 ЦК України.

Доводи представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 були предметом перевірки суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку.

Позивач набув право вимоги за вказаним Договором іпотеки відповідно до Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 05.11.2010 р. та Договору про відступлення права вимоги, за яким отримав всі права за Договорами забезпечення. Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадку, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Посилання апелянта на наявність рішення суду про стягнення заборгованості не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 03.04.2014 р. було стягнуто зі ОСОБА_1 та ОСОБА_6 заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі, що складалась із заборгованості по тілу кредиту - 84 166, 54 дол. США та відсоткам - 24 097, 75 дол. США, а також пені - 800 000 грн. Виконавчий лист про примусове виконання вказаного рішення було видано 26.09.2014 р., а відкрито виконавче провадження постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві 29.01.2016 р. Сторони по справі визнають, що рішення до цього часу не виконано і будь-яких коштів не стягнуто.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції щодо порядку його виконання. Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», набув чинності 07.06.2014 року. Згідно вказаного Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що упозичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Таким чином, рішення суду слід доповнити реченням, що рішення суду не підлягає виконанню на час дії вказаного закону.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року змінити та доповнити резолютивну частину реченням, що рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий

Судді

№ справи: 754/9199/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1196/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Таран Н.Г.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.