Постанова № 59959877, 19.08.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 серпня 2016 р. № 820/2510/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

суддів - Мельникова Р.В., Нуруллаєва І.С.,

при секретареві судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці - Блудової О.В.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці, Міністерства внутрішніх справ України про визнання нечинним наказу та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці, Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить суд визнати нечинним положення наказу Управління МВС України на Південній залізниці № 235 о/с від 22 березня 2016 року, в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України відповідно до пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та пункту 64 «г» (у запас через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 6 листопада 2015 року; зобов'язати Управління МВС України на Південній залізниці та Міністерство внутрішніх справ України розглянути рапорт поданий 26 жовтня 2015 року ОСОБА_1 про звільнення за пунктом 64 «З», у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку із виявленням бажання проходити службу в Національній поліції України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 по справі № 820/115/16 було скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці від 13.10.2015 року №208 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України за п. 64 "Г" (через скорочення штатів) та поновлено ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді інспектора відділу інформаційно-аналітичного забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці з 13.10.2015 року. Наказом Управління МВС України на Південній залізниці № 235 о/с від 22 березня 2016 року позивача було поновлено на службі в ОВС, проте тим же наказом водночас її було звільнено відповідно до пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та пункту 64 «г» (у запас через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 6 листопада 2015 року. Вважаючи вказаний наказ в частині звільнення незаконним, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав. При цьому, позивач зауважував, що у спірних правовідносинах відповідною стороною було проігноровано її рапорт, в якому висловлено бажання подальшого проходження служби.

В обґрунтування заперечень на позов відповідач - Міністерство внутрішніх справ України вказав, що спірний наказ є законним та обґрунтованим, оскільки звільнення позивача відбулось на підставі пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" так як в процесі ліквідації ОВС було скорочено всі відповідні посади, функції яких передано до органів поліції, водночас позивача до Національної поліції на службу прийнято не було. Щодо решти позовних вимог МВС України визначено, що розгляд рапорту позивача відноситься виключно до компетенції голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці.

В обґрунтування заперечень на позов відповідач - Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці зазначив, що виходячи з норм прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" рапорт позивача, котрим фактично висловлено бажання подальшого проходження служби, об'єктивно не може бути взято до уваги, оскільки його подано на ім'я неіснуючої посадової особи, так як всі посади в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці були скорочені. А відтак, беручи до уваги, приписи п.12 ст.22 Закону України "Про Національну поліцію", правом прийняття та звільнення з посад поліцейських наділений керівник поліції, а в даному випадку - т.в.о. начальника Головного Управління Національної поліції в Харківській області Дмитрієв А.А., на ім'я якого позивач з рапортом у періоді, передбаченому п.9 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію", не зверталась. За таких обставин, спірним наказом, по-перше, було виконано рішення суду по справі № 820/115/16 в частині поновлення позивача на посаді, по-друге, реалізовано п.10 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію", оскільки ОСОБА_1 не було прийнято прийнято на службу в поліцію. Таким чином відповідач вважав позовні вимоги незаконними та необґрунтованими.

У судовому засіданні позивач - ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, з огляду на доводи, викладені в позовній заяві, просила позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці Блудова О.В. проти позову заперечувала, посилаючись на обставини наданих суду письмових заперечень, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача - Міністерства внутрішніх прав, у судове засідання не прибув, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач з 09.06.1997 року по 13.10.2015 року проходив службу в Управлінні МВС України на Південній залізниці і останньою обіймала посаду інспектора відділу інформаційно-аналітичного забезпечення Управління МВС України на Південній залізниці. ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача народився син - ОСОБА_5, отже, до грудня 2015 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та, в подальшому, у зв'язку з потребою постійного догляду за дитиною за медичними показаннями, 24.12.2015 звернулась до Управлінні МВС України на Південній залізниці з метою продовження відпустки по догляду за дитиною. Наказом №208 о/с від 13.10.2015, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, позивача звільнено, з 13 жовтня 2015 року з посади інспектора відділу інформаційно-аналітичного забезпечення Управління МВС України на Південній залізниці за п.64 "Г" (через скорочення штатів).

Дані обставини встановлено постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 по справі № 820/115/16, яка, згідно відомостей спеціалізованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" 25.04.2016 набрала законної сили, отже такі, в силу приписів ч.1 ст. 72 КАС України, не підлягають доказуванню в рамках розгляду справи № 820/2510/16.

При цьому, даною постановою було скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці від 13.10.2015 року №208 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України за п. 64 "Г" (через скорочення штатів) та поновлено ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ з 13.10.2015 року.

Судом встановлено, що наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці від 22.03.2016 № 2354 о/с, на підставі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 по справі № 820/115/16, позивача було поновлено в ОВС на посаді інспектора відділу інформаційно-аналітичного забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці з 13.10.2015 року, проте цим же наказом, на підставі пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та пункту 64 «г» (у запас через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України ОСОБА_1 звільнено з займаної посади з 6 листопада 2015 року ( а.с.15).

Листом від 30.03.2016 № 36/8/84 Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці було запропоновано позивачу прибути до ліквідаційної комісії Управління для внесення змін до трудової книжки відповідно до наказу від 22.03.2016 № 235 о/с та додаткового роз'яснено можливість подальшого проходження служби в лавах Національної поліції після створення поліцейських комісій та оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад (а.с.73).

Позивач не погоджуючись з даним наказом та вважаючи його протиправним, звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав.

По суті спірних правовідносин суд зазначає, що такі врегульовані Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VІІІ (надалі - Закон № 580-VІІІ), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 (надалі - Положення № 114), Кодексом законів про працю України.

При цьому, застосовуючи до спірних правовідносин норми вищезгаданих нормативно-правових актів, суд виходить з того, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Суд зазначає, що 2 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закону України "Про Національну поліцію", яким утворено Національну поліцію України - центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до п. 10,11 Розділу ХІ Закону № 580-VІІІ, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Отже, вказані норми, на які йдеться посилання в оскаржуваному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: відмова працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; відсутність можливості подальшого використання на службі, що є ключовими моментами спірних правовідносин.

При цьому, в процесі прийняття рішення щодо звільнення за скороченням штату, начальник органу зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, яка звільняється.

Судом встановлено, що при виданні оскаржуваного наказу роботодавцем не обґрунтовано відсутності можливості подальшого використання позивача на службі, не враховано відсутності відмови позивача від проходження служби в поліції та не перевірено можливості реалізації його права на прийняття на службу до поліції.

Відповідно до п.9 Розділу ХІ Закону № 580-VІІІ, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІ Закону № 580-VІІІ, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Згідно п. 1 Розділу ХІ Закону № 580-VІІІ, цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Враховуючи, що перше опублікування відбулось 06.08.2015 р., п.9 набрав чинності з 07.08.2015 р.

Таким чином, з моменту опублікування Закону України "Про Національну поліцію" - з 06.08.2015 р. та до прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) від 22.03.2016 № 2354 о/с останньому не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, взагалі не було перевірено можливості його подальшого використання на службі та відповідності вимогам поліцейського, в порушення вимог п.9 Розділу ХІ Закону № 580-VІІІ та Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, та не вирішено питання про можливість реалізації права позивача на прийняття на службу до поліції, зокрема до Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції передбачені ст. 49 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до якої на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою. Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених частиною другою ст. 61 Закону № 580-VІІІ, а також особи які: 1) відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; 2) особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України "Про очищення влади".

Відповідно до ст.50 Закону № 580-VІІІ, громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, з метою визначення стану їхнього здоров'я зобов'язані пройти медичні обстеження, а також перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України. Громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі. Відповідно до порядку, встановленого законом, щодо осіб, які претендують на службу в поліції, проводиться спеціальна перевірка, порядок проведення якої визначається законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 61 Закону № 580-VІІІ, визначено обмеження, пов'язані зі службою в поліції.

Як вбачається з матеріалів справи, вислуга років позивача на день звільнення відповідно до спірного наказу у календарному обчисленні становить 18 років 05 місяців 05 днів, у пільговому обчисленні - 19 років 07 місяців 05 днів.

Крім того, з оглянутої у судовому засіданні справи № 820/115/16, судом встановлено, що під час проходження служби, згідно ст. 9 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", позивач отримала низку заохочень.

Отже, позивач має достатній досвід у роботі, знання, відповідну кваліфікацію, бажання працювати в поліції та відповідає вимогам поліцейського, що передбачені діючим законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація Головного Управління Національної поліції в Харківській області проведена 07.11.2015 р., тобто пізніше первинного звільнення позивача з 13.10.2015 ( що було предметом розгляду справи № 820/115/16), отже Головне Управління Національної поліції в Харківській області, ще не було утворено на той час .

Крім того, оспорюване звільнення позивача з 06.11.2016 ( що є предметом розгляду вказаної адміністративної справи) також передує момент утворення відповідного територіального підрозділу Національної поліції.

А відтак, суд вважає необґрунтованими посилання Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці на неможливість розгляду рапорту позивача, котрим фактично висловлено бажання подальшого проходження служби, оскільки його подано на ім'я неіснуючої посадової особи, так як всі посади в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці були скорочені, а правом прийняття та звільнення з посад поліцейських наділений керівник поліції (в даному випадку, в силу приписів п.12 ст.22 Закону України "Про Національну поліцію", т.в.о. начальника Головного Управління Національної поліції в Харківській області Дмитрієв А.А.), оскільки такий, на час подання рапорту, ще не набув вказаних повноважень.

Відповідно до постанови КМ України № 730 від 16.09.2015 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1 та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2. Таким чином, постановлено ліквідувати Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та утворити Головне Управління Національної поліції в Харківській області.

Відповідно до наказу МВС № 431 та з метою оптимізації структури та штатної чисельності органів внутрішніх справ, наказом МВС України від 22 червня 2015 року №741 "Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції", був затверджений Перелік змін в штатах МВС, відповідно до якого через реорганізацію скорочуються всі посади Управлінні МВС України на Південній залізниці у складі ГУМВС України в Харківській області ( а.с. 43-45).

При цьому, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач - Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці з 14.07.2015 перебуває у стані припинення. Однак, на час розгляду даної справи запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці не внесено.

Відповідно до ч.4 ст. 13 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", територіальні органи міністерства припиняються як юридичні особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію їх припинення.

Відповідно до ч.4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ч. 2 ст. 81 ЦК України, юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Частиною третьою вказаної статті передбачено, що порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Порядок утворення, реорганізації та ліквідації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади врегульовано ст.5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади".

Утворення, реорганізація та ліквідація міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади здійснюються з урахуванням завдань Кабінету Міністрів України, а також з урахуванням необхідності забезпечення здійснення повноважень органів виконавчої влади і недопущення дублювання повноважень (ч. 3 ст.5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади").

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерство, інший центральний орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох центральних органів виконавчої влади Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Президента України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України (ч.7 ст.5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади").

Частинами 8, 9 ст.5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" передбачено, що актом Кабінету Міністрів України про ліквідацію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що ліквідується. Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 20.11.2011 відповідно до ч. 9 ст.5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" затверджено Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок № 1074), який визначає механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.

За приписами пп. 4-6 Порядку № 1074 орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм ЦК України, Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" та Порядку № 1074 суд зазначає, що порядок утворення та припинення юридичних осіб публічного права є відмінним від порядку утворення та припинення юридичних осіб приватного права. Відтак, у разі ліквідації органу виконавчої влади, держава відповідним актом Кабінету Міністрів України передає його завдання та функції новоствореному центральному органу виконавчої влади, забезпечуючи у такий спосіб безперервне виконання функцій держави. Отже, територіальні органи міністерств не можуть діяти інакше, ніж це передбачено актами Президента України чи Кабінету Міністрів України, виданими для забезпечення виконання відповідними міністерствами своїх функцій.

З урахуванням наведеного, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Закон України "Про Національну поліцію" передбачає, у разі виявлення працівником бажання проходити службу в поліції та за умови відповідності його кандидатури вимогам до поліцейських, впродовж трьох місяців із дня опублікування цього Закону, обов'язок керівника запропонувати посаду у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, що можуть бути рівнозначною, вищою або нижчою щодо посади, яку ця особа обіймала під час проходження служби в міліції.

Отже, начальник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, яку звільняють за скороченням штату, як це передбачено п. 64 «г» Положення 114.

Крім того, в цьому контексті варто звернути увагу на лист ВАС України № 735/11/13-10 від 26.05.2010 р. "Про розв'язання спорів, що виникають з відноси публічної служби" , відповідно до якого звільнення з підстав, визначених підпунктами 1, 2 і 6 ст.40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Розглядаючи справи про звільнення публічного службовця з посади у зв'язку з ліквідацією публічної установи, суди повинні, по-перше, перевірити наявність чи відсутність факту ліквідації юридичної особи публічного права згідно з Конституцією України та чинним законодавством, по-друге, встановити, чи вжито адміністрацією публічного органу всіх зусиль для переміщення або переведення публічного службовця, чи іншого його працевлаштування, як це прямо передбачено частиною другою ст. 40 КЗпП України.

Під час розгляду цієї адміністративної справи судом враховано правову позицію Верховного Суду України, висловлену у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів, згідно з якою при розгляді спорів про звільнення за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Згідно із правовим висновком, зазначеним у постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 р. по справі № 21-52а15, виходячи з нормативного тлумачення п.1 ч.1 ст.40, ч.ч.1, 3 ст. 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Разом з тим, з аналізу норм п.п. 9-11 Розділу ХІ Закону № 580-VІІІ слідує, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням та у спосіб, визначений п.9 розділу цього Закону.

Суд зазначає, що в даному випадку на місці ліквідованого ГУ МВС України в Харківській області та його структурних підрозділів утворено ГУ Національної поліції в Харківській області з відповідними структурними підрозділами, на які законом покладені тотожні функції, що полягають у забезпеченні охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постановах від 17 жовтня 2011 року № 2а-237а11, від 28 жовтня 2014 року №21-484а14.

Позивач у судовому засіданні пояснила суду, що нею 26.10.2015 на ім'я начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці було подано рапорт, зі змісту якого вбачається, що остання, у зв'язку із бажанням проходити службу в Національній поліції в Харківській області згідно з п.9 Розділу ХІ Закону № 580-VІІІ просить звільнити її у запас збройних сил за п. 64 «з» Положення (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) ( а.с.23).

Даний рапорт було відправлено позивачем поштою 26.10.2015 через відділення поштового зв'язку № 17 Центру поштового зв'язку № 2 м.Кременчука Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», яке розташоване за адресою : м. Кременчук, вул. Троїцька (Красіна), 61/52, до Управління МВС України на Південній залізниці за адресою: 61093, м.Харків, вул.Карпівська, 3, було відправлено «поштове відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення бланку опису (цінний лист, рекомендований ) » (а.с.22-23).

Позивач пояснила суду, що даний рапорт було відправлено поштою, оскільки на той час вона перебувала у сімейних справах у м. Кременчуці. Недочекавшись відповіді, рапорт було нею відправлено повторно, а також ОСОБА_1 звернулась до відповідного поштового відділення з листом, в якому просила повідомити: чи доставлено поштове відправлення від 26 жовтня 2015 року ; який порядок оформлення - поштового відправлення з оголошеною цін описом вкладення бланку опису (цінний лист, рекомендований ); які поштові бланки підтверджують оформлення вказаного відправлення ; якими нормативними актами регламентується надання послуг «Укрпошти», щодо поштових відправлень в Україні ( а.с.81).

У відповідь отримала лист від 09.06.2016 № 166, що за спливом терміну подання заяви не вважається можливим перевірки відомостей для надання відповідей на поставлені запитання (а.с.78).

Проте, суд зазначає, що представником відповідача у судовому засіданні повідомлено, що Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці ще в жовтні 2015 року було розірвано договір поштового обслуговування, оте рапорт позивача, направлений поштою, не міг бути розглянутий керівництвом Управління з незалежних від позивача причин.

При цьому, судом встановлено, що вже після набрання законної сили постановою суду по справі № 820/115/16, позивачем ще раз було подано рапорт, яким висловлено бажання проходження служби в Поліції, який отримано ГУНП в Харківській області 12.04.2016 (а.с.80).

Отже, відповідний рапорт, з огляду на рішення суду по справі № 820/115/16 було подано вже після повторного звільнення. При цьому, з пояснень позивача вбачається, що така ситуація склалась через неможливість отримання нею інформації про поновлення, оскільки за вказаними телефонами УКЗ абонент не відповідав.

Представник відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці у судовому засіданні пояснив, що жодних рапортів від позивача не надходило у зв'язку з тим, що договір поштового обслуговування Управлінням було розірвано та вкотре наголосила про об'єктивну неможливість його розгляду взагалі, через те, що позивачем було фактично висловлено бажання подальшого проходження служби рапортом на ім'я неіснуючої посадової особи, так як всі посади в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці були скорочені.

Суд не приймає дані пояснення до уваги, оскільки, по-перше, позивач не знала і не могла знати про обставини розірвання договору з надання поштових послуг, по-друге фактично позивач висловила у рапорті бажання працювати в поліції, а наявний у справі опис вкладення з печаткою поштового відділення свідчить, що такий дійсно було відправлено поштою. Отже неотримання роботодавцем рапорту від 26.10.2015 не свідчить про відсутність такого бажання, оскільки за приписами Закону України "Про Національну поліцію" передбачається саме наявність бажання працівника проходити службу в поліції. По-третє, подача рапорту 26.10.2015 позивачем на ім'я керівника Головного управління Національної поліції в Харківській області була неможливою,оскільки останній набув повноважень за ст.22 Закону України "Про Національну поліцію" з дня реєстрації 07.11.2015 Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Крім того, суд зазначає, що Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці на даний час ще перебуває у стані припинення, головою ліквідаційної комісії якого є В.А.Пахомов. Отже, саме Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці повинно було бути враховано рапорти позивача якими позивачем неодноразово висловлено бажання проходження служби в лавах Національної поліції, враховано переважне право позивача на працевлаштування у разі ліквідації організації шляхом переводу до органів поліції, з'ясовано можливість подальшого використання позивача на службі, зважаючи, що позивач не відмовлявся від проходження служби в поліції.

Таких дій Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці вчинено не було, а спірний наказ № 235 о/с від 22 березня 2016 року за своєю суттю дублює скасований у судовому порядку Наказ №208 о/с від 13.10.2015. При цьому, наказом № 235 о/с в частині поновлення позивача на посаді, фактично не було відновлено його порушене право на працю, передбачене Конституцією України, оскільки, не врахувавши висновки суду, відповідачем позивача знов було звільнено за тими самими підставами.

Суд зауважує, що саме на Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці покладено обов'язок працевлаштувати позивача у спосіб, достатній для відновлення прав останнього, що передбачає можливість подальшого використання позивача на службі шляхом поновлення на посаді та, в подальшому - переводу до лав поліції після перевірки його кандидатури згідно норм Закону України "Про Національну поліцію" належною комісією, у разі позитивного результату.

Згідно ч.3ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За приписами пункту 24 Положення №114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, на думку суду, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи викладене та беручи до уваги той факт, що офіційним з'ясуванням обставин справи доведено незаконність звільнення позивача, маючи на меті повний та належний захист прав, свобод та інтересів позивача, суд виходить за межі позовних вимог та задовольняє позовні вимоги частково, шляхом скасування наказу Управління МВС України на Південній залізниці № 235 о/с від 22 березня 2016 року, в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України відповідно до пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України Про Національну поліцію та пункту 64 «г» (у запас через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 6 листопада 2015 року; поновлення ОСОБА_1 з 6 листопада 2015 року на посаді інспектора відділу інформаційно- аналітичного забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці, а у разі відсутності такої - на іншій рівнозначній посаді; зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці розглянути рапорт ОСОБА_1 від 26 жовтня 2015 року про звільнення за пунктом 64 «З», у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку із виявленням бажання проходити службу в Національній поліції України.

При цьому, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді підлягає негайному виконанню, в силу приписів п.3 ч.1 ст. 256 КАС України.

У частині вимог про зобов'язання Міністерство внутрішніх справ України розглянути рапорт ОСОБА_1 від 26 жовтня 2015 року про звільнення за пунктом 64 «З», у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку із виявленням бажання проходити службу в Національній поліції України,- суд відмовляє, оскільки за замістом рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, розгляд рапорту позивача відноситься виключно до компетенції голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71,128, 160-163, 167, 186, 254, 256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці, Міністерства внутрішніх справ України про визнання нечинним наказу та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково

Скасувати наказ Управління МВС України на Південній залізниці № 235 о/с від 22 березня 2016 року, в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України відповідно до пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України Про Національну поліцію та пункту 64 «г» (у запас через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 6 листопада 2015 року.

Поновити ОСОБА_1 з 6 листопада 2015 року на посаді інспектора відділу інформаційно - аналітичного забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці, а у разі відсутності такої - на іншій рівнозначній посаді.

Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці розглянути рапорт ОСОБА_1 від 26 жовтня 2015 року про звільнення за пунктом 64 «З», у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку із виявленням бажання проходити службу в Національній поліції України.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 з 6 листопада 2015 року на посаді інспектора відділу інформаційно - аналітичного забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці, а у разі відсутності такої - на іншій рівнозначній посаді.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 26 серпня 2016.

Головуючий суддя Мар'єнко Л.М.

Судді Мельников Р.В.

Нуруллаєв І.С.