Постанова № 59959606, 15.08.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2016 року Справа № 813/1679/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Перчак С.В.,

з участю представників:

позивача Оксентюк Б.В.,

відповідача Боднар Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудтехенерго» до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промбудтехенерго» (надалі - позивач, ТзОВ «Промбудтехенерго») звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - відповідач, Залізнична ОДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000281405 від 13.05.16р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 166059,00 грн. (в тому числі 110706,00 грн. - за основним платежем, 55353,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність висновків податкового органу щодо завищення ним податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за серпень 2015 року внаслідок господарських взаємовідносин з ТзОВ «Ісіда Груп» (ЄДРПОУ 39520175), оскільки такі висновки зроблені відповідачем без об'єктивного аналізу господарських операцій та ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу щодо відсутності фактичного виконання укладеного між позивачем та вказаним контрагентом договору. Реальність взаємовідносин між позивачем та його контрагентом спростовується належними первинними документами. Відтак, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення є протиправним та таким, що слід скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав зазначених в позовній заяві та просив адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечила. Зазначила, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій із ТзОВ «Ісіда Груп», наявність у позивача лише отриманих податкових накладних без фактичного здійснення господарських операцій не може бути підставою для включення визначених у таких накладних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Контролюючим органом встановлено, що у підприємства - контрагента позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в силу відсутності у такого виробничих потужностей та трудових ресурсів. Згідно з отриманою від ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві податковою інформацією № 779/26552208 від

16.10.15р. податковим органом не підтверджено фінансово-господарських операцій ТзОВ «Ісіда Груп» з контрагентами, в тому числі з ТзОВ «Промбутехенерго».

Тому, на думку податкового органу, спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції. А тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Залізничною ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Промбудтехенерго» з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із ТзОВ «Ісіда Груп» за період серпень 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р., в результаті чого завищено суму податкового кредиту в Декларації з податку на додану вартість за серпень 2015 року в розмірі 110706 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 110706 грн.

Результати перевірки оформлено актом №675/13-03-14-05-13/39134222 від 29.04.16р.

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 13.05.16р. №0000281405, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 166059 грн., з якої основний платіж - 110706 грн., штрафна (фінансова) санкція - 55353 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в судовому порядку.

Вирішуючи спір, суд керувався наступними положеннями законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає їх вичерпний перелік, порядок адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 188.1. ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з абз.11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

При цьому, презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Відповідно п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

За приписами п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи виявлені перевіркою порушення, в контексті зазначених правових норм, судом встановлено наступне.

01.07.15р. ТзОВ «Промбудтехенерго» (Замовник) укладено договір підряду № 01/07/15-05 з ТзОВ «Ісіда Груп» (Виконавець), предметом якого є виконання проектних, електромонтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт по електропостачанню об'єктів згідно з замовленнями позивача. За умовами договору ціна робіт становить 3 000 000 грн. з ПДВ і визначається по кожному об'єкту окремо. За виконані роботи Замовник перераховує Виконавцю на підставі актів виконаних робіт 100% коштів до 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем долучено до матеріалів справи:

- акт № 221 від 05.08.15р. приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року (форма КБ-2в) на загальну суму 242816,53 грн., в тому числі заробітна плата працівників 126907,08 грн. (заробітна плата робітників, не зайнятих обслуговуванням машин: 112512,02 грн., зарплата робітників в експлуатації машин: 1493,42 грн., зарплата робітників у складі загальновиробничих витрат: 12901,64 грн.) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 05.08.15р. (форма КБ-3) за серпень 2015 року на загальну суму 242816,53 грн.;

- акт № 222 від 05.08.15р. приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року (форма КБ-2в) на загальну суму 219502,24 грн., в тому числі заробітна плата працівників 84358,10 грн. (заробітна плата робітників, не зайнятих обслуговуванням машин: 62976,48 грн., зарплата робітників в експлуатації машин: 10921,97 грн., зарплата робітників у складі загальновиробничих витрат: 10459,65 грн.) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 05.08.15р. (форма КБ-3) за серпень 2015 року на загальну суму 219502,24 грн.;

- акт № 223 від 05.08.15р. приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року (форма КБ-2в) на загальну суму 201918,05 грн., в тому числі заробітна плата працівників 43419,14 грн. (заробітна плата робітників, не зайнятих обслуговуванням машин: 22417,33 грн., зарплата робітників в експлуатації машин: 15063,88 грн., зарплата робітників у складі загальновиробничих витрат: 5937,93 грн.) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 05.08.15р. (форма КБ-3) за серпень 2015 року на загальну суму 201918,05 грн.

Згідно з вказаними документами, електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи виконувались вказаною підрядною організацією в приміщенні за адресою м.Львів, вул. Наукова, 7.

На вимогу суду позивачем не надано для доручення до матеріалів справи передбачених договором замовлень на виконання робіт, загального журналу будівельних робіт, проектної документації, згідно з якою ТзОВ «Ісіда Груп» виконувались відповідні роботи та інших документів, які б підтверджували узгодження сторонами договору конкретного обсягу робіт, їх вартість та умов виконання.

Більше того, позивачем не надано суду також податкових накладних, виданих ТзОВ «Ісіда Груп», на підставі яких сума ПДВ була відображена ним у складі податкового кредиту в податковій декларації по ПДВ за серпень 2015 року.

Необхідність залучення ТзОВ «Ісіда Груп» для виконання вказаних вище електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт позивач обґрунтовує наявним у нього обов'язком по договору підряду № 17/12/14-01 від 17.12.14р., укладеному між ТзОВ «Промбудтехенерго» (Виконавець) та Дочірнім підприємством «ХРТ Текстиль» (Замовник) щодо виконання таких робіт. На підтвердження факту передачі робіт Дочірньому підприємству «ХРТ Текстиль», як кінцевому замовнику, позивач долучив до матеріалів справи, зокрема, акт № 08-06-001 від 06.08.15р. приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року, локальні кошториси, довідку про вартість робіт, узгоджену договірну ціну по роботах та докази оплати робіт від Замовника.

Суд зазначає, що факт виконання та передачі робіт ТзОВ «Промбудтехенерго» для Дочірнього підприємства «ХРТ Текстиль» не був предметом дослідження податкового органу під час перевірки, відтак на даний час не заперечується відповідачем.

Податковий орган загалом ставить під сумнів необхідність залучення позивачем ТзОВ «Ісіда Груп», як субпідрядної організації, для виконання таких робіт, оскільки згідно з дозвільними документами ТзОВ «Промбудтехенерго» самостійно має право виконувати, зокрема, електромонтажні роботи. При цьому, за даними звітності позивача станом на серпень 2015 року штатна чисельність працівників становила 30 чоловік, тоді як з ТзОВ «Ісіда Груп» у вказаний період перебувало в трудових відносинах 10 працівників, в тому числі 3 чоловіків та 7 жінок. Виходячи з обсягу та характеру виконуваної роботи, сумарних витрат праці робітників (7045,9 люд.-год. на обсяг робіт), працівники ТзОВ «Ісіда Груп» мали б виконувати таку роботу протягом 88-ти днів. Разом з цим, договір підряду з вказаним контрагентом укладений лише 01.07.15р., тоді як договір з ДП «ХРТ Текстиль» укладений позивачем ще в грудні 2014 року, а узгоджений з замовником графік виконання робіт та оплати свідчить про поетапне їх виконання саме позивачем впродовж січня-серпня 2015 року.

Суд враховує доводи відповідача, викладені в акті перевірки, з приводу того, що за даними податкової звітності ТзОВ «Ісіда Груп» в досліджуваному періоді цим підприємством не було придбано відповідних будівельних матеріалів, а також не було залучено сторонні організації для виконання робіт по договору з ТзОВ «Промбудтехенерго». При цьому, в період липень-серпень 2015 року в податковій звітності ТзОВ «Ісіда Груп» відображено обсяг реалізації товарів (робіт, послуг) на загальну суму понад 180 млн. грн. для більш як 200 контрагентів. Вказане, в сукупності з аналізом матеріально-технічної бази цього підприємства та кількістю працівників, обґрунтовано свідчить про неспроможність фактичного виконання такого значного об'єму робіт, в тому числі і за договором з позивачем.

Тому, надаючи оцінку доводам позивача та відповідача з приводу спірних правовідносин позивача з ТзОВ «Ісіда Груп», суд надає перевагу поясненням відповідача.

Аналіз представлених позивачем документів по взаємовідносинах позивача з цим контрагентом дає суду підстави дійти висновку, що відображені в них господарські операції не підтверджують фактичного виконання таких робіт саме цією субпідрядною організацією, відтак, на переконання суду, такі документи не можуть бути підставою для відображення господарських операцій у податковому обліку.

Крім цього, позивачем не представлено податкових накладних, що були підставою для відображення таких операцій в податковій декларації з ПДВ за серпень 2015 року, що не дає суду можливість достовірно встановити правильність формування позивачем податкового кредиту у спірний період. Причини неподання таких доказів на вимогу суду позивач не вказав.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, не підтверджується реальність проведення господарських операцій між ТзОВ «Промбудтехенерго» з ТзОВ «Ісіда Груп», а тому наявність у позивача договору та актів виконаних підрядних робіт, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум ПДВ до податкового кредиту.

При вирішенні справи судом можуть бути взяті до уваги будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо), які мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту по податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання визначених договором підряду з ТзОВ «Ісіда Груп» операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а тому і не доведено того, що обумовлені таким правочином послуги, надані саме цим контрагентом.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що вони були прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що вимоги є необґрунтованими, а у позові слід відмовити повністю.

На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, судові витрати здійснені позивачем не підлягають до компенсації.

Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

п о с т а н о в и в :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.