Постанова № 59959416, 18.08.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року м.Житомир справа № 806/1327/16

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черняхович І.Е.,

секретар судового засідання Господарчук І.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача Зотова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування наказу №121 о/с від 10.06.2016, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області № 121 о/с від 10 червня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію";

- поновити ОСОБА_1 на службі в органах поліції на посаді старшого слідчого Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 11 червня 2016 року по час фактичного поновлення на раніше займаній посаді.

В обґрунтування позову зазначає, що рапорт про звільнення за власним бажанням було подано ним на виконання вказівки керівництва, а оскільки зазначений рапорт не є відображенням власного бажання позивача, то і звільнення з підстави "за власним бажанням" не відповідає бажанню ОСОБА_1 та порушує його права.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та заперечення представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 із 07.11.2015 проходив службу в поліції на посаді старшого слідчого Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

З пояснень позивача вбачається, що 10.06.2016 за вказівкою керівника прибув до управління Національної поліції в Житомирській області, де в ході спілкування з начальником слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області, останній повідомив позивача про необхідність подання рапорту про звільнення за власним бажанням, в протилежному випадку ОСОБА_1 буде звільнено з інших підстав.

Окрім того, позивач зауважив, що будь-яких службових розслідувань не проводилось, до дисциплінарної відповідальності за час служби в поліції не притягувався. Проте, суд критично оцінює дане твердження позивача, оскільки чинним законодавством України, що регулює спірні правовідносини не визначено, що написанню рапорту про звільнення зі служби за власним бажанням має передувати службове розслідування із відбиранням письмових пояснень особи, яка подала рапорт, як про це зазначає позивач.

Позивач пояснив, що 10 червня 2016 року подав рапорт про звільнення, однак відповідно до вказівки керівництва в рапорті ним було поставлено дату "09 червня 2016 року". Проте позивачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження того, що рапорт ним було написано під тиском. Окрім того, не надано доказів, що рапорт написано саме 10.06.2016, а не 09.06.2016.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області №121 о/с від 10 червня 2016 року по особовому складу, відповідно до Закону України "Про національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, старшого слідчого Головного управління Національної поліції в Житомирській області. Підстава: рапорт ОСОБА_1 (а.с. 6).

Суд погоджується з доводами представника відповідача, що законодавством не передбачено обов'язковості зазначення у рапорті причини, що перешкоджає виконанню службових обов'язків, а також не встановлено строків реалізації вказаного рапорту шляхом видання наказу про звільнення за власним бажанням.

Позивач в судовому засіданні наголосив на тому, що із наказом про звільнення його було ознайомлено 11.07.2016, що є порушенням його прав з боку відповідача.

В матеріалах справи міститься відповідь на запит, з якої вбачається, що з метою повідомлення ОСОБА_1 про звільнення, начальником відділу Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області Главацьким В.А. було здійснено телефонні дзвінки позивачу, на які ОСОБА_1 не відповідав, а тому 14.06.2016 Житомирським відділом поліції ГУНП в Житомирській області за вих. №9592/101/016 було направлено лист на адресу ОСОБА_1 (а.с. 58-61). Окрім того, в листі зазначено, що із 10.06.2016 ОСОБА_1 свої функціональні обов'язки не виконував, на роботу не виходив, слідчі дії по кримінальних провадженнях не проводив, а обхідний лист станом на 18.08.2016 позивачем не здано.

Доводи позивача щодо подання 11.06.2016 рапорту, в якому він просив не розглядати рапорт про звільнення із органів Національної поліції за власним бажанням, оскільки останній був написаний в стані душевного хвилювання, викликаного упередженим негативним ставленням з боку безпосереднього керівництва (а.с.9), спростовуються матеріалами справи. Зокрема, в матеріалах справи міститься копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія конверта та результати пошуку по штрих кодовому ідентифікатору Укрпошти, якими підтверджується, що рапорт, датований 11 червня 2016 року, позивачем було відправлено на адресу відповідача лише 01 липня 2016 року (а.с. 45, 65, 66) та отримано начальником Головного управління Національної поліції в Житомирській області 04 липня 2016 року (а.с. 64-70).

Листом від 12.07.2016 № 3172/12/01-2016 ОСОБА_1 було повідомлено, що його звернення з проханням не розглядати попередній рапорт щодо звільнення зі служби в поліції розглянуто. Разом з тим, позивача проінформовано про те, що його звільнено зі служби 10.06.2016, а оскільки чинним законодавством не встановлено порядок повторного прийому на службу до Національної поліції України колишніх працівників поліції, вирішити питання ОСОБА_1 позитивно на даний час не представляється можливим (а.с. 27).

Судом, при перевірці юридичної та фактичної обґрунтованості обставин та мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначається Законом України від 02.07.2015, № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон, в редакції, чинній на день винесення оскаржуваного наказу), окрім того Постановою КМ УРСР, від 29.07.1991, № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", яка визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки (далі - Положення).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.

Відповідно до підпункту «ж» пункту 63 Положення особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Згідно з пунктом 68 Положення особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою. Така позиція законодавства, на відміну від загального правила про обов'язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні, обумовлена особливим правовим положенням працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов'язків по забезпеченню безпеки громадян та громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів, тощо.

Однак, у межах передбаченого пунктом 68 Положення строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк. Такою домовленістю суд вважає зазначення у рапорті фрази "на звільненні наполягаю в найкоротший термін", тобто до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

Таким чином, видача уповноваженим органом наказу про звільнення працівника міліції зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку, якщо таке прохання міститься у рапорті про звільнення, є правомірною.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 24.06.2016 у справі № 21-241а14.

Матеріалами справи підтверджується, що 09 червня 2016 року ОСОБА_1 року подав рапорт з проханням звільнити його за власним бажанням у найкоротший термін. 10 червня 2016 року уповноважена особа видала наказ № 121 о/с про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі його рапорту від 09 червня 2016 року. 01 липня 2016 року позивач надіслав на адресу керівництва рапорт (отримано відповідачем 04.07.2015) про відкликання рапорту від 09.06.2016. Отже, на день винесення оскаржуваного наказу відповідачу не було відомо про бажання позивача продовжити проходження служби в поліції.

Суд, дослідивши докази, надав їм належну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку, що при виданні оскаржуваного наказу начальник Головного управління Національної поліції в Житомирській області діяв правомірно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому правових підстав для визнання протиправним наказу № 121 о/с від 10.06.2015 по особовому складу, немає.

Керуючись статтями 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування наказу №121 о/с від 10.06.2016, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І.Е.Черняхович

Повний текст постанови виготовлено: 25 серпня 2016 р.