Постанова № 59959332, 23.08.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2016 р. Справа №805/1382/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14:44

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Нестеренко Н.Л.

за участю:

представника позивача Каплун О.Ю.

представника відповідача Сізової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "КІА ПЛЮС" до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2016 року № 0000012200/713 на суму 66 596,00 грн; від 25.01.2016 № 0000022200/712 на суму 9 894,00 грн; від 26.01.2016 року № 0000032200/711 на суму 304 075,00 грн, обґрунтовуючи тим, що податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку за результатом якої складено акт №6/15/37802872 від 12.01.2016 року. Висновки податкового органу полягають у тому, що підприємство занизило податкові зобов'язання з акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизними товарами на суму 243 260,00 грн, однак зазначають, що цей об'єм продажу відносить до оптової торгівлі, яка не підлягає оподаткуванню цим податком. Також, податковим органом встановлено порушення при складанні податкової накладної, де вказано невірно код товару, що спричинило, на думку податківців, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у квітні 2015 року на суму 73 192,24 грн. На підставі складеного акту сформовані: податкове повідомлення-рішення № 0000032200/711 від 26.01.2016 року про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 304 075,00 грн; податкове повідомлення-рішення № 0000022200/712 від 25.01.2016 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9 894,00 грн; податкове повідомлення-рішення № 0000012200/713 від 25.01.2016 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2015 року у розмірі 66 596,00 грн. Підприємство не згодне з законністю зазначених податкових повідомлень-рішень, оскільки є добросовісним платником податків та здійснює свою господарську діяльність у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просить скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідачем через відділ діловодства та документообігу суду подано заперечення на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначає, що дійсно податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка підприємства та встановлені порушення у зв'язку з чим складено акт. Порушення полягали в частині заниження суми акцизного податку у сумі 243 260,00 грн за січень 2015 року-жовтень 2015 року та в частині відображення в податкові декларації з ПДВ від 19.05.2015 року за квітень 2015 року сум податку на додану вартість за податковою накладною від 17.04.2015 року №50, оформленою з порушення норм законодавства, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ у квітні 2015 року на суму 73 192,24 грн. За наслідком чого були прийняті спірні податкові повідомлення - рішення. Вважають, що позивачем здійснювалась роздрібна торгівля підакцизного товару з АЗС, однак податкове зобов'язання щодо роздрібної торгівлі підакцизних товарів підприємством у повному обсязі зазначено не було. Оскільки придбання нафтопродуктів було здійснено неприбутковими установами для їх особистого некомерційного використання у власній господарській діяльності, у відповідності до чого, такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком. Також, підприємством було оформлено податкову накладну з порушення вимог ст.. 201 Податкового кодексу України, оскільки невірно зазначено код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну території України). Вважають, що висновки акту перевірки є правомірними та податкові повідомлення-рішення сформовані відповідно до вимог діючого законодавства. З огляду на зазначене, просять відмовити у задоволені позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, навівши доводи аналогічні зазначеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, в обґрунтування навів доводи аналогічні зазначеним у письмовому заперечені.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Приватне підприємство"КІА ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 3780872, вул.. Промислова 2, буд. 1Б, с. Добропілля, Добропільській район, Донецька область, 85032) пройшов визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, з видами діяльності згідно КВЕД: 46.71 оптова торгівля твердими, рідкими, газоподібним паливо і подібними продуктами, 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.30 Роздрібна торгівля пальним, 47.99 Інші вид роздрібної торгівлі поза магазинами, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сері транспорту.

У своїй діяльності керується Статутом підприємства у новій редакції, затвердженого рішенням засновника від 17.05.2013 року.

Відповідач, Добропільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом встановлено, що на підставі Наказу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 161 від 24.12.2015 року, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Кіа Плюс». У період з 25.12.2015 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки складено Акт №6/15/37802872 від 12.01.2016 року про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Кіа Плюс» з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету акцизного податку за звітні періоди січень-жовтень 2015 року та дотримання вимог податкового законодавства повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Донбас-Агромаш» за квітень 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення вимог:

- п.214.1.4 п.214.1 ст.214, п.216.9 ст. 216 ПК України, в частині заниження суми акцизного податку в розмірі 243 260,00 грн за січень - жовтень 2015 року;

- п. 201.10 ст. 201 ПК України в частині відображення в податковій декларації з ПДВ від 19.05.2015 року за реєстраційним № 9099928792 за квітень 2015 року сум податку на додану вартість за податковою накладною від 17.04.2015 року №50, оформленою з порушенням п.201.1 ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1235/26012 від 13.10.2014 року, в результаті чого, завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у квітні 2015 року на суму 73 192,24 грн, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2015 року сумі 66 596,00 грн та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за квітень 2015 року на суму 6 596,00 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки №6/15/37802872 від 12.01.2016 року, 16.01.2016 року позивачем до податкового органу подано заперечення.

21.01.2016 року, податковим органом було надано відповідь на заперечення № 599/10/05-07-22-13, та зазначено, що акт перевірки складено правомірно та відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

На підставі акту перевірки №6/15/37802872 від 12.01.2016 року, податковим органом були сформовані: податкове повідомлення-рішення № 0000032200/711 від 26.01.2016 року про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 304 075,00 грн; податкове повідомлення-рішення № 0000022200/712 від 25.01.2016 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9 894,00 грн; податкове повідомлення-рішення № 0000012200/713 від 25.01.2016 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2015 року у розмірі 66 596,00 грн.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку обставинам викладеним сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Спірним питанням даного позову є правомірність складання відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувало встановлення неправомірного віднесення вартості підакцизних товарів, що реалізовані через роздрібну мережу АЗС, до товарів комерційного використання та порушення в оформленні податкової накладної.

Судом встановлено, що на підставі Договору №1.1 від 20.05.2013 року з додатками, додатковими угодами та актами прийому-передачі, позивач орендує майновий комплекс «АЗС Пирамида», та за допомогою якого здійснює свою господарську діяльність з реалізації оптової та роздрібної торгівлі.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами здійснення господарської діяльності позивачем подані до податкового органу Декларації з акцизного податку разом із додатками № 6 (розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) з січня по жовтень 2015 року.

У графі 4 розрахунку суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, позивачем задекларована вартість підакцизних товарів (з ПДВ), що реалізовані у роздрібній торгівельній мережі для комерційного використання (на АЗС): бензини моторні, інші нафтопродукти, паливо моторне альтернативне, інші підакцизні товари на загальну суму 4 865 198,00 грн Розрахунок загальної суми податкових зобов'язань з акцизного податку за ставкою 5% здійснювався без врахування зазначених сум.

Положеннями пп. 14.1.4 п.14.1 ст. 14 ПК України визначено, що акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 ПК України платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

За приписами п. 215.1 ст. 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Згідно з пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Положеннями абз.2 пп.14.1.212. п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - є продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Аналіз наведених законодавчих приписів дозволяє дійти висновку, що операція з реалізації суб'єктом господарювання підакцизних товарів є об'єктом оподаткування акцизним збором в розумінні пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 ПКУ, якщо суб'єктом здійснюється продаж підакцизних товарів безпосередньо громадянам або іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Зокрема із наведеного вбачається висновок, що при наявності договорів поставок з суб'єктами господарювання з оплатою постачання в безготівковому порядку або у готівковому порядку через касу підприємства та подальшим отриманням пального на АЗС з використанням спеціальних жетонів, талонів, чеків тощо, законодавчо обґрунтованих підстав для оподаткування таких продажів акцизним податком у роздрібній торгівельній мережі не виникає.

З наведеними положеннями узгоджуються приписи Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.15 №14, відповідно до якого Додаток 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку:

графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків;

графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання;

у графі 5 - вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр. 3 - гр. 4) вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

Отже, законодавець окремою графою виділив вартість підакцизних товарів, реалізованих в роздрібній торговельній мережі (а відтак через АЗС), але для комерційного використання, які не входять до бази оподаткування акцизним податком.

Порядок здійснення господарської комерційної діяльності (підприємництва) регламентується главою 4 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З наведеного у сукупності вбачається, що під комерційним використанням слід розуміти не тільки придбання певною особою підакцизних товарів (за переліком пп. 215.3.4 ПК України) з метою подальшої реалізації, тобто з комерційною метою отримання прибутку, але й придбання для використання у власній господарській діяльності господарського товариства з метою отримання прибутку, що є загальною метою підприємництва (господарської комерційної діяльності) та іншого використання у своїй господарській діяльності.

Суд зазначає про помилковість доводів відповідача про те, що за Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 р. № 1442 через мережу АЗС здійснюється лише роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу.

Так, зазначеними Правилами визначено порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.

Крім того, суд зауважує, що названі Правила роздрібної торгівлі розроблені на виконання ст. 20 Закону України «Про захист прав споживачів», який під споживачем розуміє фізичну особу, яка придбаває продукцію для особистих потреб, не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22 ст. 1 Закону).

Посилання відповідача на визначення «роздрібна торгівля», наведене в ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять», також не заслуговують на увагу. Вказаний ДСТУ пояснює як термін «роздрібна торгівля», так і термін «оптова торгівля». Так, оптовою торгівлею є купівля-продаж товарів за договорами постачання партіями для їх наступного продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого використання (п. 4.5).

Зазначаючи про здійснення позивачем операцій з реалізації підакцизних товарів саме з роздрібної торгівлі, контролюючим органом не спростований належними та допустимими доказами факт постачання позивачем таких підакцизних товарів покупцям для комерційного використання. Надані відповідачем відповіді на запити про використання покупцями пального у некомерційних цілях не є доказом реалізації позивачем підакцизного товару шляхом роздрібної торгівлі та спростовуються відповідями покупців про застосування палива у власній господарській діяльності.

Окремо суд зазначає, що відповідно до п.5.3 ст. 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами, а ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" законом не є.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заповнено «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, який є Додатком 6 до Декларації акцизного податку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 р. № 14.

Позивач зазначає, що при реалізації підакцизних товарів (нафтопродуктів) через власну мережу автозаправної станції, покупцям, шляхом відвантаження (передачі) відповідної кількості пального особам (представникам), які діють від імені та в інтересах саме цих юридичних осіб реалізації у роздріб, в розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, не відбувався.

Тобто, при реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС покупцям в межах укладених договорів, відбувалося відвантаження (продаж) нафтопродуктів покупцям для подальшого використання таких нафтопродуктів для комерційної діяльності юридичних осіб (покупців) або для використання у власній господарській діяльності.

На підтвердження вищенаведеного в матеріалах справи наявні копії договорів поставки нафтопродуктів, на підставі вказаних договорів позивач поставляє (відвантажує) нафтопродукти, а покупці сплачують за поставлений товар.

Порядок відпуску нафтопродуктів на АЗС врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281).

Відповідно до пункту 10.3 даної Інструкції відпуск нафтопродуктів здійснюється: 1) за готівку; 2) за відомостями; 3) за талонами; 4) за платіжними картками.

Пунктом 216.9 статті 216 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (далі - Закон № 265), а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Відповідно до статті 2 Закону № 265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Передача нафтопродуктів позивачем здійснювалася шляхом безготівкових операцій, талонами, про що зазначено у договорах.

Матеріалами справи підтверджено, що паливо з мережі АЗС позивача згідно укладених договорів з позивачем, у період січня-жовтня 2015 року, придбавалося покупцями для використання у власній господарській діяльності

За таких обставин реалізація підакцизних товарів у роздріб в розумінні приписів пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України не відбувався, оскільки нафтопродукти не постачалися позивачем з метою їх використання іншими кінцевими споживачами в особистих некомерційних цілях, а придбавалися з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про протиправність винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000032200/711 від 26.01.2016 року про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 304 075,00 грн.

Позивач, є платником податку на додану вартість, у відповідності до чого 19.05.2015 року ним було подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року з визначенням податкового зобов'язання у сумі 142 300,00 грн, суми податкового кредиту 208 896,00 грн та від'ємного значення різниці між сумою податкоовго зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у сумі 66 596,00грн.

Згідно п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України, встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений Кодексом термін.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зауважує, що податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 статті 201 ПК України, які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Вищезазначені норми податкового законодавства України визначають, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідачем у акті перевірки та заперечені зазначено, що у податковій накладній №50 від 17.04.2015 року невірно зазначено код товару з УКТ ЗЕД, що є порушенням, однак, суд зауважує на тому, що код УКТ ЗЕД є обов'язковим та важливим реквізитом для товарів, ввезених на митну територію України, натомість, як вбачається з податкової накладної №50, Товар - бензин автомобільний А-92, Паливо дизельне Л-0,2-40 було поставлено контрагентом ТОВ «Донбас-Агромаш» позивачу за договором поставки.

Судом встановлено, що є зрозумілою суть поставки за зазначеною податковою накладною, крім того підтверджується рахунком на оплату № 17/04-01 від 17.04.2015 року, видатковою накладною № 17/04-01 від 17.04.2015 року, товаро-транспортною накладною на відпуск нафтапродуктів № 17/04-01 від 17.04.2015 року.

Реєстрація позивача та його контрагента платниками податку на додану вартість сторонами не оспорюється, реєстрація податкових накладних у ЄРПН, також сторонами не оспорюється.

Виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Підпунктом 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 Закону № 996-ХІV, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до ст. 11 Закону № 996-ХІV, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону №996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Господарські операції позивача з ТОВ «Донбас-Агромаш» повністю підтверджується: договором поставки №1504 від 15.04.2015 року, товаро-транспортною накладною, видатковою накладною, які за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Податковий кредит за квітень 2015 року по постачальнику ТОВ «Донбас-Агромаш» позивачем сформовано на підставі права, що виникло у зв'язку з отриманням податкової накладної та первинних документів.

У відповідності до чого, позивачем було включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вказаній податковій накладній у розмірі 73 192, 24 грн

Отже, суд вважає, що висновки відповідача у акті про відсутність підстав для віднесення суми 73 192,24 грн до податкового кредиту у квітні 2014 року, на підставі податкової накладної №50 від 17.04.2015 року є безпідставними, у відповідності до чого податкове повідомлення-рішення № 0000022200/712 від 25.01.2016 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9 894,00 грн та податкове повідомлення-рішення № 0000012200/713 від 25.01.2016 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2015 року у розмірі 66 596,00 грн підлягають скасуванню.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом безпідставно та необґрунтовано, у відповідності до чого є протиправними.

Крім того, суд зазначає, що зміст постанови має виходити з потреби захисту прав, свобод та інтересів позивача у цій сфері, у відповідності до чого встановивши, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправним, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача в даному випадку, є скасування спірних податкових повідомлень - рішень.

З огляду на зазначене, позовні вимоги Приватного підприємства "КІА ПЛЮС" підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "КІА ПЛЮС" до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000032200/711 від 26.01.2016 року про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 304 075,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000022200/712 від 25.01.2016 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9 894,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000012200/713 від 25.01.2016 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2015 року у розмірі 66 596,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Приватного підприємства "КІА ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 3780872, вул.. Промислова 2, буд. 1Б, с. Добропілля, Добропільській район, Донецька область, 85032) судовий збір у розмірі 5 708 (п'ять тисяч сімсот вісім ) грн 47 коп.

Повний текст постанови виготовлено 26.08.2016 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання особами, які беруть участь у справі, копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Христофоров А.Б.