Постанова № 59959260, 22.08.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2016 р. Справа №805/2396/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 15:25

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Нестеренко Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Херсонської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автогаз КР” про накладення арешту на кошти, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автогаз КР” про накладення арешту на кошти з метою погашення податкового боргу у сумі 251 296,33 грн, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач має податковий борг з акцізного податку від реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів, який виник за рахунок несплати узгоджених податкових зобов'язань. До відповідача застосовувалися заходи стягнення заборгованості визначені Податковим кодексом України, однак позитивного результату не надали, заборгованість станом на час подання позову не погашена. Враховуючи наявність банківських рахунків у відповдіача, просить накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться у боржника.

Представники сторін до судового засідання не з’явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представник позивача через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача з заявами та клопотаннями про відкладання розгляду справи до суду не звертався.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Херсонська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області, є суб`єктом владних повноважень, яка в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Автогаз КР” (код ЄДРПОУ 39410817, пр.-т Рахімова, буд.190, м. Маріуполь Донецька область, 87525) пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації з 25.09.2014 року номер запису 1 227 7102 00000 16059.(а.с.20)

Судом встановлено, що 06.10.2015 року податковим органом було здійснено перевірку ТОВ “Автогаз КР” з питань додержання суб’єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/ або тютюновими виробами, за наслідком якої складено Акт № 21/21/39410817 та встановлено порушення яке полягає у занижені податкових зобов’язань з акцізного податку за період червень-серпень 2015 року з реалізації підакцизного товару.(а.с.с13-14)

На підставі акту перевірки № 21/21/39410817 від 06.10.2015 року податковим органом сформовано та направлено ТОВ “Автогаз КР” податкове повідомлення-рішення №0000842204 від 28.12.2015 року про збільшення грошового зобов’язання з акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у сумі 253 114,00 грн.(а.с.11-12)

Згідно картки особового рахунку вбачається, що за відповідачем значиться заборгованість у сумі 251 296,33 грн.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який відповідно до пункту 1.1 статті 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 16.1.3., 16.1.4. п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 57.1 ст.57 ПК України зазначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов'язання, яке самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в порядку оскарження, але не сплачене у встановлений ПК України строк набуває статусу податкового боргу.

Враховуючи той факт, що податкове зобов’язання відповідача набуло статусу податкового боргу, податковим органом було застосовано рід дій для погашення заборгованості.

Приписами п. 59.1 ст. 59 ПК України, встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.4 статті 59 ПК України, передбачено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що податковим органом було сформовано та надіслано на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю»№ 48-17 від 13.04.2016 року на суму 251 296,33 грн., яка була направлено відповідачу.(а.с.7) Доказів оскарження вказаної податкової вимоги сторонами до суду не надано.

Крім того, задля погашення податкового боргу, Херсонською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області було прийнято рішення № 246 від 13.04.2016 року про опис майна у податкову заставу.(а.с.8)

Зазначені дії позивача не призвели до погашення відповідачем податкового боргу, у відповідності до чого податковий орган звернувся до суду з заявою про накладання арешту на кошти боржника.

Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп. 20.1.33 п.20.1 ст. 20 ПК України.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені п.п.20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Згідно п.94.4 ст. 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

З положень норм пп 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України вбачається, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем з метою встановлення наявності активів у відповідача направлялися запити до державних органів реєстрації.

Згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме айно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта № 61737115 від 17.06.2016 року за відповідачем відсутнє нерухоме майно. (а.с.15)

Також, відсутність майна підтверджена Територіальним сервісним центром 6541 від 23.05.2016 року та Державною інспекцією сільського господарсьва в Херсонській області від 16.06.2016 року №05-11/3337/837.(а.с.17-18)

З огляду на зазначену інформацію податковим органом складено акт опису майна від 20.04.2016 року № 348 на яке платник податків набуде право влансоті у майбутньому.(а.с.18)

Отже, матеріалами справи підтверджено відсутність у відповідача будь-якого майна та інших майнових активів для погашення податкового боргу в сумі 251 296,33 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідача наявні відкриті рахунки у банках.(а.с.20-21)

Постановою Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 р. затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі – Інструкція №22).

Вимоги цієї Інструкції №22 поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Пункт 10.2 Інструкції №22 передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції №22).

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, враховуючи, що відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив суму узгодженого податкового зобов'язання, доказів зворотного суду не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167,244-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Херсонської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автогаз КР” про накладення арешту на кошти - задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю “Автогаз КР” (код ЄДРПОУ 39410817, пр.-т Рахімова, буд.190, м. Маріуполь Донецька область, 87525) для забезпечення погашення податкового боргу в сумі 251 296 (двісті п’ятдесят одна тисяча двісті дев’яносто шість ) грн 33 коп з акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Повний текст постанови складений та підписаний 26 серпня 2016 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Христофоров А.Б.