Ухвала суду № 59958364, 23.08.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 676/1680/16-ц

Провадження № 22-ц/792/1351/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі :головуючої - судді Карпусь С.А.

суддів : Федорової Н.О., Матковської Л.О.

секретаря Дубової М.В.

з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 27 квітня 2016 року за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про визнання договору недійсним, стягнення коштів.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» (далі ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО») про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів. Свої вимоги мотивував тим, що 22.02.2016 року він уклав з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» договір фінансового лізингу №003054 з додатками до договору №1 та №2, які були підписані сторонами цього ж дня. Відповідно до умов договору відповідач прийняв на себе зобов'язання придбати трактор марки «Foton FT 454» », з дизельним типом двигуна з механічною коробкою передач, приводом 4х4 за вартістю 12 000 доларів США у власність та передати йому в користування за плату в строк та на умовах, передбачених договором. На виконання умов договору в цей же день він сплатив на рахунок відповідача 90 000 грн. першого внеску, який згодом виявився адміністративним платежем, про що йому не було роз'яснено, оскільки він вважав його авансовим платежем у рахунок вартості транспортного засобу та 1080 грн. комісії. Під час підписання договору він не мав можливості детально ознайомитися з його умовами, а працівник компанії запевнила його що договір містить усі роз'яснені нею умови. У визначений сторонами день

______________

Головуючий у першій інстанції - Бондар О.О. Провадження № 22-ц/792/1351/16

Доповідач - Карпусь С.А. Категорія № 19,24

предмет лізингу не був йому переданий, натомість представник компанії в телефонному режимі повідомив, що згідно укладеного договору, предмет лізингу буде переданий лише за умови доплати ще 108 тис. грн.. Детально ознайомившись із змістом договору він зрозумів, що його було ошукано, оскільки договір не містить відомостей про продавця товару, його найменування та місцезнаходження а також куди повинен звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності і інших умов з продажу товару. Так, за умовами вищезазначеного договору до отримання трактора він має сплатити товариству не менше половини його вартості, зокрема аванс у розмірі не менше 50 % вартості предмета лізингу та адміністративний платіж у розмірі 10 % вартості предмета лізингу за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, який не є платою за фінансову послугу та не підлягає поверненню ТОВ за будь-яких умов. Можливість розірвання договору з його ініціативи відсутня. Такі умови договору не відповідають діючому законодавству, порушують його права як споживача та завдають йому шкоди.

Також посилався на нікчемність спірного договору, як в силу статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідач застосував нечесну підприємницьку практику, так і в силу статті 220 ЦК України, оскільки договір не було посвідчено нотаріально. Усупереч положенням ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, порушують принцип добросовісності.

Змістом укладеного договору його поставлено в нерівні умови з лізингодавцем, тому з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215, 216, 220 ЦК України просив суд визнати недійсним договір фінансового лізингу №003054, укладений 22.02.2016 року між ними та стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на його користь сплачених ним коштів в сумі 90000 грн. та 1080 грн. збитків завданих сплатою комісії Банку.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2016 року позов задоволено частково. Застосовано правові наслідки нікчемної угоди та стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на користь ОСОБА_1 90 000 грн. та 892 грн. 58 коп. судових витрат.

В стягненні на користь ОСОБА_1 матеріальних збитків в сумі 1080 грн. відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема положень ЦК України, ЗУ «Про фінансовий лізинг», роз'яснень наданих в постанові Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Судом не проаналізовано норми договору фінансового лізингу та не взято до уваги той факт, що позивач підписуючи кожну сторінку договору лізингу, ознайомився та погодився з його умовами.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що умови договору лізингу, в тому числі і «Адміністративний платіж» не відповідають умовам Закону України «Про захист прав споживачів». Розглядаючи спір, суд не врахував, що сторони погодили між собою усі істотні умови договору, розмір лізингових платежів та строк лізингу, тому у суду не було підстав для визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення на користь ОСОБА_1 коштів, сплачених останнім згідно підписаних ним умов договору.

Дійшовши висновку щодо недотримання сторонами в момент укладення договору обов'язкової нотаріальної форми його посвідчення, суд вийшов за межі позовних вимог та виклав у своєму рішенні обставини, які позовними вимогами не вимагались.

Представник ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» та ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилися, будучи належне повідомленими про розгляд справи, про що свідчать поштові повідомлення.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 з доводами апеляційної скарги не погодився.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» було укладено договір фінансового лізингу №003054 з додатками до договору №1 та №2, які були підписані сторонами цього ж дня. Предметом договору було придбання автомобіля марки «Foton FT 454» з дизельним типом двигуна з механічною коробкою передач, приводом 4х4 вартістю 12 000 доларів США. Відповідно до умов договору відповідач прийняв на себе зобов'язання придбати автомобіль марки «Foton FT 454» у власність та передати його в користування позивача в строк та на умовах, передбачених договором. Останній у свою чергу зобов'язувався сплачувати за користування транспортним засобом періодичні лізингові платежі щомісячно.

Згідно пункту 1.7 договору трактор передається у користування ОСОБА_1 не пізніше 120 робочих днів з моменту сплати ним на рахунок товариства авансового платежу в розмірі 50 % вартості предмета лізингу, комісії за організацію і оформлення даного договору в розмірі 10 % вартості предмета лізингу та комісії за передачу трактора в розмірі 3 % від вартості предмета лізингу.

Даний договір був укладений у простій письмовій формі.

На виконання умов договору в цей же день ОСОБА_1 сплатив на рахунок відповідача 90 000 грн. коштів за товари/послуги та 1080 грн. комісії банку.

За приписами ст. 11 ЗУ 16.12.1997, № 723/97-ВР "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право: обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю; відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям; вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу. Такі права мали бути зазначені в укладеному договорі.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 зазначив, що, укладаючи спірний договір, він був введений представником лізингової компанії в оману, оскільки отримав недостовірну інформацію про умови договору, а також помилявся щодо обставин, обумовлених цим правочином. Також зазначав про несправедливі умови договору щодо нього, як споживача оскільки відповідач застосував нечесну підприємницьку практику, приховав повне призначення першого платежу, не довів інформацію про адміністративний платіж в розмірі 1200 доларів США, який за умовами договору не повертається ні в якому випадку.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції правильно виходив із того, що умови договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами, є несправедливими та непрозорими, порушують принцип добросовісності, внаслідок чого утворився дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживача, що не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про фінансовий лізинг», а відтак, пославшись на приписи ст.ст. 215, 216, 220, ЦК України та ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання нікчемним договору фінансового лізингу та повернення сплачених позивачем платежів в розмірі 90 000 грн.

Такі висновки суду першої інстанції підтверджуються матеріалами справи та відповідають закону.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. Так, за змістом ч. 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено у ч. 2 ст. 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця - положення щодо неможливості лізингоодержувача вплинути на вибір продавця та підбір товару за вигідною для нього ціною (п. 1.4 , п. 3.4.6 Договору); право лізингодавця в односторонньому порядку розірвати договір у випадку неможливості придбання предмету лізингу або відмови продавця здійснити продаж або поставку предмета лізингу та у разі не обрання предмета лізингу лізингоодержувачем протягом року; його право повернути в такому випадку лізингоодержувачу кошти на умовах п.12.1 ст. 12 Договору та не повертати 40% сплаченого авансу та повністю адміністративний платіж (п.12.1, п. 3.2.7 Договору); не визначення загального обсягу фінансування (п.10.1Договору, додаток №3 до Договору).

За змістом ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Такі висновки суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові №6-2766цс15 від 16 грудня 2015 року.

Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 22 лютого 2016 року, укладеного між сторонами, дав суду першої інстанції підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

За вимогами статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

З матеріалів справи вбачається, що договір фінансового лізингу від 22 лютого 2016 року, укладений між сторонами, нотаріально посвідчено не було.

У разу недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочинну (ч. 1 ст. 216 ЦК України)

Суд першої інстанції, відповідно до норм статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що положення договору містять несправедливі умови щодо позивача, не дотримано нотаріальне посвідчення договору, тому даний договір є нікчемним і в силу закону кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочинну. Саме в такий спосіб як застосування наслідків нікчемного правочину буде відновлено порушене право та законний інтерес позивача.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували наведені висновки суду першої інстанції.

Згідно додатку №2 (специфікація) до договору предмет лізингу не визначений: відсутні технічні та індивідуальні характеристики транспортного засобу, рік його випуску, продавець (постачальник), ціна у грошовій одиниці України, тощо. Наведене спростовує доводи апеляційної скарги відповідача.

Як видно зі змісту позовної заяви, позивач вказував на те, що сторонами не дотримано вимоги закону про нотаріальне посвідчення правочину, що свідчить про його нікчемність, в процесі розгляду справи уточнив позовні вимоги про застосування наслідків нікчемного правочину.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» відхилити.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча /підпис/ С.А. Карпусь

Суддя /підпис/ Н.О.Федорова

Суддя /підпис/ Л.О. Матковська

Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду С.А.Карпусь