Рішення № 5995552, 28.04.2009, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "28" квітня 2009 р. по справі № 4/49-77

за позовом Зарічанська сільська Рада в особі Володимир-Волинський міжрайонний прокурор

до відповідача Підприємець ОСОБА_2

співвідповідач Служба автомобільних доріг у Волинській області

про знесення самочинного будівництва,звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки

Суддя Слободян П.Р.

За участю представників сторін:

від позивача: Іллюк В. Ф. - довіреність у справі

від відповідача: ОСОБА_4 довіреність у справі

від Держземінспекції у Волинській області: Ліщук В. І. - дов. у справі

в судовому засіданні взяв участь: Калиновська Л. О. - старший помічник Володимир - Волинського міжрайонного прокурора

Суть спору: позивач - Володимир - Волинський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Зарічанської сільської ради, с. Заріччя звернувся в господарський суд з позовною заявою до підприємця ОСОБА_2, с. Хрипаличі, в якій просить зобов'язати підприємця ОСОБА_2 знести самочинно збудовану дерев'яну будівлю торгівельного павільйону загальною площею 95.29 м.кв., в тому числі 62,66 м.кв. - приміщення павільйону та 32.63 м.кв. прибудинкового навісу, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею приблизно 175 м.кв. в урочищі "Мочиська", на території Зарічанської сільської ради (поза межами населених пунктів) Володимир-Волинського району Волинської області в полосі відводу автодороги Устилуг - Рівне та привести її до попереднього стану.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими, мотивуючи тим, що відповідно до законодавства суд, прийнявши позов процесуального позивача, мусить залучити до справи як сторону ту особу, на захист прав якого подано позов. Отже, поряд із процесуальним позивачем у процес має бути залучено позивача, матеріальні права якого повинен захистити суд. В своїй позовній заяві Володимир - Волинський міжрайонний прокурор не вказав порушення матеріальних чи інших інтересів Зарічнянської сільської ради, не обґрунтував необхідності захисту органу місцевого самоврядування, не вказав норм законодавства, що відносяться до компетенції Зарічнянської сільської ради і порушені відповідачем. До компетенції Зарічнянської сільської ради не відносяться питання землекористування в уричищі "Мочиська" в полосі відводу автодороги Устил - Рівне, оскільки: дана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту; торговий павільйон не завершений будівництвом; отримання погодження чи рішення Зарічнянської сілької ради не передбачається законодавством.

Відповідно до Дозволу № 2 "На розміщення малої архітектурної форми" від 01.06.2007р. виданого відділом будівництва та архітектури Володимир - Волинської районної державної адміністрації підприємець ОСОБА_2 мала встановити малу архітектурну форму для здійснення підприємницької діяльності - роздрібна торгівля. Відповідно до Наказу Державної служби автомобільних доріг України "Про затвердження порядку видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об'єктів сервісу на землях дорожнього господарства та згод і погоджень на об'єкти зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування" від 29.09.2005р. №414 про який згадує прокурор в позовній заяві, дається визначення малої архітектурної форми. Так відповідно до Наказу - 414. пункт 1.1 дає таке визначення малої архітектурної форми: «мала архітектурна форма - невелика споруда для здійснення підприємницької діяльності торговельно-побутового призначення площею до 30 м2 та висотою до 4 м. яка виконується з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування заглиблених у грунт фундаментів...».

Оскільки торговий павільйон Відповідача може бути переміщений, виконаний з полегшених конструкцій, то він не є об'єктом нерухомості.

Таким чином, прокурор не довів порушення саме майнових прав Зарічанської сільської ради зі сторони Відповідача, оскільки ні погодження на землекористування, ні погодження на встановлення торгового павільйону органом місцевого самоврядування законодавством України не передбачено.

Оскільки торговий павільйон відповідача не відноситься до нерухомих речей, для нього не потрібно дозволу на будівництво, то він і не є нерухомістю.

Для встановлення павільйону дозволу Зарічанської сільської ради не потрібно, дозволу на будівництво також, то відсутні підстави вважати таке встановлення самочинним з відповідними наслідками статті 376 ЦК України.

Таким чином прокурор необґрунтовано та безпідставно застосував норму статті 376 ЦК України при зверненні з позовом в інтересах Зарічанської сільської ради до підприємця ОСОБА_2

Оскільки у відношеннях Зарічнянської сільської ради та підприємця ОСОБА_2 відсутні майнові відносини, то даний позов слід вважати публічно-правовим. При цьому спірних відносин між сторонами не існує, що дає підстави вважати про відсутність підстав будь-якого судового розгляду.

Відповідно до п. 1 статті 80 ГПК України провадження по даній справі підлягає припиненню - спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд, встановив:

Рішенням Зарічанської сільської ради № 25/11 від 27.02.09 "Про затвердження містобудівного обґрунтування" затверджено підприємцю ОСОБА_2 містобудівне обґрунтування на встановлення малої архітектурної форми (торгівельного павільйону) в урочищі "Мочиська", на території Зарічанської сільської ради (поза межами населених пунктів), Володимир - Волинського району Волинської області.

Згідно містобудівного обґрунтування та паспорта прив'язки малої архітектурної форми, під вказаним об'єктом сервісу було передбачено проектні розміри будівлі: 9,05 х 5.40 м та прибудованого навісу 11,25 х 2.90 м., що значно перевищує встановлений для малої архітектурної форми розмір, передбачений вимогами п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.94 "Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони", згідно яких мала архітектурна форма для провадження підприємницької діяльності - невелика (площею до 30 кв.м) споруда торговельно-побутового призначення, яка виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без спорудження фундаменту.

Крім цього, проведеною міжрайонною прокуратурою з залученням контролерів-ревізорів КРУ у Волинській області перевіркою встановлено, що фактична площа даної будівлі згідно проведених контрольних обмірів становить 95.29 м.кв., в тому числі 62,66 м.кв. займає приміщення павільйону і 32.63 м.кв. прибудинкового навісу, що на 13,79 м.кв. перевищує зазначений в проектній документації розмір та 55.29 м. кв. законодавчо допустимий розмір, також будівля встановлена на фундаментній основі і за таких обставин, не підпадає під об'єкт, визначений для малої архітектурної форми.

Проведеною державним інспектором Управління з контролю за використанням та охороною земель у Волинській області перевіркою з питань дотримання вимог земельного законодавства України встановлено, що рішення щодо виділення підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки для містобудівних потреб для встановлення зазначеної вище архітектурної форми не приймалось, земельна ділянка використовується без документів, які б посвідчували право на дану земельну ділянку, що є порушенням вимог ст. 125 Земельного кодексу України.

Окрім цього, зазначений торгівельний павільйон підприємцем ОСОБА_2 В встановлено в полосі відводу автодороги Рівне - Устилуг самовільно, без дозволу на його розміщення Служби автомобільних доріг України, чим порушено п. 2.1 "Порядку видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об'єктів сервісу на землях дорожнього господарства та згод і погоджень на об'єкти зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування", затвердженого наказом Державної служби автомобільних доріг України № 414 від 29.09.05.

Згідно вимог ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування про її передачу у власність (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону, є неправомірними.

Згідно вимог ст.ст. 152, 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду.

Відповідно до вимог ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм та правил. Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває право власності на нього, у разі істотного ухилення від проекту що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил. Суд за позовом відповідного органу державної влади та органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову, якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Окрім цього, за протестом міжрайонного прокурора головою Волинської обласної державної адміністрації прийнято розпорядження № 34 від 19.02.09 про скасування розпорядження голови Володимир-Волинської районної державної адміністрації від 01.06.07 № 242 "Про затвердження містобудівного обґрунтування", як такого, що суперечить Конституції України та Законам України.

Таким чином, відповідне рішення про розроблення підприємцем ОСОБА_2 містобудівної документації на встановлення зазначеного вище об'єкту містобудування а також про її затвердження, відсутнє, що є порушенням вимог ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій".

Згідно ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Про виключну підсудність зазначається і в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від "6.04.2004р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", а саме: що, виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 Земельного кодексу України, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі справи за заявами, зокрема з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/33 від 21.01.2009р. "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" справи у спорах про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, якими порушуються права суб'єктів господарювання на користування земельною ділянкою, підвідомчі господарським судам.

Керуючись ст.ст. 125, 152, 158, 212, 187, ст. 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_2 знести самочинно збудовану дерев'яну будівлю торгівельного павільйону загальною площею 95.29 м.кв., в тому числі 62,66 м.кв. - приміщення павільйону та 32.63 м.кв. прибудинкового навісу, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 175 м.кв. в урочищі "Мочиська", на території Зарічанської сільської ради (поза межами населених пунктів) Володимир-Волинського району Волинської області в полосі відводу автодороги Устилуг - Рівне та привести її до попереднього стану до 30.05.2009р.

3. Стягнути з підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) 85грн. державного мита в доход Державного бюджету України, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення на р/р 31217259710002; одержувач коштів: УДК у м. Луцьку, банк одержувача: ГУДКУ у Волинській області; код одержувача: 21741605, МФО 803014, КЕКД 22050000.

Повний текст рішення

виготовлено та підписано 05.05.2009 р.

СуддяСлободян П. Р.