Ухвала суду № 59953773, 26.08.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №469/1218/15-ц 26.08.2016 26.08.2016 26.08.2016

Провадження №22-ц/784/1805/16

Єдиний унікальний номер 469/1218/15-ц

Номер провадження №22ц/784/1805/16

Головуючий у 1 інстанції Тавлуй В.В.

Категорія 19 Доповідач - Прокопчук Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Прокопчук Л.М.,

суддів: Лівінського І.В., Маляренко І.Б..,

із секретарем судового засідання - Тищенко Л.С.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про визнання недійсним договору фінансового лізингу, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

29 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про визнання недійсним договору фінансового лізингу, в якому з урахуванням подальших уточнень, зазначив, що 29 липня 2015 року з ТОВ «Лізингова компанія «АВШ АВТО» уклав договір фінансового лізингу № 000192 з додатками з метою придбання транспортного засобу - трактора МТЗ 82.1 об'ємом двигуна 4,751 см.куб за ціною 20416,67 доларів США, що становило 498000,00 грн.

Цього ж дня, перед укладанням договору, він вніс, як його запевнила представник товариства, передоплату за трактор в розмірі 10% від вартості трактора, що становить 49000,00 грн. та 588,00 грн. комісії за переказ готівки.

Позивач зазначав, що договір підписав, не читаючи, через те, що робочий час салону закінчувався, а працівник відповідача його запевнила, що все з'ясують пізніше в телефонному режимі. Дійсно, через декілька днів йому передзвонила працівник відповідача та повідомила, що трактор Товариство поставити не зможе, а він має право направити заяву про розірвання договору за формою, яку йому надішлють, що він і зробив.

Вважав, що укладений договір є недійсним, оскільки його умови є несправедливими, тому що пункти вищезазначеного договору суперечать положенням ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (його умови є несправедливими, такі, що призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на його шкоду, як споживача), а також, що договором забезпечено захист інтересів лише лізингодавця.

Також посилався на те, що відповідач не має відповідної ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг. Договір найму транспортного засобу в порушення вимог ст. 799 ЦК України не посвідчений нотаріально.

Посилаючись на викладене, порушення його прав споживача, та на положення ст.ст. 203, 215, 216, 224-226 ЦК України, позивач просив суд визнати недійсним договір фінансового лізингу та стягнути з відповідача сплачені йому кошти (а.с. 2-8, 30-36, 71-78, 84-90, 93-100).

Заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір № 000192 фінансового лізингу від 29 липня 2015 року, укладений між сторонами. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 49000,00 грн. сплачені як адміністративний платіж, та 588,00 грн. сплачених як комісія, а також 1795,20 грн. судового збору (а.с.119-122).

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові (а.с. 153-157).

В судове засідання апеляційного суду представник відповідача не з'явився. Про розгляд справи належно повідомлений.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість, представник позивача просила скаргу на рішення районного суду відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 липня 2015 року між позивачем та ТОВ "ЛК "ВАШ АВТО" укладено договір фінансового лізингу, відповідно до умов якого товариство бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу - трактор МТЗ-82.1 у власність та передати його в користування позивача на строк та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до умов додатку 1 до цього договору вартість предмета лізингу становить 20416,67 дол. США, авансовий платіж - 10208,33 дол. США (50 % вартості предмета лізингу); щомісячний платіж - 850,69 дол. США; адміністративний платіж - 2041,67 дол. США (10 % вартості предмета лізингу); комісія за передачу - 612,50дол. США (3 % вартості предмета лізингу).

На виконання договору того ж дня позивач сплатив відповідачу кошти в розмірі 49000,00 грн. - адміністративний платіж та 588,00 грн. комісії на користь банку.

Задовольняючи позов, суд погодився з доводами позивача щодо того, що умови укладеного договору фінансового лізингу є несправедливими. Крім того, суд послався на те, що в порушення вимог ст. 227 ЦК України правочин вчинено юридичною особою без відповідного дозволу (ліцензії). Також послався на те, що не дотримана передбачена законом форма укладання договору, а саме - договір не посвідчений нотаріально.

Висновки суду відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права, обставинам справи.

Згідно з умовами договору адміністративний платіж - це першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір адміністративного платежу відображається у додатку 1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу.

Відповідно до додатку 1 до договору розмір адміністративного платежу становить 10 % від вартості предмета лізингу, що становить 2041 дол. США 67 центи.

Відповідно до пункту 3.2.7 договору лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір у випадку неможливості придбання предмета лізингу або відмови продавця здійснити продаж та/або поставку предмета лізингу та у разі необрання нового предмета лізингу лізингоодержувачем протягом року. У такому випадку лізингодавець повертає лізингоодержувачу всі сплачені ним кошти за мінусом адміністративного платежу.

За умовами договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю перший внесок, який не входить до обсягу фінансування та складається з: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу.

Згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 вказаного закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Проаналізувавши норму статті 18 вказаного закону, слід дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2 - 4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що згідно з укладеним між сторонами договору фінансового лізингу лізингодавець зобов'язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу в користування майно (предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати передбачені договором платежі (пункти 1.1, 3.3.1 договору).

Вартість предмета лізингу на момент укладення договору становила 20 тис. 416 дол. США 67 цент з урахуванням ПДВ, що за обмінним курсом долара США до гривні на момент укладення цього договору складало 490000 грн. з ПДВ (пункт 8.2).

Гривневий еквівалент вартості предмета лізингу, визначений на дату укладення договору, може змінюватися в разі зміни обмінного курсу долара США до гривні або в разі зміни відпускної ціни транспортного засобу в продавця (пункт 8.3).

Усі планові платежі здійснюються лізингоодержувачем відповідно до умов, визначених у додатках 1, 3 до договору фінансового лізингу. Планові платежі зараховуються лізингодавцем згідно з обмінним курсом долара США до гривні на дату фактичного зарахування платежу на рахунок лізингодавця (пункт 8.5).

За змістом указаних пунктів договору розмір лізингової плати може змінюватися залежно від зміни ситуації на грошовому ринку, що впливає на вартість предмета лізингу, проте формули перерахунку не передбачає.

Проаналізувавши зміст договору, суд установив, що за невиконання своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу лізингодавець не несе відповідальності, а, навпаки, отримує вигоду - штраф у розмірі 40 % від розміру авансового платежу та всю суму сплаченого адміністративного платежу (пункти 3.2.7, 12.1 договору).

Відповідно до частини другої статті 6 Закону «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, з огляду на юридичну природу договору фінансового лізингу та положень статті 692 ЦК України споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобов'язань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу. При цьому ціна предмета лізингу є істотною умовою такого договору згідно вимог статей 638, 655, 691 ЦК України.

Відповідно до пункту 10.4 договору в разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладення договору сторони домовились та беруть на себе зобов'язання до купівлі транспортного засобу підписати додаток 3 до цього договору із установленням щомісячних платежів, які розраховуються із ціни транспортного засобу на момент купівлі.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів згідно з додатком 3 до договору, на який робиться посилання у змісті договору фінансового лізингу, однак який до договору не додається.

При цьому згідно з пунктом 4.3 договору разом з підписаним актом приймання-передачі лізингодавець передає лізингоодержувачу графік сплати лізингових платежів (додаток 3 до договору), який сторони зобов'язані підписати до моменту підписання акта приймання-передачі.

Таким чином, на момент укладення договору фінансового лізингу лізингоодержувач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобов'язань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобов'язань лізингоодержувача.

Відповідно до пункту 1.4 договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За такими зобов'язаннями відповідає продавець.

Якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу (стаття 808 ЦК України).

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, тому що в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності тощо суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Крім того, статтею 16 Закону «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингові платежі можуть включати:а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;в) компенсацію відсотків за кредитом;г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

За положеннями цієї статті адміністративний платіж не відноситься до витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Відповідач не обґрунтував співмірності розміру адміністративного платежу (10 % вартості предмета іпотеки) за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору і вартості виконаної послуги, яка в розумінні статті 16 Закону «Про фінансовий лізинг» не вважається лізинговим платежем, а фактично полягала лише у виготовленні типової форми договору.

Крім того, достроково погасити лізингові платежі можна не раніше ніж через 12 (дванадцять) календарних місяців після підписання акта приймання-передачі предмета лізингу між лізингодавцем та лізингоодержувачем. За дострокове погашення лізингових платежів у термін до 12 (дванадцяти) календарних місяців з моменту підписання акта приймання-передачі предмета лізингу лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від суми дострокового погашення (пункт 10.14).

Пунктом 10.15 договору встановлено, що у разі неузгодженої договором зміни розміру лізингових платежів сторони укладають відповідну додаткову угоду до основного договору та підписують акт коригування вартості предмета лізингу. При цьому передбачено, що у разі відмови споживача від підписання такої додаткової угоди чи акту лізингодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку, вимагати повернення предмета лізингу, а вже сплачені лізингові платежі поверненню не підлягають.

За змістом частини п'ятої статті 11 Закону «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що положення договору фінансового лізингу є несправедливими, якщо містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за дострокове його погашення.

Дослідивши умови договору фінансового лізингу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір містить несправедливі умови, визначені частиною третьою статті 18 Закону «Про захист прав споживачів», а саме: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір зі споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Отже, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, визнаючи умови договору фінансового лізингу несправедливими, а договір недійсним та стягуючи з лізингодавця на користь лізингоодержувача сплачену суму адміністративного платежу, комісійних платежів, ухвалив законне й обґрунтоване рішення, правильно застосувавши положення Закону України «Про захист прав споживача» та статей 203, 215 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив також з того, що не була додержана нотаріальна форма договору, дійшов висновку, що таке порушення вимог закону і, як наслідок, нікчемність договору, є підставою для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Таким чином, договір фінансового лізингу предметом якого є транспортний засіб, а сторонами договору фізична і юридична особа, всупереч положень ст.799 ЦК не було укладено в нотаріальній формі, а тому він в силу положень ст.220 цього ж Кодексу є нікчемним, що узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16 грудня 2015 року по справі №6-2766цс15.

Суд також вірно застосував норми пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», якою передбачено, що діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачає пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. Відповідно до частини першої статті 4 вказаного закону послуга з надання фінансового лізингу є фінансовою.

Відповідно до п.1.3.1. Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Державної комісія з регулювання ринків фінансових послуг від 22.01.2004 року № 21, фінансова послуга з фінансового лізингу (послуга з фінансового лізингу) - операції з фінансовими активами, які полягають в набутті юридичною особою (лізингодавцем) у власність речі у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передачі цієї речі у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) на підставі договору фінансового лізингу.

Частиною першою статті 227 ЦК України передбачено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідач не надав доказів того, що він має ліцензію на здійснення фінансових послуг.

За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, повно, всебічно встановив та перевів обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що посилання позивача про несправедливі умови спірного договору, невідповідність його вимогам законодавства є такими, що заслуговують на увагу. Тому суд першої інстанції вірно вирішив справу по суті та задовольнив позов.

Оскільки суд ухвалив правильне по суті рішення щодо позовних вимог, то апеляційна скарга, доводи якої не спростовують висновки суду, в силу ч.2 ст.308 ЦПК підлягає відхиленню.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним вимог цивільного та процесуального законодавства, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» відхилити.

Заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2016 року, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: