Постанова № 59953623, 26.08.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 489/3563/16-п 26.08.2016 26.08.2016 26.08.2016

Номер провадження: 33/784/175/16

.

Провадження: № 33/784/175/16 Суддя суду першої інстанції: Олефір М.В.

Категорія: ч.2 ст.130 КУпАП Суддя апеляційного суду: Хомік І.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

судді - Хоміка І.М.

за участю секретаря - Єфіменко О.В.

особи, яку притягнуто до

адміністративної відповідальності - ОСОБА_2

розглянув справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду Миколаївської області від 28 липня 2016 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Миколаївської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1;

- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 2 роки; стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 275 гривень 60 копійок на користь держави,

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду, 11 липня 2016 року, близько 03:30 години в м. Миколаєві ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом марки «ГАЗ 32213» державний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі у встановленому законному порядку відмовився в присутності двох свідків, повторно. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.п.2.5 Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову суду в частині накладення адміністративного стягнення скасувати та постановити нову, якою визнати його винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді 10 дів адміністративного арешту без вилучення транспортного засобу. Зазначає, що суд першої інстанції порушив вимоги ст.280 КУпАП та під час накладення адміністративного стягнення не врахував пом'якшуючі обставини, а саме те, що на його утриманні знаходиться дружина, хвора на рак. Крім того, зазначає, що не в повній мірі прийняв до уваги його щире каяття, за місцем проживання характеризується позитивно. Також зазначає, що просив суд не позбавляти його права керування транспортного засобу в звязку з сімейними обставинами. За таких обставин вважає, що можливо застосувати до нього адміністративне стягнення у виді 10 діб адміністративного арешту, що на його є більш м'яким видом адміністративного стягнення.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши апелянта ОСОБА_2, вважаю, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Що стосується висновку суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у постанові суду, то вони ґрунтуються на доказах, досліджених і належним чином оцінених судом, що апелянтом не оскаржується.

Апелянт оскаржує постанову суду в частині накладеного стягнення, тобто просить змінити вид адміністративного стягнення, звертаючи увагу, що адміністративний арешт для нього є більш м'яким видом адміністративного стягнення ніж позбавлення права керування транспортним засобом, однак ОСОБА_2 не враховано, що адміністративний арешт є тяжчим видом адміністративного стягнення, що погіршує становище правопорушника.

Суд першої інстанції, при вирішенні питання про застосування стягнення і його виду в повній мірі виконав вимоги ст.33 КУпАП, врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який не працює, щиро розкаявся. Крім того, суд першої інстанції наклав адміністративне стягнення у мінімальній межі передбаченою санкцією ч.2 ст.130 КУпАП.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доцільність накладення на ОСОБА_2 саме такого виду адміністративного стягнення, як позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 2 роки, оскільки він повторно протягом року вчинив грубе порушення правил дорожнього руху і саме такий вид стягнення, буде достатнім для запобігання вчинення нових правопорушень.

Враховуючи викладене, підстав для зміни адміністративного стягнення з позбавлення права керування транспортним засобом на 2 роки на адміністративний арешт - не вбачаю.

Керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28.07.2016 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП України - без зміни.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Миколаївської області І.М. ХОМІК