Ухвала суду № 59950886, 23.08.2016, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

справа № 243/9993/15-к

провадження 1-кп/243/78/2016

УХВАЛА

23 серпня 2016 року. м. Словянськ

Словянський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючої судді Неженцевої О.В.,

при секретарі Куцик Н.Є.

за участю прокурора Тупікало Д.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисників- адвокатів Гур`єва В.М.

ОСОБА_2

представника потерпілого-адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Словянська обвинувальний акт по кримінальному провадженні №42015050000000392 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 286, частиною 1 статті 135 КК України, суд

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про продовження терміну запобіжного заходу- тримання під вартою відносно ОСОБА_1 на два місяці та надано суду текст цього клопотання від 23 серпня 2016 року.

Своє клопотання прокурор мотивував тим, що термін дії ухвали суду щодо продовженого запобіжного заходу відносно обвинуваченого спливає 04 вересня 2016 року, а судовий розгляд ще не закінчено. На теперішній час судом допитано свідків обвинувачення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які в тій чи іншій мірі підтвердили висунуте ОСОБА_1 обвинувачення, досліджено письмові докази, тому ризик, яким керувався слідчий суддя при обранні запобіжного заходу - можливий тиск на свідків відпав. Однак на даний час не перестали існувати інші ризики, передбачені статтею 177 КПК України. Так, необхідність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 зумовлена тим, що існує вірогідність того, що останній перебуваючи на свободі, може втекти з метою уникнення суворого покарання за скоєні кримінальні правопорушення та іншим шляхом перешкоджати кримінальному провадженню. Такі висновки грунтуються на тому, що ОСОБА_1 зник з місця ДТП одразу після його вчинення, заходів щодо надання первинної медичної допомоги постраждалим не вжив, від проходження медичного огляду на стан алкогольного спяніння чи вживання наркотичних речовин відмовився, з метою приховати свою причетність до ДТП схилив свідків до надання слідству неправдивих свідчень в частині підтвердження неіснуючого алібі та нібито викрадення його транспортного засобу, на теперішній час продовжує не визнавати свою вину у вчиненні ДТП, яка призвела до загибелі трьох осіб. У звязку із нестабільною суспільно-політичною обстановкою на території Донецької області особливо підсилюється ризик переховування ОСОБА_1 від правоохоронних органів, оскільки обвинувачений є уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_1, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, яка непідконтрольна офіційній владі України. ОСОБА_1 раніше працював в системі органів внутрішніх справ на вказаній території, що свідчить про його соціальні звязки з мешканцями вказаного міста, що підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження даними про особу обвинуваченого. Таким чином, у разі звільнення обвинуваченого з під варти він має можливість переховуватися на цій чи іншій території, на якій він буде недосяжним для правоохоронних органів України. Загроза призначення суворого покарання у разі визнання ОСОБА_1 винним за інкримінованим обвинуваченням також створює ризик його переховування, оскільки санкція частини 3 статті 286 КК України передбачає основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Окрім того, потерпілими у кримінальному провадженні до обвинуваченого заявлені цивільні позови на велику суму грошових коштів. Ризик ОСОБА_1 понести таку цивільно - правову відповідальність також створює передумову для можливого переховування від правоохоронних органів.

Представник потерпілих ОСОБА_3 це клопотання підтримав у повному обсязі та погодився із строком продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, який було запропоновано прокурором.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_2 проти задоволення клопотання прокурора заперечував та своє відношення до цього клопотання повідомив суду у вигляді клопотання про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого на більш м`який, та звільнення ОСОБА_1 з під варти. Суду надано текст письмового клопотання захисника від 22 серпня 2016 року.

На обґрунтування клопотання цим захисником було зазначено про те, що після його допуску 16 серпня 2016 року для участі у розгляді цього кримінального провадження та ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, ним було встановлено неправомірність перебування ОСОБА_1 під вартою, яке пов`язане з незаконним затриманням, подальшим тримання під вартою та розглядом слідчим суддею питання про обрання відносно нього запобіжного заходу лише 04 серпня 2015 року. Тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою триває і на даний час , складає 1 рік 20 днів, а з урахуванням положень Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII це складає 2 роки 10 днів, тому вважає, що це понад розумних строків. Посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини по конкретним справам, лист Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04.04.2013 року за № 511-550/0/4-13, захисником було зазначено також про те, що прокурором жодного разу не ставилося питання і не обгрунтовувалась позиція щодо неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, не було доведено наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України та не доведено документально наявність такого ризику. В ухвалі ж судді Слов`янського міськрайонного суду від 07 липня 2016 року про продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою не зазначено жодного посилання на конкретні ознаки інтересів суспільства, не надано та не розкрито поняття суспільного інтересу, не вказано у чому він полягає. Крім того, ОСОБА_1 страждає на ряд хронічних захворювань та утримується в неналежних побутових умовах в Артемівському слідчому ізоляторі. Тримання в таких умовах навіть здорової людини визнано рішеннями Європейського суду з прав людини таким, що принижує гідність та порівняно з катуванням. Тримання хворої людини тривалий час в неналежних побутових умовах тим більше дає підстави вважати таке утримання як порушення положень статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Встановлені ж обставини по справі свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак тяжкого злочину. Просив врахувати, що ОСОБА_1 має тісні соціальні зв`язки, родину, неповнолітню дитину, не має судимостей та не притягувався до адміністративної відповідальності, не перебуває на обліках, як особа схильна до вчинення правопорушень, позитивно характеризується за місцем мешкання, обвинувачений сприяв встановленню істини у справі у період її розслідування, на його утриманні знаходяться хворі батьки пенсійного віку, жінка та малолітня дитина, які в теперішній час позбавлені належного піклування.

Захисник обвинуваченого Гур`єв В.М. заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив задовольнити клопотання адвоката ОСОБА_2

Обвинувачений ОСОБА_1 проти клопотання прокурора заперечував та просив задовольнити клопотання його захисника ОСОБА_2

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_2, підтримав доводи свого клопотання та додатково зазначив про те, що незважаючи на невеликий обсяг кримінального провадження, його судовий розгляд має місце тривалий час і серед причин такого розгляду є неодноразова неналежна поведінка попередніх захисників обвинуваченого. Сам обвинувачений, користуючись своїм процесуальним правом, неодноразово просив допустити до участі у розгляді кримінального провадження нових адвокатів і після вирішення судом таких питань, мало місце надання захисникам часу для ознайомлення з матеріалами справи. Крім того, неодноразова неявка захисників обвинуваченого у призначені судові засідання, також було причиною відкладання розгляду провадження по суті. Вважає, що не має законних підстав для застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, бо наслідком його протиправних дій є загибель трьох осіб. Застосування застави виключається за положеннями КПК України.

Представник потерпілих ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_2, погодився з доводами прокурора та додатково зазначив про те, що погіршення стану здоров`я обвинуваченого під час перебування його під вартою документально не підтверджено, а питання щодо законності чи незаконності його затримання 02 серпня 2015 року вже вирішено слідчим суддею під час розгляду клопотання про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Із матеріалів кримінального провадження убачається, що 05 жовтня 2015 року до Словянського міськрайонного суду Донецької області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 286, частиною 1 статті 135 КК України.

Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_1П було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалами Словянського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2015 року, 08 грудня 2015 року, 03 лютого 2016 року, 28 березня 2016 року, 17 травня 2016 року та 07 липня 2016 року були продовжені; строк дії останньої ухвали спливає о 24-00 години 04 вересня 2016 року, що виключає можливість розгляду судом зазначеного кримінального провадження у цей термін, бо згідно ухвали суду від 16 серпня 2016 року, за клопотанням ОСОБА_1 до участі у розгляді справи допущено шостого ( за час судового розгляду справи) захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_2, який подав клопотання про ознайомленнями з матеріалами кримінального провадження, надання йому копій записів судових засідань, з обсягом яких, за станом на 23 серпня 2016 року, він ще не визначився.

Незважаючи на прийняті судом, передбачені чинним законодавством, заходи щодо дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження, поведінка окремих учасників кримінального провадження свідчить про навмисне затягування ними розгляду судом цього кримінального провадження.

Відповідно до положень частин 1 та 3 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотання сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною пятою статті 176 цього Кодексу.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Із матеріалів досліджених судом убачається, що ОСОБА_1 на обліку у лікаря психіатра та лікаря- нарколога не перебуває, раніше не судимий і до кримінальної відповідальності не притягався, з серпня 2003 року по 25 серпня 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 31 жовтня 2014 року до звільнення за порушення дисципліни - на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Слов`янського міського відділу ( з обслуговування м. Слов`янськ та Слов`янського району) і за час проходження служби характеризується посередньо; 28 жовтня 2014 року взятий на облік як особа, яка переміщена з тимчасово окупованої території або району проведення АТО, та переселилася за адресою: Донецька область, Слов`янський район, місто Святогірськ, вулиця Островського, будинок № 58/1, позитивно характеризується за місцем свого тимчасового проживання. Місцем реєстрації його за даними паспорту з червня 2012 року є місто Єнакієво Донецької області, тобто територія, яка тимчасово не підконтрольна Україні. Він одружений, має неповнолітню дитину.

ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 135 КК України та кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286 КК України, які віднесено згідно статті 12 КК України до злочинів невеликої тяжкості та тяжких відповідно. Санкція частини 3 статті 286 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від пяти до десяти років.

Доводи захисника ОСОБА_2 про те, що однією із підстав застосування відносно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу є те, що останній страждає на ряд хронічних захворювань та утримується в неналежних побутових умовах Артемівського слідчого ізолятора, не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

Як убачається із письмової інформації адміністрації Артемівської установи виконання покарань Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області ( № 6) від 02.02.2016 р. за № 9/1413 за час перебування ОСОБА_1 у цій установі він двічі звертався за медичною допомогою до медичної частини з приводу: діагноз-хронічний остеохондроз попереково-крижового відділу хребта з больовим синдромом, отримав патогенетичне лікування та виписаний з покращенням. Крім того, він неодноразово звертався за медичною допомогою зі скаргами на головні болі, запаморочення, нудоту, погіршення пам`яті, спонтанне підвищення артеріального тиску; отримував патогенетичне лікування, істотного ефекту не отримано. Для встановлення або виключення, уточнення остаточного діагнозу та призначення адекватного лікування рекомендовано консультації невропатолога, офтальмолога, кардіолога. Питання ж необхідності проведення комп`ютерної томографії ( магнітно-резонансної томографії) головного мозку не є остаточним. Проведення даних обстежень та консультацій вузьких спеціалістів (невропатолога, кардіолога, офтальмолога) на базі медичної частини Артемівської УВП № 6 неможливе через відсутність апаратури і спеціалістів в штаті, не передбачених чинним статутом. Перевести ОСОБА_1 в спеціалізований лікувальний заклад ДПтС України ( для засуджених осіб)- неможливо, так як він не є особою засудженою, вирок щодо якої вступив в законну силу ( т.2 а.п.210).

Таким чином, згідно інформації про стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 йде мова про необхідність його обстеження та консультації, і суду, за станом на 23 серпня 2016 року, не надано підтверджуючих медичних документів щодо наявності у обвинуваченого тяжких хронічних захворювань, необхідності стаціонарного лікування з цього приводу, що зумовлювало б необхідність розгляду судом питання про зміну запобіжного заходу на більш м`який саме з причини врахування стану його здоров`я.

Посилання захисника ОСОБА_2 на начебто неналежні побутові умови в Артемівському слідчому ізоляторі щодо умов утримання ОСОБА_1 не тільки не підтверджено будь-якими фактичними даними, а розцінюється судом як спроба захисту судовим рішенням визнати зазначений факт, між тим це не передбачено у такий спосіб.

Факт перебування на утриманні обвинуваченого його хворих батьків, також документально не підтверджено.

Застосований захисником аналіз ухвали суду від 07 липня 2016 року при викладенні перед судом цієї ж першої інстанції клопотань не передбачений положеннями КПК України.

Вказані обставини у сукупності та дані про особу ОСОБА_1, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень, свідчать про наявність і на даний час ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, тому є достатні підстави вважати, що він може переховуватися від суду, у звязку з чим недостатньо застосовувати відносно нього більш м`який запобіжний захід для запобігання цьому ризику. Суд вважає, що є законні підстави для продовження строку його тримання під вартою на строк 60 днів, бо саме такий запобіжний захід може у подальшому забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 та створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України.

Перебування обвинуваченого під вартою не виходить за межі розумного строку, з урахуванням вищезазначених судом обставин по кримінальному провадженні.

Відповідно до положень частини 4 статті 183 КПК України суд вважає не можливим визначати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 розмір застави.

Підстав для застосування інших - більш м`яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого, з урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає.

Керуючись статтями 183,197, 331 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Тексти письмових клопотань прокурора Тупікало Д.Ю. від 23 серпня 2016 року та захисника - адвоката ОСОБА_2 від 22 серпня 2016 року долучити до матеріалів цього кримінального провадження.

Клопотання прокурора Тупікало Д.Ю. задовольнити.

Відносно обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 135, частиною 3 статті 286 КК України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів - до 24-00 години 21 жовтня 2016 року.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 більш м`яким та звільнення його з під варти.

Копії ухвали суду негайно вручити під розписку обвинуваченому і прокурору, та надіслати на виконання на адресу Артемівської установи виконання покарань УДПтС України в Донецькій області.

Ухвала самостійному оскарженню не підлягає.

Суддя: О.В.Неженцева