Ухвала суду № 59949503, 19.08.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 225/4821/15-ц Номер провадження 22-ц/775/1486/2016

Категорія 27 Головуючий в I інстанції Геря О.Г.

Суддя доповідач Кішкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Кішкіної І.В.,

суддів Біляєвої О.М., Гапонова А.В.

за участю секретаря Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бахмуті Донецької області справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 20 травня 2016 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 20 травня 2016 року у задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрбізнесбанк» Білої Ірини Володимирівни в інтересах публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 403491,13 грн. відмовлено.

З вказаним рішенням не погодився позивач ПАТ «Укрбізнесбанк» та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до п. 6.3. договору кредиту банк має право вимагати від позичальника дострокового розірвання кредитного договору та\або дострокового погашення та повернення виданих кредитних коштів, сплати процентів, нарахованих за кредитом, комісій, неустойок і збитків у випадку непогашення позичальником процентів та\або щомісячного платежу по кредиту згідно графіку. Суд в рішенні зробив висновок, що позичальника не було належним чином повідомлено про нові реквізити рахунків для сплати чергових платежів, тобто позивач вчинив зміну п. 2.3. кредитного договору в односторонньому порядку всупереч вимогам ст.654 ЦК України. Проте такий висновок суду є помилковим, оскільки відповідач не був обмежений в праві на отримання інформації будь-яким іншим способом, а саме 24 квітня 2015 року на сайті фонду гарантування вкладів фізичних осіб було розміщено оголошення про ліквідацію ПАТ «Укрбізнесбанк» та зазначено телефони гарячої лінії. Відповідачем зазначено та судом прийнято до уваги, що оголошення про зміну реквізитів банку було розміщено на офіційному сайті банку лише 28 червня 2015 року, але на офіційному сайті банку завжди зазначений телефон, по якому надається вся необхідна інформація клієнтам банку.

Представник позивача в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, згідно якої просить справу розглянути за відсутності представника.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, згідно якої просить справу розглянути за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що 13 вересня 2013 року між ПАТ «Український бізнес банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № КИПНФ/1015158.1, за умовами якого ПАТ «Український бізнес банк» надав відповідачці у тимчасове користування грошові кошти у сумі 420000 грн. строком до 12 травня 2023 року зі сплатою 18,2% річних.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору відповідачка зобов'язалася повернути кредит, сплатити комісії банку і проценти за користування кредитом у порядку та на умовах встановлених кредитним договором.

Пунктом 3.1. кредитного договору передбачено, що кредит, наданий за даним договором забезпечується заставою і порукою.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору відповідачка під час користування кредитом зобов'язалася дотримуватися принципів кредитування: строковості, зворотності, платності, цільового використання. При погашенні заборгованості за даним договором дотримуватись графіка погашення, приведеного у додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору відповідачка зобов'язана погашати заборгованість за договором (кредит, проценти за користування кредитом, суми комісій) у строки, визначені графіком і цим договором.

Відповідно до п. 5.5 кредитного договору грошові кошти, отриманні у погашення заборгованості за договором, направляються банком у погашення зобов'язань позичальника у наступній послідовності: прострочена заборгованість за комісіями, прострочена заборгованість за процентами, прострочена заборгованість за кредитом згідно графіку, поточна заборгованість за комісіями, поточна заборгованість за процентами, нарахованими на фактичну дату погашення.

Пункт 6.3 кредитного договору передбачає, що банк має право вимагати від позичальника дострокового розірвання договору та/або дострокового погашення суми кредиту, процентів, комісій, неустойок та збитків, зокрема у випадку недотримання умов цього договору.

13 вересня 2013 року між ПАТ «Український бізнес банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за п. 1.1 якого відповідач ОСОБА_2 зобов'язався солідарно нести відповідальність перед банком за виконання зобов'язань за кредитним договором КИПНФ/1015158.1 від 13 вересня 2013 року, відповідно до умов пункту 2.1 договору поруки у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором в триденний термін з моменту отримання письмового повідомлення банку про це погасити заборгованість відповідачки ОСОБА_1 по сумі платежів і штрафним санкціям у разі їх застосування до боржника, пунктом 2.2 передбачено, що поручитель зобов'язується відповідати усім своїм майном при недостатності грошових коштів в обсязі вимог банку.

Згідно із пунктом 4.1 договору поруки у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

Відповідно до графіку погашення отриманих кредитних коштів відповідачко. ОСОБА_1 щомісяця здійснювалось перерахування визначеної графіком суми, округленої до 8800 грн. на рахунок № НОМЕР_1 МФО 334969 ПАТ «Укрбізнесбанк». Перерахування платежів здійснювалось через Дзержинське відділення ПАТ «Укрбізнесбанк», а після його закриття з лютого 2015 року через Дзержинське відділення ПАТ «Укрсоцбанк».

З листа Дзержинського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» вбачається, що згідно наданих ОСОБА_1 реквізитів касовими працівниками було здійснено операції з прийому платежів з подальшим зарахуванням на вказаний рахунок ПАТ «Укрбізнесбанк» НОМЕР_1 - 27 травня 2015 року в сумі 3300 грн., 29 травня 2015 року в сумі 5500 грн., 18 червня 2015 року в сумі 1300 грн., однак було виявлено, що кошти не зарахувались за призначенням з причин відсутності вказаного МФО ПАТ «Укрбізнесбанк» у зв'язку з його закриттям. Кошти на загальну суму 10100 грн. обліковувались на збірному рахунку банку до моменту звернення ОСОБА_1 та 28 квітня 2016 року були виплачені останній у повній сумі через касу Дзержинського відділення ПАТ «Укрсоцбанк».

Відповідно до роздруківки архіву сайтів ПАТ «Укрбізнесбанк» та Фонду гарантування вкладів, в яких оголошення про зміну реквізитів для сплати коштів за кредитним договором, оголошення про зміну реквізитів для сплати грошових коштів на Головне Управління Національного банку України по Києву та Київській області, МФО 321024, код 19388768 рахунок 32070420601 на сайті розміщено 28 серпня 2015 року.

З довідки про заборгованість ОСОБА_1, наданої уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрбізнесбанк», станом на 27 січня 2016 року вбачається, що загальна сума позичальника фізичної особи ОСОБА_1 перед ПАТ «Український бізнес банк» за кредитним договором КИПНФ/1015158.1 від 13 вересня 2013 року складає: 373367,27 грн., у тому числі: за основним боргом - 373367,27 грн., при цьому прострочена сума - 0,00 грн.; за нарахованими процентами: 0,00 грн., у тому числі прострочена заборгованість - 0,00 грн., за нарахованими комісіями: 0,00 грн., у тому числі прострочена сума - 0,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що заборгованість за кредитним договором станом на 28 липня 2015 року виникла не з вини відповідачів, а внаслідок недобросовісних дій кредитора, що унеможливило сплату відповідачем чергових платежів для погашення поточної кредитної заборгованості, тому відсутні підстави для дострокового погашення заборгованості за кредитним договором.

З вказаним висновком погоджується апеляційний суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах. встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позивачем виконані свої зобов'язання перед відповідачем шляхом надання грошових коштів. Свій обов'язок щодо погашення кредиту відповідач не виконав, не сплачував вказані суми у повному обсязі.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 4 ст. 612, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 613 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він, зокрема, не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. В такому випадку виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Відповідно до ч. 3 ст. 550 ЦК України кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (ст.617 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Одним з основних засад цивільного законодавства Цивільний кодекс України (ст.3) називає принцип добросовісності.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачкою ОСОБА_1 згідно із графіком до кредитного договору на вказаний рахунок ПАТ «Укрбізнесбанк» № НОМЕР_1 27 травня 2015 року, 29 травня 2015 року та 18 червня 2015 року біло сплачено кошти на суму 10100 грн., однак кошти не були зараховані за призначенням з причин відсутності вказаного МФО ПАТ «Укрбізнесбанк» у зв'язку з його закриттям. Відповідачкою станом на 20 липня 2015 року не було відомо, що сплачені нею грошові кошти з подальшим зарахуванням на вказаний рахунок не надійшли та у якості оплати за кредитом не зараховані.

Судом обґрунтовано зазначено, що позивачем не було належним чином повідомлено боржника про нові реквізити рахунків для сплати чергових кредитних платежів. Всупереч приписів ст.ст. 10, 60 ЦПК України позивачем не подано доказів, що він належно виконав зобов'язання згідно кредитного договору та повідомив відповідачів про зміну порядку повернення кредитних коштів, оскільки оголошення про зміну реквізитів для сплати грошових коштів на сайті було розміщено лише 28 серпня 2015 року.

З довідки про заборгованість ОСОБА_1, наданої позивачем, вбачається, що станом на 27 січня 2016 року заборгованості відповідачки за поточними платежами за кредитним договором немає.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заборгованість за кредитним договором станом на 28 липня 2015 року виникла не з вини відповідачів, відсутні підстави для дострокового погашення заборгованості за кредитним договором.

При цьому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції помилково зазначив, що зміна реквізитів МФО в кредитному договорі є зміною умов договору в односторонньому порядку, але зазначений довід на висновки суду про необґрунтованість позову не вплинуло.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального закону призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Таким чином, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, і їм надана належна оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги про не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» відхилити.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 20 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді