Рішення № 59948757, 26.08.2016, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/7079/16-ц

Провадження № 2/219/3516/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.08.2016 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Конопленко О.С.

за участю секретаря Троян Л.К.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в місті Бахмут Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Гідрозалізобетон» про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом при виконанні трудових обовязків внаслідок виробничої травми,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Гідрозалізобетон» про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом при виконанні трудових обовязків внаслідок виробничої травми, в розмірі 12000 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 23 березня 1967 року по 09 березня 2006 року вона працювала у відповідача на робочих посадах. 23 червня 2005 року під час праці у відповідача з позивачем стався нещасний випадок за наступних обставин: 23 червня 2005 року позивач отримала від майстра ОСОБА_4 на пятихвилинці завдання працювати водієм електричного візка в бетонно-сумішному відділенні з підвозу балеї з бетонною сумішшю, при підвозі бетону електричний візок вдарився об кут та самовільно відїхав в протилежному напрямі, Лаушкіа натиснула на пульт, щоб візок поставити в тупиковий стан та не встигла прибрати ногу та підніжкою візка травмувала гомілку правої ноги. Внаслідок виробничої травми в позивача було встановлено рвану скальповану рану правої гомілки. Висновком МСЕК вперше у 2005 році, а потім підтверджено безстроково у 2006 році позивачу 25% стійкої втрати професійної працездатності. Позивач зазначила, що у звязку з трудовим каліцтвом, яке вона зазнала на підприємстві, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку, вона втратила 25% своєї первісної профпрацездатності. Через це в неї погіршилося здоровя, що призвело до порушення її особистих немайнових прав, порушення нормальної життєдіяльності, оскільки вона не може повноцінно виконувати буденні вправи пошкодженою кінцівкою: в неї частково втрачені функції правої ноги, воне не може на неї опиратися і таке інше, на теперішній час постійно відчуває біль, німоту, млявість у пошкодженій кінцівці, в звязку з чим їй постійно доводиться проходити лікування, яке потребує витрачання немалих коштів, а від цього вона також постійно відчуває моральні страждання, через певні фізичні вади ноги в звязку з травмою, вона не має можливості вести повноцінне особисте та суспільне життя, частково порушені її відносини з оточуючими людьми, близькими, друзями та знайомими, а також були порушені її плани на подальше життя, внаслідок чого в неї виникло почуття тривоги перед майбутнім. Враховуючи той факт, що втрата здоровя для позивача є незворотною втратою, що спричиняє і буде спричиняти їй довготривалі страждання, позивач вважає, що факт спричинення їй моральної шкоди наявний внаслідок чого вона вимушена звернутися до суду для захисту своїх прав та інтересів. Також зазначає, що здоровя людини є найвищою соціальною цінністю, та те що вона втратила його на виробництві, тобто понесла значні моральні страждання, які носять тривалий характер. Враховуючи обсяг заподіяних позивачу моральних страждань, характер та тривалість, глибину заподіяної моральної шкоди, ступінь та тривалість моральних страждань, позивач вважає, що сума відшкодування заподіяної шкоди становить 12000 грн. Просить позов задовольнити.

До судового засідання позивач не зявилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності за участю її представника.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставах та повноваженнях перевірених судом, позовні вимоги позивача підтримав повністю, надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2, яка діє на підставі перевірених судом повноважень позов не визнала повністю та пояснила, що письмові заперечення надані суду вона підтримує та також пояснила, що виробнича діяльність ТОВ ВФ «Гідрозалізобетон» зупинена у 2010 році, майна та готової продукції не має, рахунки заарештовані, засновники знаходяться на тимчасово окупованій території у м. Донецьку. Підприємство розташовано в зоні проведення антитерористичної операції, внаслідок чого на час бойових дій продукція підприємства не має попиту. Крім того, зазначила, що згідно акту розслідування нещасного випадку, що стався 23 червня 2005 року ОСОБА_3 порушено техніку безпеки, висновки акту позивачем не оскаржені. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, свідка, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, обєктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничою фірмою «Гідрозалізобетон» з 23 березня 1967 року по 09 березня 2006 року, працювала на робочих професіях, звільнена за ст. 38 КЗпП України, у звязку з виходом на пенсію (а.с. 5-6).

Під час роботи на підприємстві Товаристві з обмеженою відповідальністю Виробничій фірмі «Гідрозалізобетон» з позивачем 23 червня 2005 року стався нещасний випадок, що підтверджується копією акту № І про нещасний випадок, повязаний з виробництвом, від 26 червня 2005 року та яким встановлено, що нещасний випадок стався внаслідок порушення майстром цеху ОСОБА_4 вимог п. 3.3 посадової інструкції майстра цеху № 33 та водієм електровізка цеху ЗБК 2 ОСОБА_3 п. 1.1 інструкції водія електровізку № 37. Внаслідок нещасного випадку ОСОБА_3 отримала травму рвану скальповану рану правої голені (а.с. 7-10).

Згідно копії довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії ДОН-04 № 075625 від 23 січня 2006 року, ОСОБА_3 встановлено двадцять пять відсотків непрацездатності з 17 січня 2006 року безстроково (а.с. 11), що підтверджується також і копією виписки з акту огляду МСЕК до вказаної довідки (а.с. 26).

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами. Які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди…

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону праці» (надалі Закон) від 15 травня 1996 року охорона праці це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоровя і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

- пріоритету життя і здоровя працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технологічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; тощо.

Згідно ст. 2 Кодексу законів про працю України працівники мають право на здорові та безпечні умови праці.

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок отриманої травми на виробництві позивачу заподіяна моральна шкода, яка підлягає їй відшкодуванню на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 153 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

З набранням чинності ЦК України 2004 року, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України.

Згідно ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди встановлюється законодавством.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» суми на відшкодування шкоди мають присуджуватись потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня встановлення професійного захворювання.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року ЖЮ-рп/2008 також підтверджено право на відшкодування моральної шкоди потерпілими на виробництві за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 08 липня 1994 р. № 7, від 30 вересня 1994 р. № 11 та від 25 травня 1998 р. № 15, від 24.10.2003р. № 9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також відповідно до частин 1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про розслідування професійних захворювань, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності.

Відповідно до частини 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Факт моральних страждань позивача при обставинах, які вона зазначила у позові, суд вважає встановленим і доведеним самим фактом отримання позивачем втрати працездатності, що безперечно не може не створювати ті негативні наслідки, про які зазначає позивач.

Суд вважає, що отримавши травму на виробництві, позивач зазнала фізичну біль, а також страждання у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я. Лікування позивача вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з наступного: життя і здоровя людини найвища соціальна цінність, невідємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоровя, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоровю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною. А тому суд, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення її здібностей, ступень вини самого позивача в заподіянні шкоди, вимоги розумності, виваженості і справедливості, а також ту обставину, що за висновком МСЕК позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності 25%, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди частково, стягнувши на її користь з відповідача 5000 грн.

Доводи представника відповідача з приводу того, що діяльність підприємства зупинена, що унеможливлює виконання рішення суду, суд вважає необґрунтованими, некоректними та не приймає за основу при ухваленні даного рішення, оскільки, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23 серпня 2016 року, сформованого за запитом № 31049512, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Гідрозалізобетон» не перебуває в процесі припинення. Разом з тим, хоча з наданих представником відповідача фінансових звітів субєкта малого підприємництва за 2013-2015 роки і вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Гідрозалізобетон» фактично не здійснює підприємницьку діяльність та не виробляє продукцію, проте, такі обставини не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог та звільненні від відповідальності за ушкодження здоровя працівнику, тому суд не може позбавити позивача права на компенсацію моральної шкоди за отриману травму на виробництві, що саме по собі суперечить вимогам національного та міжнародного законодавства.

Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача частково знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню частково, а саме, у стягненні моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

На підставі ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями3, 43, 58 Конституції України, ст.ст. 5, 15, 16, 23, Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 153, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 1, 4 Закону України «Про охорону праці», постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 10,11,57, 59, 60, 88,208,209,212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Гідрозалізобетон»про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом при виконанні трудових обовязків внаслідок виробничої травми задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Гідрозалізобетон» (84551, Донецька обл., місто Бахмут, місто Часів Яр, вул. О.Кошового, буд. 1, код ЄДРПОУ 31049512) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, моральну шкоду в розмірі 5000 (пять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Гідрозалізобетон» (84551, Донецька обл., місто Бахмут, місто Часів Яр, вул. О.Кошового, буд. 1, код ЄДРПОУ 31049512) судовий збір на користь держави в сумі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 20 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення суду виготовлено 26 серпня 2016 року.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.С.Конопленко