Рішення № 5994751, 16.04.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.09 Справа№ 25/47

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Панацея” (м.Трускавець)

до відповідача:Суб”єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (м.Трускавець)

про :повернення нежитлового приміщення та стягнення коштів в розмірі 5 303,25 грн.

Суддя : В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є. Башак

Представники:

від позивача:Лукманова З.М.-представник, довіреність від 02.04.2009 року №18

від відповідача:ОСОБА_5-представник, довіреність від 13.03.2009 року

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Панацея” (м.Трускавець) до Суб”єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (м.Трускавець) про повернення нежитлового приміщення та стягнення коштів в розмірі 5 303,25 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.03.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 26.03.2009 року. Ухвалою від 26.03.2009 року розгляд справи відкладено до 02.04.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 02.04.2009 року розгляд справи відкладено до 13.04.2009 року, у зв”язку з неявкою.представника відповідача. Ухвалою від 13.04.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 16.04.2009 року, за клопотанням сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.03.2009 року, про відкладення від 26.03.2009 року, від 02.04.2009 року, про оголошення перерви від 13.04.2009 року не виконав в повному обсязі, явку повноважного представника забезпечив.

26.03.2009 року за вх.№5794 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якому просить суд зобов”язати відповідача повернути позивачу нежитлове приміщення будівлі, а саме торгове приміщення №4 площею 29,4 кв.м., а також стягнути з відповідача на користь позивача борг з орендної плати в сумі 3 110,33 грн., вартості спожитої електроенергії в сумі 697,31 грн., неустойку в сумі 2 820,66 грн., інфляційні нарахування в сумі 112,53 грн., 3% річних 21,45 грн., що разом становить 6 762,28 грн.

26.03.2009 року за вх.№5813 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

01.04.2009 року за вх.№6613 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

02.04.2009 року за вх.№6841 позивач подав до канцелярії суду уточненя позовних вимог, в якому просить суд зобов”язати відповідача повернути позивачу нежитлове приміщення будівлі, а саме торгове приміщення №4 площею 29,4 кв.м., а також стягнути з відповідача на користь позивача борг з орендної плати в сумі 1 410,33 грн., неустойку в сумі 2 820,66 грн., інфляційні нарахування в сумі 112,53 грн., 3% річних 21,45 грн., що разом становить 4 364,97 грн.

В судовому засіданні 02.04.2009 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

10.04.2009 року за вх.№7509 позивач надіслав до канцелярії суду заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд зобов”язати відповідача повернути позивачу частину нежитлового приміщення будівлі.

16.04.2009 року за вх.№7875 позивач подав пояснення по суті справи.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.03.2009 року, про відкладення від 26.03.2009 року, від 02.04.2009 року, про оголошення перерви від 13.04.2009 року не виконав в повному обсязі, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника забезпечив.

26.03.2009 року за вх.№5793 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 13.04.2009 року відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи. Позивач проти заявленого клопотання не заперечив.

В судовому засіданні 16.04.2009 року відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Рішення виготовлено, підписано та оголошено 16.04.2009 року.

Розглянувши документи і матеріали справи, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Відповідно до договору найму частини нежитлового приміщення від 01.10.2007 року наймодавець ТзОВ “Панацея” надало у строкове платне користування суб”єкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_1, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію від 15.10.2002 року, частину нежитлових приміщень, розташованих на вул.Суховоля,67-а в м.Трускавці Львівської області, загальною площею 106,3 кв.м.

Зазначені приміщення належать наймодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.01.2005 року серії САА №111690, видане Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради, зареєстроване в Дрогобицькому МБТІ 10.01.2005 року номер запису 270 в книзі 5. У технічному паспорті будівлі орендовані приміщення позначені як “Торгове приміщення І А”. Передача приміщень орендарю здійснена згідно з актом про передачу-приймання в користування нежитлового приміщення від 01.10.2007 року для зайняття підприємницькою діяльністю (торгівлею промисловими товарами).

Умовами договору (п.3.1 договору) передбачено, що строк договору з моменту укладання, що відповідає моменту фактичного передання договірних приміщень за приймально-здавальним актом від наймодавця до наймача, до 31 грудня 2007 року. Якщо на день закінчення договору жодна сторона не заявить про намір його припинення, він вважається продовженим ще на один рік.

Як стверджує позивач, ТзОВ “Панацея” заявило про намір припинити договір найму з відповідачем у 2008 році, про що неодноразово повідомляло ОСОБА_1 листами №29 від 19.06.2008 року, № 32 від 01.08.2008 року, №59 від 11.12.2008 року.

Як стверджує позивач, в день закінчення договору найму відповідач повернув лише одне з орендованих приміщень, що в договорі та технічному паспорті зазначено як торгове приміщення №5. Торгове приміщення №4 не звільнене і не повернене власнику.

Листом від 12.01.2009 року вихідний №1 ТзОВ “Панацея” звернулося до ОСОБА_1 з вимогою про повернення торгового приміщення №4 та погашення заборгованості за договором найму в сумі 3 807,64 грн. Доказів належного реагування на звернення позивача суду не надано.

На думку позивача, відповідач всупереч договору та закону ухиляється від виконання свого договірного зобов”язання повернути приміщення власнику, у зв”язку із припиненням договору найму.

Крім того, за твердженням позивача, відповідачем порушені умови договору найму від 01.10.2007 року в частині сплати наймодавцю орендної плати та відшкодування витрат за спожиту електроенергію за грудень 2008 року, орендної плати та неустойки за січень 2009 року, орендної плати та неустойки за лютий 2009 року.

Згідно п.1.5 договору найму від 01.10.2007 року, наймач сплачує наймодавцю орендну плату та компенсує вартість спожитої електроенергії щомісячно протягом п”яти календарних днів з моменту отримання рахунку від наймодавця шляхом перерахування коштів через установи обслуговуючих банків. Наймач окремо компенсує наймодавцю вартість спожитої наймачем електроенергії, що визначається за показниками електролічильників, встановлених в прийнятих в найм приміщеннях, згідно п.1.4 договору. Розмір орендної плати за користування торговим приміщенням №4 та №5 становить 1 700,00 грн. в місяць, (згідно п.1.4 договору).

Відповідно до п.3.5 договору, якщо наймач не виконує обов”язку щодо повернення договірних приміщень у передбаченому договором порядку, наймодавець вправі вимагати від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування приміщеннями за час прострочення.

Отже, за підрахунком позивача, станом на 25.02.2009 року відповідач заборгував перед ТзОВ “Панацея” 5 303,25 грн.

10.04.2009 року за вх.№7509 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій, керуючись ч.4 ст.22 ГПК України, уточнив позовні вимоги, а саме: в даній справі заявляє до відповідача лише вимогу про повернення з користування нежитлового приміщення.

У зв”язку із завершенням договору найму нежитлових приміщень від 01.10.2007 року, відповідач був зобов”язаний повернути наймодавцю усі приміщення, що були у нього в користуванні. Такий обов”язок передбачено ст.2.2.10 згаданого договору, а відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами. Оскільки після закінчення договору найму ОСОБА_1 не повернув частину приміщення, як це належалося, позивач вважає, що відповідач продовжує ним користуватися після закінчення строку договору найму. ТзОВ “Панацея” своїм листом від 12.01.2009 року вих.№1 заявило відповідачу, що заперечує проти продовження правовідносин найму, тому, виходячи з припису ст.764 ЦК України, поновлення найму між сторонами, на думку позивача, не відбулося.

Як стверджує позивач, у порушеннях норм чинного законодавства та умов договору, відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав.

При прийнятті рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов”язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов”язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно ст.599 ЦК України, зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов”язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов”язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ст. 765 ЦК України, наймодавець зобов”язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК україни, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, в судовому засіданні відповідач заперечив проти позовних вимог позивача, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позовних вимог у встановленному чинним законодавством України порядку не заперечив, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Панацея” (м.Трускавець) до Суб”єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (м.Трускавець) в частині позовних вимог щодо повернення нежитлового приміщення є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.з Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжні доручення №48 від 25.02.2009 року на суму 85,00 грн. та №84 від 27.03.2009 року на суму 17,00 грн., №88 від 02.04.2009 року на суму 26,65 грн. про сплату держмита, та №49 від 25.02.2009 року на суму 118,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Отже, судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Зобов”язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 82200, АДРЕСА_1) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Панацея” (ідентифікаційний код 30028465, адреса:82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.Суховоля,67-а) частину нежитлового приміщення будівлі, зазначеної в технічному паспорті, як “Торгове приміщення І А”, розташованої у м.Трускавці на вул.Суховоля,67-а, а саме торгове приміщення №4 вказаної будівлі площею 29,4 кв.м., що складається з торгового залу площею 15,2 кв.м. та підвального приміщення площею 14,2 кв.м. шляхом вивільнення цього приміщення та передання відповідних ключів до 10 травня 2009 року.

3.Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 82200, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Панацея” (ідентифікаційний код 30028465, адреса:82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.Суховоля,67-а) 85 (вісімдесят п”ять) грн. 00 коп. сплаченого держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя