Ухвала суду № 59946997, 16.10.2014, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/2787/14-ц

У Х В А Л А

16.10.2014 року м. Хмільник

Суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області Вергелес В.О., розглянувши заяву ПАТ КБ "Приватбанк" про забезпечення позову у справі за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

В С Т А Н О В И В :

23.09.2014 року до Хмільницького міськрайоного суду надійшла позовна заява ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 156153,60 доларів США. Разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову у вказаній справі шляхом накладення арешту у межах суми заборгованості за кредитом в розмірі 156153,60 доларів США на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 та заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перерестрацію, здійснювати його відчуження.

Ухвалою судді Хмільницького міськрайонного суду від 24.09.2014 року заяву про забезпечення позову залишено без руху та надано строк заявнику для усунення недоліків.

15.10.2014 року до суду надійшла заява представника заявника ПАТ КБ "Приватбанк" про усунення недоліків заяви про забезпечення позову.

Відповідно до статті 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року, викладеними у п. 4 постанови Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитись, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою позовним вимогам.

Всупереч вищезазначеним вимогам до заяви про забезпечення позову не надано належних доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в обсягах зазначених у заяві про забезпечення позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду. Заява фактично мотивована припущенням банку про те, що "найчастше за порушенням зобов"язань перед банком відбувається вчинення відповідачем всіх можливих заходів щодо позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за рахунок належного відповідачу майна та коштів". Крім того, як вбачається з позовної заяви та заяви про забезпечення позову, відповідач ОСОБА_1 на протязі тривалого часу порушує умови кредитного договору, і йому зрозумілі наслідки такого порушення, а також про можливість стягняння заборгованості за кредитним договором в судовому порядку в будь-який час, проте позивачем не надано доказів того, що ним приймалися міри по запобіганню ризиків та зменшення можливих збитків у зв"язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору, а також на зазначено перелік нерухомого майна відповідача, на яке необхідно необхідно накласти арешт.

З документів доданих до позовної заяви вбачається, що між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1, 20.08.2008 року укладено кредитно-заставний договір, відповідно до якого предметом застави є автомобіль MERCEDES-BENZ S600 1999 року, кузов WDB22011781A100626, державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_1 Відповідно до вказаного договору застава забезпечує всі вимоги банку щодо виконання позичальником всіх його грошових зобов"язань за цим договором, застава підлягає реєстрації в Державному реєстрі в порядку встановленому чинним законодавством України, як застава першого (вищого) приорітету.

Таким чином, заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту у межах суми заборгованості за кредитом в розмірі 156153,60 доларів США на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 та заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перерестрацію, здійснювати його відчуження, належним чином не обгрунтована, а тому підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151-153, 210, 294 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Заяву ПАТ КБ "Приватбанк" про забезпечення позову у справі за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Накласти арешт на легковий автомобіль MERCEDES-BENZ S600 1999 року, кузов WDB22011781A100626, державний номер НОМЕР_1, належний ОСОБА_1.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили негайно після її постановлення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Вергелес В.О.