Рішення № 59941660, 15.08.2016, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/7693/15-ц

Номер провадження 2/404/548/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2016 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Муравйова С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1, до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», філії Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1», про поновлення на роботі, визнання незаконним наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому позовні вимоги, з врахуванням заяви (а.с. 117-121), викладені наступним чином:

поновити ОСОБА_1 на посаді головного юрисконсульта філії Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» з 21.09.2015 року;

визнати незаконним наказ філії Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» № 150-К, складений 18.07.2015 року про звільнення з 21.09.2015 року ОСОБА_1 з посади головного юрисконсульта;

стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», від імені якого діє філія Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.07.2015 року до дня поновлення на роботі;

стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», від імені якого діє філія Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.03.2012 року ОСОБА_1 прийнято на посаду головного юрисконсульта філії Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1». Працюючи на вищевказаній посаді позивач вказує, що з 20.03.2012 року по 21.09.2015 року використав свою можливість піти у відпустку лише один раз терміном на 14 днів. Також зазначив, що між ним та відповідачем вже були судові спори, зокрема ОСОБА_1 24.10.2014 року звільнено за пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України. Проте, рішенням суду від 13.03.2015 року скасовано наказ про звільнення, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного юрисконсульта філії з 24.10.2014 року та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Вищевказане рішення суду звернуто до негайного виконання, однак рішення суду не було виконано вчасно, позивача поновлено на роботі лише з 04.06.2015 року, в зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за затримку виконання відповідачем рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника (рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18.01.2016 року).

Продовжуючи працювати, позивач 21.07.2015 року був ознайомлений з наказом про скорочення зі штату філії головного юрисконсульта. Водночас, позивачу Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської районної у м. Кіровограді ради, як учаснику бойових дій, 02.09.2015 року видана путівка на відпочинок та лікування терміном на 24 календарних дні з 05.09.2015 року по 28.09.2015 року. В зв'язку з чим, позивач звернувся до директора філії із заявою від 02.09.2015 року про надання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів з 04.09.2015 року по 17.09.2015 року і така відпустка позивачу була надана. Разом з тим, термін вказаної додаткової відпустки був не достатній для проходження лікування по наданій путівці, тому позивач написав ще одну заяву від 02.09.205 року про надання відпустки за відпрацьований рік з 18.09.2015 року. Однак директор філії не прийняв до уваги заяву ОСОБА_1 від 02.09.2015 року про надання відпустки з 18.09.2015 року за відпрацьований рік та відповідний наказ не видав. Позивач 29.09.2015 року отримав рекомендований лист, в якому вказується, що ОСОБА_1 звільнено з 21.09.2015 року згідно наказу № 150-К складеного 18.07.2015 року про припинення трудового договору. Позивач вважає вказані дії відповідача неправомірними, оскільки дата складання наказу повинна відповідати даті звільнення. Крім того, законодавством не передбачено право роботодавця відмовити працівнику у наданні відпустки. Надання відпустки працівнику після попередження його про звільнення ніяк не впливає на перебіг двомісячного терміну. У такому разі днем звільнення працівника буде вважатися останній день перебування у відпустці. В зв'язку з чим, позивач просить наказ про звільнення визнати незаконним, поновити його на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив та просив відмовити в задоволенні позову, про що надав суду письмові заперечення (а.с. 60-63). В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідно до Статуту Товариства, в якому закріплені повноваження Голови Правління передбачено, що Голова Правління затверджує організаційну структуру та штатний розпис Товариства, визначає посадові оклади, тарифи, ставки, форми і системи оплати праці працівників Товариства та інших осіб, що залучаються до роботи на ньому згідно із законодавством. Виключно Голова Правління Товариства має право приймати рішення щодо скорочення чисельності або штату працівників. Філія не має статусу юридичної особи, здійснює свою діяльність від імені Товариства і в межах повноважень, встановлених Положенням про Філію та Статутом Товариства. Товариство визначило повноваження директора Філії в довіреності та Положенні, наділивши його повноваженнями роботодавця для працівників Філії. Керівник Філії діяв лише в межах повноважень, наданих йому Товариством, штатний розпис був розроблений Філією з урахуванням вимог колективного договору і поданий на затвердження Голові правління Товариства, а 17.07.2015 року був затверджений керівником Товариства. У зв'язку зі змінами у штатному розписі затвердженими Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» від 17.07.2015 року: вивести зі штатного розкладу з 20.07.2015 року штатну одиницю головного юрисконсульта юридичної служби; затвердити зміни штатного розпису з 20.07.2015 року; інженеру з підготовки кадрів попередити про наступне вивільнення з роботи 21.09.2015 року, у зв'язку зі скороченням штату працівника, який займає цю посаду. ОСОБА_1 21.07.2015 року був попереджений про звільнення з 21.09.2015 року у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників Філії, згідно з пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Директором філії 02.09.2015 року запропоновано позивачеві переведення на вакантну посаду, від якої останній відмовився. Профспілковою організацією надано згоду на звільнення ОСОБА_1. Таким чином головного юрисконсульта ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з дотриманням вимог чинного законодавства. Посилався на те, що позивачу дійсно не надано щорічну основну відпуску з 18.09.2015 року, оскільки вже 21.09.2015 року позивач повинен був бути вивільнений у зв'язку зі скороченням штату, зокрема посади головного юридичної служби, при цьому компенсацію за невикористану відпустку позивачу було сплачено. Також, відповідач зазначав, що позивачем по справі не підтверджено факт заподіяння моральних страждань, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

ОСОБА_1 прийнятий на посаду головного юрисконсульта філії Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» з 20.03.2012 року, що не заперечується сторонами та встановлено рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13.03.2015 року, яке набрало законної сили 20.05.2015 року (а.с. 19-26, ухвала Апеляційного суду Кіровоградської області від 20.05.2015 року, а.с. 12-18) та в силу частин 1, 3 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України не потребує доказування.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17.11.2011 року № 634 затверджено статут Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - Статут, а.с. 81-116).

Відповідно до пункту 9.1. Статуту, органами управління Товариства є: Загальні Збори, Наглядова Рада, Правління, Ревізійна комісія.

Голова Правління, зокрема, видає накази, затверджує інструкції та інші документи за питань діяльності Товариства; затверджує організаційну структуру та штатний розпис Товариства, визначає посадові оклади, тарифи, ставки, форми і системи оплати праці працівників Товариства та інших осіб, що залучаються до роботи в ньому, згідно із законодавством (пункт 11.11. Статуту).

Наказом Голови Правління Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» затверджено Положення про філію Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» (далі - Положення) (а.с. 73-79).

Це Положення визначає порядок створення, діяльності та ліквідації філії Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» і регулює відносини пов'язані зі створенням, діяльністю, ліквідацією Філії, а також визначає компетенцію Філії, права та обов'язки її керівника тощо (пункт 1.2. Положення).

Відповідно до пункту 1.3. Положення, Філія є відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

Згідно пункту 3.1. Положення, Філія не має статусу юридичної особи, здійснює свою діяльність від імені Товариства і в межах повноважень, встановлених цим Положенням та Статутом Товариства.

Філія очолюється директором Філії, який призначається Головою правління Товариства в порядку, передбаченому цим Положенням та статутом Товариства і діє від імені Товариства на підставі виданої йому довіреності (пункт 3.10 Положення).

Частиною 3 статті 64 Господарського кодексу України визначено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

У зв'язку з оптимізацією підприємства та змінами у штатному розписі затвердженими Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» від 17.07.2015 року, директором Філії 20.07.2015 року видано наказ за № 78, яким наказано вивести зі штатного розкладу з 20.07.2015 року штатну одиницю головного юрисконсульта юридичної служби; затвердити зміни до штатного розпису з 20.07.2015 року; інженеру з підготовки кадрів попередити про наступне вивільнення з роботи 21.09.2015 року, у зв'язку зі скороченням штату працівника, який займає цю посаду (а.с. 80).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина 2 статті 40 Кодексу законів про працю України).

Згідно частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Статтею 42 Кодексу законів про працю України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Наказом № 85-к від 21.07.2015 року директора філії Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» на підставі наказу по підприємству № 78 від 20.07.2015 року «Про зміни в штатному розпису та скорочення посад з 21.09.2015 року» та керуючись статтею 49-2 Кодексу законів про працю України попереджено про наступне вивільнення з роботи 21 вересня 2015 року, у зв'язку зі скороченням штату головного юрисконсульта юридичної служби ОСОБА_1 (а.с. 9). ОСОБА_1 з вищевказаним наказом ознайомлений 21.07.2015 року (а.с. 9).

Крім того, ОСОБА_1 головного юрисконсульта юридичної служби про майбутнє звільнення із займаної посади по пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку зі скороченням штату 21.09.2015 року із виплатою вихідної допомоги працівників філії Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» попереджено листом № 828 від 02.09.2015 року (а.с. 70).

Також, на адресу ОСОБА_1 надійшов лист філії Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» № 884 від 21.09.2015 року, в якому зазначено, що у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 (скорочення штату працівників пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України) 21.09.2015 року (наказ від 18.09.2015 року № 150-к) позивачу необхідно одержати трудову книжку у кадровій службі Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» за адресою: м. Кіровоград, вул. Варшавська, 90. Надіслано наказ про припинення трудового договору для ознайомлення (а.с. 7).

Частиною 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України визначено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Позивачу, у зв'язку зі скороченням посади, що останній займає, на підставі змін до штатного розпису та наказу по підприємству № 78-к від 20.07.2015 року, філією Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» запропоновано перевести на вакантну посаду - завідувач матеріальним складом з посадовим окладом 2070,00 грн. Від запропонованих вакансій ОСОБА_1 відмовився 02.09.2015 року, про що свідчить його особистий підпис (а.с. 67).

В пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Відповідно до частини 1 статті 43 Кодексу законів про працю України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору (частина 5 статті 43 Кодексу законів про працю України).

Згідно протоколу № 13/15 від 03.09.2015 року, члени цехового профспілкового комітету первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», філії Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» вирішили у зв'язку зі скороченням посади на підставі наказу від 20.07.2015 року № 78 «Про зміни в штатному розписі та скорочення посад з 21.09.2015 року» та неможливістю переведення працівника на іншу роботу, надано згоду на розірвання трудового договору за пунктом 1 частини 40 Кодексу законів про працю України головного юрисконсульта юридичної служби ОСОБА_1 (а.с. 68).

В зв'язку з чим, головою цехового профспілкового комітету філії Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» на адресу директора філії надіслано повідомлення про надання вищевказаної згоди та протокол № 13/15 від 03.09.2015 року (а.с. 69).

Згідно наказу № 150-к (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 18.07.2015 року ОСОБА_1 звільнено 21.09.2015 року з посади головного юрисконсульта юридичної служби в зв'язку зі скороченням штату працівників, пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку згідно статті 44 Кодексу законів про працю України та компенсації за 25 календарних днів невикористаної щорічної відпустки (а.с. 8). З даним наказом позивач ознайомлений 30.09.2015 року.

Разом з тим, після попередження позивача про наступне вивільнення з роботи з 21.09.2015 року, ОСОБА_1 звернувся до директора філії Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» з заявою від 02.09.2015 року про надання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів з 04.09.2015 року по 17.09.2015 року, згідно статті 16-2 Закону України «Про відпустки» (а.с. 10). Заява на адресу філії надійшла 02.09.2015 року.

Згідно посвідчення, серії НОМЕР_1, виданого 04.09.1996 року Кіровоградським військовим комісаріатом, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 5).

В зв'язку з чим, наказом № 128-в від 03.09.2015 року позивачу за його заявою від 02.09.2015 року надано додаткову відпустку, яка надається окремим категоріям ветеранів війни згідно статті 16-2 Закону України «Про відпустки», з 04.09.2015 року по 17.09.2015 року (а.с. 147).

Також ОСОБА_1 звернувся до директора філії Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» з заявою від 02.09.2015 року про надання планової відпустки за 2015 рік з 18.09.2015 року, яка отримана відповідачем 02.09.2015 року (а.с. 11). Однак, директором Філії не було видано наказ про надання позивачу щорічної основної відпустки на підставі вищевказаної заяви. Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, позивач повинен був бути вивільнений 21.09.2015 року (понеділок), 18.09.2015 року (п'ятниця) був фактично останнім днем роботи позивача і з 21.09.2015 року була скорочена посада, яку займав позивач. Крім того, в графік основних та додаткових відпусток Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на 2015 рік, погоджений Головою профспілкового комітету Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» 29.12.2014 року та затверджений директором Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» 29.12.2014 року (а.с. 144-146) ОСОБА_1 не був включений, оскільки під час складання графіку вирішувалось питання щодо його поновлення на роботі, про що свідчать судові рішення (а.с. 12-26).

Пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Зазначене положення Закону також закріплене в статті 77-2 Кодексу законів про працю України та статті 16-2 Закону України «Про відпустки».

Відповідно до частини 4 та 5 статті 79 Кодексу законів про працю України та статті 10 Закону України «Про відпустки» черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

На підставі аналізу вищевказаних правових норм, використання працівником, на якого розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», свого права на отримання відпустки у зручний для нього час стосується лише щорічної відпустки і це право цей працівник має використовувати лише під час складання графіка відпусток на підприємстві.

Наявність у працівника права на отримання чергової відпустки у зручний для нього час зовсім не означає, що чергова відпустка цього працівника не підлягає включенню до графіку відпусток на підприємстві і цей працівник має право виключно на власний розсуд і без погодження із роботодавцем використати цю свою відпустку у будь-який зручний для нього час. Однак позивач після поновлення його на роботі не звертався до роботодавця з вимогою про включення його до графіку відпусток, тобто не повідомив відповідача про зручний для нього час відпочинку.

Відповідно до статті 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно статті 140 Кодексу законів про працю України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю.

У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Позивач, перебуваючи у трудових відносинах із відповідачем, був зобов'язаний дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку встановлений на його підприємстві і всі свої дії попередньо узгоджувати із своїм керівництвом, а не ставити останнього перед фактом з приводу наявності у нього того чи іншого наміру щодо отримання відпустки, виходячи виключно із особистих міркувань та не враховуючи інтереси роботодавця.

Директором Філії не видано наказ про надання відпустки на підставі заяви ОСОБА_1 від 02.09.2015 року (а.с. 11). При цьому позивач в судовому засіданні зазначав, що вважав, що він знаходиться у відпустці. Однак така позиція позивача не є переконливою, враховуючи обставини справи, зокрема, щодо відомої позивачу дати його вивільнення.

Заслуговує на увагу і той факт, що позивачем завчасно взята в Спеціалізованому Трускавецькому санаторії «Батьківщина» довідка № 52 (а.с. 5), про те, що останній знаходився на стаціонарно-курортному лікуванні по путівці № 003158 (а.с. 6) терміном з 05.09.2015 року по 28.09.2015 року. При цьому, позивачем змістовно не пояснено причини збирання доказів про перебування на стаціонарно-курортному лікуванні, якщо як вважав позивач його відпустка узгоджена з роботодавцем.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина 2 статті 235 Кодексу законів про працю України).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у філії Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штату, а саме: посади головного юрисконсульта юридичної служби. Відповідачем додержано норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, надані письмові докази щодо змін в організації виробництва і праці, ОСОБА_1 відмовився від переведення на іншу роботу та був попереджений за 2 місяці про наступне вивільнення, в зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що звільнення позивача проведено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому у суду відступні правові підстави для визнання незаконним наказу Філії, складеного 18.07.2015 року про звільнення з 21.09.2015 року та поновлення ОСОБА_1 на посаді головного юрисконсульта Філії. Обставини щодо незаконності наказу № 150-к, що складений 18.07.2015 року із зазначенням дати звільнення 21.09.2015 року з мотивів не співпадіння дати складання такого наказу з датою звільнення не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Розрахункові при звільненні ОСОБА_1 працюючого на посаді головного юрисконсульта згідно наказу № 150-к від 18.07.2015 року були виплачені своєчасно, а саме: заробітна плата за вересень 2015 року в сумі 311,18 грн.; компенсацію за невикористану щорічну відпустку (за 25 календарних днів) в сумі 2665,45 грн.; вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку згідно статті 44 Кодексу законів про працю України в сумі 6709,13 грн. Всього нараховано 9685,76 грн., утримано податку - 1894,74 грн., до виплати - 7791,02 грн. Зазначене підтверджується довідкою № 236 від 04.04.2016 року, виданою філією Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1» (а.с. 125), платіжним дорученням № 2 від 21.09.2015 року, та зведеною відомістю сум для зарахування на картрахунок № 1 від 21.09.2015 року, в якій зазначено, що розрахункові було виплачено своєчасно в день звільнення 21.09.2015 року в сумі 7791,05 грн. (а.с. 126-127) та не визнається позивачем.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_1 звільнено відповідно до вимог трудового законодавства, тобто відсутності підстав для поновлення на роботі, а також враховуючи наявні в матеріалах справи належні докази про своєчасно проведений розрахунок під час звільнення з позивачем, в тому числі з виплатою компенсації за невикористану щорічну відпустку, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу також безпідставними та необґрунтованими.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди слід зазначити, що згідно статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Всупереч статті 237-1 Кодексу законів про працю України позивачем не наведено обґрунтування вимоги наявності моральної шкоди. Крім того, враховуючи безпідставність позовних вимог щодо визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позовна вимога про стягнення моральної шкоди в даному випадку є похідною, а тому не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 40, 42, 43, 47, 49-2, 77-2, 79, 139, 140, 235, 237-1 Кодексу законів про працю України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-61, 88, 213-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1, до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», філії Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1», про поновлення на роботі, визнання незаконним наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кіровського Л. Д. Кулінка

районного суду

м.Кіровограда