Рішення № 59940545, 10.08.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8062/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Бабченко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-ті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Київська міське бюро технічної інвентаризації, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Дніпровський районній відділ державної міграційної служби України в м. Києві, Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» про позбавлення права власності на квартиру, визнання права власності на квартиру, витребування квартири з чужого незаконного володіння шляхом виселення, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування квартири від недобросовісного набувача та незаконного її володільця шляхом виселення всіх мешканців з цієї квартири, зняття арешту з цієї квартири та усунення перешкод щодо доступу до цієї квартири як спадкоємця, працівників БТІ м. Києва для виготовлення технічного паспорта посилаючись на те, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.10.2010 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсною довіреність від імені ОСОБА_5 щодо її квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6, посвідчену нотаріусом Жашківської державної нотаріальної контори Черкаської області Кравчуком І.М. 20.10.2007 року; визнано недійсним заповіт від імені ОСОБА_5 щодо її квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6, посвідчений нотаріусом Жашківської державної нотаріальної контори Черкаської області Кравчуком І.М. 22.10.2007 року; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 08.11.2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Німченко О.С.; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 28.12.2007 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ємельяновою Г.В. повернуто сторони в первісний стан та визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5; стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 суму в розмірі 424 200 грн.; стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 суму в розмірі 737 146 грн. Рішенням колегії судді судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09.10.2010 року змінено та виключено з резолютивної частини рішення посилання на визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 Під час слухання вказаної справи судом встановлено, що спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_5 не з її волі. ОСОБА_2 вказаним рішенням суду не був визнаний добросовісним набувачем спірної квартири. В лютому та березні 2011 року представник ОСОБА_1 разом з представниками БТІ м. Києва двічі намагалися зайти до спірної квартири АДРЕСА_1 де проживає ОСОБА_2 разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3, з метою виготовлення технічного паспорту на спірну квартиру та оформлення в подальшому права власності . ОСОБА_2 не впустив до квартири та пояснив, що впустить до квартири лише за рішенням суду. Таким чином, намагання мирно, добровільно вирішити питання щодо передачі квартир ОСОБА_1 відповідачами відхилено. Оскільки, відповідачем ОСОБА_2 в добровільному порядку відмовлено в поверненні квартири позивач просить суд витребувати спірну квартиру від нього, як від недобросовісного набувача. Оскільки ОСОБА_2 та інші мешканці проживають в спірній квартирі не маючи законних підстав, тому вони повинні бути виселеними з квартир. Також просить суд позбавити ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру. Звернувшись до нотаріальної контори ОСОБА_1 було відмовлено в видаче свідоцтва про право власності на спірну квартиру, оскільки він не надав нотаріусу документ на спадкове майно. Тому просить суд визнати за ним право власності на спадкове майно.

В судовому засіданні представники позивача з врахування заяви про уточнення позовних вимог (т.2 а.с.92-108) позов підтримали та просять суд, позбавити права приватної власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 як недобросовісного набувача та незаконного володільця квартири, який самоправно зайняв спірну квартиру; визнати право приватної власності за спадкоємцем ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 та позбавити права користування спірною квартирою на користь ОСОБА_1; виселити, зняти з реєстраційного обліку та позбавити права користування спірною квартирою ОСОБА_3 та ОСОБА_4

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник позов не визнали та пояснили, що позов не підлягає задоволенню оскільки, по-перше, рішенням суду договір купівлі-продажу визнаний недійсним, а тому позивач повинен був звернутись до нотаріуса, який посвідчував договір купівлі-продажу спірної квартири за отриманням оригіналу правовстановлюючого документу, який посвідчує право власності ОСОБА_5 на спірну квартиру, що дало б підстави у приватного нотаріуса отримати свідоцтво про право власності на спадщину. По-друге, не отримавши свідоцтво про право на спадщину позивач не набув право власності на квартиру, а тому не мав право на звернення до суду з віндикаційним позовом. По-третє, позивач звернувся до суду з порушенням строків позовної давності.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали та підтримали думку відповідача ОСОБА_2

3-і особи Головне управління юстиції у м. Києві, Київська міське бюро технічної інвентаризації, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Дніпровський районній відділ державної міграційної служби України в м. Києві, Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» в судове засідання не з»явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (т.1 а.с.38). Позивач, ОСОБА_13 є чоловіком померлої, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (т.1 а.с.37).

Після смерті ОСОБА_5 Сьома київська державна нотаріальна контора 11.12.2007 року відкрила спадкову справу.

Звернувшись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини було з»ясовано, що спірна квартира ОСОБА_5 не належить.

Крім цього, було з»ясовано, що квартира АДРЕСА_1 була продана ОСОБА_6, який діяв від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої Кравчуком І.М., державним нотаріусом Жашківської державної нотаріальної контори Черкаської області від 20.10.2007 року ОСОБА_8 (т.1 а.с.44).

В свою чергу ОСОБА_8 продала спірну квартиру за договором купівлі-продажу від 28.12.2007 року ОСОБА_2, що підтверджується копією договору (т.1 а.с.45).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.10.2010 року (т.1 а.с.54-67):

-визнано недійсною довіреність від імені ОСОБА_5 щодо її квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6, посвідчену нотаріусом Жашківської державної нотаріальної контори Черкаської області Кравчуком І.М. 20.10.2007 року;

-визнано недійсним заповіт від імені ОСОБА_5 щодо її квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6, посвідчений нотаріусом Жашківської державної нотаріальної контори Черкаської області Кравчуком І.М. 22.10.2007 року;

-визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 08.11.2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Німченко О.С.;

-визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 28.12.2007 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ємельяновою Г.В.

-повернуто сторони в первісний стан та визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5

-стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 суму в розмірі 424 200 грн.;

-стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 суму в розмірі 737 146 грн.

Рішенням колегії судді судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09.10.2010 року змінено та виключено з резолютивної частини рішення посилання на визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 (т.1 а.с.68-72).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.02.2011 року ОСОБА_2 відмовлено у відкритті касаційного провадження (т.1. а.с.73-75).

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляду інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, з викладеного вище вбачається, що до спадкової маси входить квартира АДРЕСА_1, яка належить на праві власності померлій ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 01.06.1999 року (т.1 а.с.207).

З копії спадкової справи, яка відкрита щодо майна померлої 22.10.2007 року ОСОБА_5, вбачається, що 11.12.2007 року ОСОБА_14, що діє від імені ОСОБА_1 звернувся до Сьомої Київської нотаріальної контри з заявою про прийняття спадщини (т.1 а.с.116 зворот).

Інші спадкоємці, а саме ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 (т.1 а.с.120 зворот, а.с.122 зворот, а.с. 124 зворот, а.с.126 зворот, а.с.128 зворот) відмовились від прийняття спадщини на користь ОСОБА_13 (позивача по справі). Таким чином, єдиним спадкоємцем після смерті померлої ОСОБА_5 є ОСОБА_1

Постановою державного нотаріусу Сьомої київської нотаріальної контори Паньшина О.В. від 05.05.2011 року відмовлено ОСОБА_14, що діє від імені ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1. Підставою відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину є те, що не наданий спадкоємцем документ на спадкове майно.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що на даний момент в спірній квартирі проживають ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які вселились в спірну квартиру після укладання договору купівлі-продажу, який визнаний судом недійсним.

Звертаючись до суду з позовом позивач просить суд визнати з ним право власності на спадкове майно, оскільки в нього відсутній правовстановлюючий документ, що міг би дати право на отримання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальній конторі.

З даною позицією позивача суд не погоджується з наступних підстав.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.

Відповідно до п.205 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України на майно, що переходить за правом спадкування до спадкоємців, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

З копії спадкової справи вбачається, що державний нотаріус Сьомої київської нотаріальної контори відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину оскільки спадкоємцем не наданий документ на спадкове майно.

Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом 03.03.2004 року № 20\5, в редакції станом на 05.05.2011 року пунктом 48 абзацом 6,7 передбачено, що у разі одержання рішення суду про визнання нотаріально посвідченого договору недійсним нотаріус робить про це відмітку на примірнику договору, який зберігається в його справах, долучивши до нього копію рішення суду, а також робить відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і, при можливості, на всіх інших примірниках договору.

Правовстановлювальний документ повертається відчужувачу майна на його вимогу. Державне мито чи плата за посвідчення договору про відчуження майна при його зміні або розірванні сторонам не повертається.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_21 ані особисто, ані через своїх представників навіть не намагався отримати оригінал договору дарування, що зберігаєть в нотаріальній справі приватного нотаріуса Німченко О.Є., який посвідчував договір купівлі-продажу спірної квартири укладений 08.11.2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, що дало би підстави безперешкодного отримання свідоцтва про право на спадщину.

За приписами ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред»явлено, по-перше, якщо особа є власником майна але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже є власником, а не намагається ним стати через пред»явлення позову)

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні підстави для визнання права власності на спадкове майно за ОСОБА_1 в судовому порядку. В даному випадку правовстановлюючий документ не втрачений, саме право на спадщину ОСОБА_1 никим не оспорюється, законом визначено порядок отримання оригіналу договору, що зберігається в справах нотаріуса, що визнаний судом недійсним. Лише за наявності відмови приватного нотаріуса Німченко О.Є. в видаче оригіналу договору дарування, за яким власником є ОСОБА_5, ОСОБА_1 має право на звернення до суду з вимогою про визнання за ним права власності на квартиру в порядку спадкування. За таких обставин вимога позивача про визнання за ним право власності в порядку спадкування на спірну квартиру не підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про витребування квартири з чужого незаконного володіння від ОСОБА_2, то дана вимога також не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 5 статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержавши свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця прав на спадщину.

Але, для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема квартиру.

Не отримавши свідоцтва про право на спадщину перехід права власності від померлої ОСОБА_5 до спадкоємця ОСОБА_1 не відбувся, а тому ОСОБА_1 не набув право власності на спадкове майно.

Крім цього, ухвалою колегії судді судової плати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 24.03.2011 року роз»яснено, що виключення з рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09.12.2010 року посилання на визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5, слід розуміти як так, що не ґрунтується на вимогах закону та означає, що право власності на зазначену квартиру належить ОСОБА_5 (т.2 а.с.120-121).

Таким чином, не набувши право власності на спадкове майно, ОСОБА_1 не має право на звернення до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Вимога позивача про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зі спірної квартири та зняття з реєстраційного обліку також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від вимоги про витребування майно з чужого незаконного володіння, в задоволенні якої судом відмовлено.

Що стосується вимоги позивача про позбавлення права приватної власності ОСОБА_2, то дана вимога також не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Як зазначено вище договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 28.12.2007 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ємельяновою Г.В. визнаний судом недійсним.

Крім цього, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015 року скасовано рішення державного реєстратора Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна про державну реєстрацію прав приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 від 13.11.2007 року за ОСОБА_8 в реєстровій книзі д. 77-184 за реєстровим № 32646; скасовано рішення державного реєстратора Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна про державну реєстрацію прав приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 від 27.02.2008 року за ОСОБА_2 в реєстровій книзі д. 77-185 за реєстровим № 32646 (т.2 а.с.122-126).

З врахуванням викладеного, оскільки договір купівлі-продажу спірної квартири визнаний в судовому порядку недійсним, то ОСОБА_2 не є власником Квартири АДРЕСА_1, а тому повторно його позбавити права власності неможливо.

В судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_2 подано заяву про застосування строків позовної давності з тих підстав, що про порушення своїх прав позивач дізнався в 2008 році, адже спірна квартира вибула у володіння і користування відповідача саме в 2008 році. І про це було відомо позивачеві.

Частиною 3, 4 ст. 267 ЦК України, визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд вважає, що в даному випадку позовна давність не сплила, оскільки позивач звертається до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно внаслідок відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину 05.05.2011 року і строк позовної давності слід відраховувати саме від вказаної дати, а не від 11.12.2007 року, коли позивач, звернувшись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та дізнався про існування заповіту. Вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння є похідною від вимоги про визнання права власності. З позовом до суду позивач звернувся 09.04.2013 року, тобто менше ніж через три роки, а тому підстав для застосування позовної давності немає.

Відповідно до ч.4 ст. 88 ЦПК України, питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 236, 387, 392, 1286, 1296, 1298 ЦК України, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом 03.03.2004 року № 20\5, в редакції станом на 05.05.2011 року, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-ті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Київська міське бюро технічної інвентаризації, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Дніпровський районній відділ державної міграційної служби України в м. Києві, Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» про позбавлення права власності на квартиру, визнання права власності на квартиру, витребування квартири з чужого незаконного володіння шляхом виселення відмовити.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його проголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Н.О.Яровенко