Постанова № 59939932, 26.08.2016, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

26.08.2016

Справа № 642/4921/16а

Провадження № 2-а/642/186/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2016 року Суддя Ленінського районного суду м.Харкова Шрамко Л.Л., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Холодногірському районі м. Харкова про визнання рішень неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Холодногірському районі м.Харкова просить суд визнати дії та рішення відповідача в частині відмови в перерахунку і встановленні належного розміру щомісячного довічного грошового утримання неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок призначеного довічного грошового утримання з 30 грудня 2014 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона працювала на посаді судді апеляційного суду Харківської області і з 25 грудня 2014 року звільнена з посади судді у зв'язку з поданням 8 листопада 2013 року заяви про відставку. При виході у відставку їй призначено довічне грошове утримання в розмірі 70% заробітної плати. 26 липня 2016 року позивачка звернулась до відповідача з вимогами про перерахунок та встановлення належного розміру щомісячного довічного грошового утримання та про проведення відповідних виплат з урахуванням раніше виплачених сум. 4 серпня 2016 року позивачці, згідно протоколу №113 від 01.08.2016, відмовлено в проведенні перераунку та встановенні належного розміру довічного грошового утримання, чим порушено право позивачки на належне щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці та порушено її права.

За клопотанням позивачки ухвалою суду 15 серпня 2016 року поновлено строк звернення до суду з вимогами про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Холодногірському районі м.Харкова здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з 30 грудня 2014 року в розмірі 90% грошового утримання судді апеляційного суду, виходячи із суми фактичної заробітної плати (суддівської винагороди) 22 776 грн. 60 коп., починаючи з 30.12.2014.

Від представника відповідача надійшли письмові заперечення в яких зазначає, що згідно п. 4 ст.138 ЗУ „Про судоустрій та статус суддів" у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного грошового утримання. Позивач не є суддею Конституційного суду України. Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 від 02.03.2015 року було встановлено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус судців", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначених відповідно до цього Закону, поновлюється. Тому з 01.04.2015 пенсія не виплачується. Законом України «Про державну службу» N 889-VIII від 10.12.2015 були внесені зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме в абзаці першому частини першої, у частині другій статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" слова "на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" виключено. Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» N 889-VIII від 10.12.2015 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно зі ст.183-2 КАС України даний позов підлягає розгляду та вирішенню в порядку скороченого провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді судді апеляційного суду Харківської області, з 29 грудня 2014 року, згідно наказу голови суду №04-02/118-ос від 29.12.2014, відрахована зі штату апеляційного суду Харківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку та наданням відставки.

Відповідно до довідки апеляційного суду Харківської області №04-70/269 від 30.12.2014 стаж державної служби ОСОБА_1 станом на 30.12.2014 становить 30 років 06 місяців 04 дні, стаж на посаді судді станом на 30.12.2014 становить 30 років 06 місяців 04 дні.

26 липня 2016 року позивачка звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Холодногірському районі м.Харкова із заявою про перерахунок та встановлення належного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.05.2016 в розмірі 90% та про проведення відповідних виплат з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, але 4.08.2016 протоколом управління Пенсійного фонду України в Холодногірському районі м.Харкова про відмову в перерахунку та встановленні належного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ОСОБА_1 було відмовлено у зв'язку з тим, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213 з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким щомісячне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453 від 07.07.2010 року.

Згідно довідки апеляційного суду Харківської області від 01.12.2015 року за №03-53/94 вбачається, що заробітна плата, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці відповідно до особового рахунку за грудень 2014 рік складає: посадовий оклад - 13 398 гривень, надбавка за вислугу років 70% - 9378,60 гривень, а всього 22776 ,6 гривень.

Згідно довідки апеляційного суду Харківської області від 25.07.2016 року за №03-54/118 вбачається, що заробітна плата, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці відповідно до особового рахунку за травень 2016 року по відповідній посаді працюючого судді складає: посадовий оклад - 15 950 гривень, надбавка за вислугу років 70% - 11 165 гривень, а всього 27 115 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 126 Конституції України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів урегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07 2010 року.

Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

У зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» змінено порядок оплати праці працюючим суддям, яким виплачується суддівська винагорода.

Статтею 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено вид, склад, розмір суддівської винагороди, яка складається з грошового утримання, яке включає в себе посадовий оклад та доплати за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Таким чином, розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром заробітної плати суддів відповідних судів.

Як зазначив Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011, щомісячне довічне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу. Правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними. Щомісячне грошове утримання судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді, встановлюється у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків щодо здійснення незалежного, неупередженого та справедливого правосуддя, а щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою формою його соціального забезпечення.

Частиною 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону від 7 липня 2010 року № 2453-VI встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Законами України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» та «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» частину 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції, згідно з якою щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 70 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Відповідно до ч. 6 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

У правовій позиції Конституційного Суду України, висловленій ним у рішенні у справі про гарантії незалежності суддів від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, а також у низці його попередніх рішень, зокрема від 24 червня 1999 року №6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004 (справа про зупинення і про обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року №8-рп 2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), Конституційний Суд України наголошує, що ч.3 ст.22 Конституції України встановила, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Пунктом 6.1 Європейської Хартії передбачено, що судді, які виконують професійно свої суддівські функції, мають право на винагороду, рівень якої повинен бути таким, щоб вони були захищені від тиску при прийнятті ними рішень і в роботі взагалі, щоб ніщо не могло вплинути на їх незалежність та неупередженість. Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (п.6.4).

Отже, особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Частина 1 статті 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03.06.2013 року (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453 в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668.

При цьому, в рішенні зазначено, що визначений Законом № 2453 порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання було змінено Законом № 3668, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668 звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів.

Отже, частина третя статті 138 Закону № 2453 не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить статті 126 Основного Закону України.

Відповідно до частини другої статті 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. У рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03.06.2013 року вказано такий порядок виконання цього Рішення:

- частина третя статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, яка суперечить Конституції України‚ не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: „Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання";

- дія статті 2 Закону № 3668 не поширюється на Закон № 2453;

- дія абзацу другого пункту 2 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668 не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.

Оскільки діючим законодавством чітко визначено, що розмір довічного утримання, який призначено та виплачується судді у відставці, розраховується із розміру грошового утримання працюючого судді, тому у разі збільшення розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, повинен збільшуватися розмір довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження максимального розміру грошового довічного утримання судді у відставці, визначеного ч.5 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином з дати прийняття рішення Конституційного суду слід застосовувати ч.3 ст.138 цього Закону в редакції згідно якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

В Рішенні Конституційного суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) суд зазначив, що застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання"

Отже, обчислення щомісячного довічного утримання суддів у відставці повинно здійснюватися у відсотковому відношенні до розміру грошового утримання працюючих суддів, тому, у разі зміни розміру грошового утримання суддів, що працюють на відповідній посаді, органи Пенсійного фонду здійснюють відповідний перерахунок раніше призначеного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії ( щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України, в тому числі, «Про судоустрій і статус суддів».

Посилання відповідача на Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року суперечить Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України та іншим законодавчим актам в частині, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а тому не можуть бути застосовані до позивача, оскільки довічне грошове утримання йому було призначено до прийняття даного Закону.

Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, довічне грошове утримання суддям у відставці.

Суд дійшов висновку, що матеріальні та соціальні гарантії позивача, як судді у відставці, не можуть бути скасовані ані новими законами, ані внесенням змін до чинних законів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії та рішення відповідача щодо призначення позивачці, судді у відставці, з 30.12.2014 щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 70% заробітної плати працюючого судді та рішення відповідача, викадене в протоколі №113 від 01.08.2016 про відмову позивачці, судді у відставці, в проведенні перерахунку пенсії та встановленні належного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 30 грудня 2014 в розмірі 90% та про проведення відповідних виплат з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання є неправомірними. Відповідача необхідно зобов'язати на підставі ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI в редакції від 07.07.2010 здійснити перерахунок і виплачувати та індексувати при зміні мінімального прожиткового мінімуму, належного їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 30.12.2014 в розмірі 90% грошового утримання судді апеляційного суду, виходячи із суми фактичної заробітної плати (суддівської винагороди) 22 776 грн. 60 коп., починаючи з 30.12.2014, а з 08.06.2016 виходячи із суми 27115грн. та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум довічного грошового утримання.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 19, 21,46, 64, 68, 126, 130 Конституції України, ст.ст. 2, 10, 11, 71, 86, 94, 99, 100, 158-167, 183-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Холодногірському районі м.Харкова про визнання рішень неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії та рішення Управління Пенсійного Фонду України в Холодногірському районі м.Харкова щодо призначення ОСОБА_1, судді у вдіставці з 30.12.2014 щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 70% заробітної плати працюючого судді, що складає 12789 грн.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Холодногірському районі м.Харкова в протоколі №113 від 01.08.2016 про відмову судді у відставці ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії і встановленні належного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 30 грудня 2014 року в розмірі 90% та про проведення відповідних виплат з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Холодногірському районі м.Харкова на підставі ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (у первісній редакції цього закону, згідно з рішеннями Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 та №4-рп/2016 від 08.06.2016) здійснити перерахунок і виплачувати та індексувати при зміні мінімального прожиткового мінімуму належного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 30 грудня 2014 року в розмірі 90% грошового утримання судді апеляційного суду, виходячи із суми фактичної заробітної плати (суддівської винагороди) 22776 грн. 60 коп., починаючи з 30 грудня 2014 року, а з 8 червня 2016 року - виходячи із суми 27115 грн., та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум довічного грошового утримання.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Холодногірькому районі в м. Харкова на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня отримання копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення з одночасним надісланням особою, яка подає апеляційну скаргу, її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Л. Шрамко