Рішення № 59939430, 21.06.2016, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/2229/16-ц

пр. № 2/759/2320/16

21 червня 2016 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

при секретарі Ніколенку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, третя особа - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3,

встановив:

ОСОБА_1 в лютому 2016 року заявила позов, за яким, з урахуванням наступних змін та уточнень, просила стягнути на відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної події (ДТП): з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» (ПрАТ «СК «Галицька») - 3573,06 грн. в рахунок страхового відшкодування; з ОСОБА_2 - 30617,32 грн. на покриття матеріальної шкоди та 10000 грн. на компенсацію моральних збитків.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні на вимогах позову наполягав, надав пояснення, що відповідають викладеному в позовній заяві.

Представник ОСОБА_2 по довіреності ОСОБА_5 просила в задоволенні вимог до її довірителя відмовити за необґрунтованістю.

Представник ПрАТ «СК «Галицька» ОСОБА_6 надіслав письмові заперечення, за якими просив в задоволенні позову відмовити, за безпідставністю, оскільки зобов'язання перед позивачем страховою компанією виконані в повному обсязі.

Третя особа свого представника в суд не направили.

Судом встановлено таке.

09.11.2015 року в м. Києві по вулиці Зодчих біля будинку №32-а сталася ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, та автомобіля ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» «ГАЗ 3327», р.н. НОМЕР_4, в наслідок якої були пошкодженні вказані транспортні засоби.

Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 13.01.2016р. винним в ДТП було визнано водія автомобіля «ГАЗ 3327», р.н. НОМЕР_4, ОСОБА_2

Відповідальність ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062», як володільця джерела підвищеної небезпеки, на час ДТП, була застрахована в ПрАТ «СК «Галицька» на підставі та умовах договору загальнообов'язкового страхування - поліс АЕ/3566081 від 29.04.2015р.

За договором ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну потерпілого визначено в розмірі 50000 грн.

ПрАТ «СК «Галицька» визнали ДТП страховою подією і на підставі страхового акту 24.02.2016р. здійснили ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування в сумі 17865,31 грн. (див. платіжне доручення), що відповідає вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, визначеного шляхом автотоварознавчого дослідження (див. звіт про оцінку а.с. 77-91), за відрахуванням податку на додану вартість.

Між тим, з огляду на надані документи, позивачем здійснено ремонт пошкодженого автомобіля.

Тому, ПрАТ «СК «Галицька» відповідно до ст. 36 п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) має здійснити позивачу доплату в розмірі податку на додану вартість, що становить 3573 грн. 06 коп. (21483,37 грн. (оцінений матеріальний збиток за звітом) - 17865,31 грн. (сплачена сума страхового відшкодування)).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов до ПрАТ «СК «Галицька» є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Що стосується вимог до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, то суд не вбачає підстав для їх задоволення.

Так, позивач просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь різницю між фактичними витратами на ремонт автомобіля (52055,69 грн.) та страховим відшкодуванням (21483,37 грн.).

З аналізу ст.ст. 988, 1166, 1187, 1194 ЦК України, на які і посилалась позивач в обґрунтування цих вимог позову, можна прийти до висновку, що відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

В обґрунтування розміру витрат на ремонт автомобіля позивачем надано акт виконаних робіт (а.с. 40).

Проте, в цьому акті зазначені роботи та деталі (вузли), що підлягають заміні, які відсутні в переліку пошкоджень зазначених в протоколі огляду колісного ТЗ, складеному представником страховика за участю представника позивача, зокрема крило заднє праве, вартістю 7671 грн., а замість ремонту колісної арки здійснено її заміну.

Доказів того, що при ремонті автомобіля були виявлені приховані пошкодження, що потягли за собою додаткові витрати, суду не надано.

За таких обставин, фактичні витрати позивача на ремонт автомобіля не виходять за межі відповідальності страховика.

Доводи позивача про те, що вимоги до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди є компенсацією втрати товарної вартості автомобіля, внаслідок його пошкодження, засновані на вільному тлумаченні законодавства, а тому визнаються судом надуманими.

Наведена позивачем судова практика преюдиційного значення для вирішення спору по суті не має.

Інших доказів в обґрунтування цих вимог позову не надано.

Обставин, що вказували б на те, що у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, а також на те, що страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність, в судовому засіданні не встановлено.

Отже, в задоволенні вимог позову про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди слід відмовити, за необґрунтованістю.

Розглянувши вимоги позову про відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку, що така шкода позивачу дійсно заподіяна винними діями відповідача ОСОБА_2, оскільки позивач фактично на певний час була позбавлена можливості користуватись автомобілем, у зв'язку з чим відчувала незручності, була змушена внести суттєві корективи щодо організації повсякденного життя, тощо.

Ці вимоги позивачем правильно засновані на приписах ст.ст. 23, 1167 ЦК України.

Разом з тим, суд вважає, що розмір такої шкоди ОСОБА_1 явно завищений, а тому з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків, глибини фізичних та душевних страждань перенесених позивачем у зв'язку з пошкодженням майна, їх тривалості, та часу необхідного на відновлення до попереднього стану, виходячи із засад розумності і справедливості, суд визначає таку шкоду в розмірі 2000 грн.

Отже, позов в цій частині вимог підлягає задоволенню частково.

За наведених рішень суду, витрати у справі мають бути розподілені між сторонами пропорційно частці задоволених вимог, відповідно і на підставі ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» (ЄДРПОУ 22186790) на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_2) 3573 грн. 06 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 57 грн. 60 коп. судового збору, а всього 3630 (три тисячі шістсот тридцять) грн. 66 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_2) 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 110 грн. 24 коп. судового збору, а всього 2110 (дві тисячі сто десять) грн. 24 коп.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий М.Ф. Сенько