Ухвала суду № 59938426, 23.08.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2013/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 44 Мельник І. О. Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоЮвшина В. І.суддівПодороги В. М., Міщенка С. В. при секретаріКолеснику Я. В.

представника позивача Сивокінь С.С.

відповідача ОСОБА_7

представника відповідача ОСОБА_8

представника органі опіки Дахновська Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ПАТ КБ «Приват Банк», ОСОБА_10 на рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 12 липня 2016 року по справі за позовом ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_7, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_11, треті особи ОСОБА_12, орган опіки та піклування м. Черкаси про виселення,

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_11, треті особи ОСОБА_12, орган опіки та піклування м. Черкаси про виселення, мотивуючи свої вимоги тим, що 26.12.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_12 було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк зобов'язався надати третій особі кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 23300 дол. США зі сплатою 11,4 % річних строком до 26.12.2022 року, а третя особа зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_13, ОСОБА_14 26.12.2007 року було укладено договір іпотеки.

Згідно з договором іпотеки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 48.80 кв.м., житловою площею 29.40 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належало ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на підставі свідоцтва про право власності.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2012 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, загальною площею 48.80, житловою площею 29.40 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» та виселено ОСОБА_13 та ОСОБА_7, яка є правонаступником ОСОБА_14

В квартирі залишився зареєстрований ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач стверджує, що після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У зв'язку з чим просив суд виселити ОСОБА_11, в інтересах якого діє ОСОБА_7, з квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Соснівського районного суду Черкаської області від 12 липня 2016 року ПАТ КБ «Приват Банк» в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням представник ПАТ КБ «Приват Банк» подав апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права і просить скасувати рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 12 липня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_7, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_11, треті особи ОСОБА_12, орган опіки та піклування м. Черкаси про виселення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не було запропоновано варіантів іншого жилого приміщення для проживання неповнолітнього ОСОБА_11 у разі його виселення із квартири АДРЕСА_1.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що 26.12.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_12 було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав ОСОБА_12 кредит у розмірі 23300 дол. США зі сплатою 11,4 % річних строком до 26.12.2022 року, а ОСОБА_12 зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_13, ОСОБА_14 26.12.2007 року було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_13 та ОСОБА_14 надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 48.80 кв.м., житловою площею 29.40 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належало ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на підставі свідоцтва про право власності.

. Свої зобовязання за кредитним договором ОСОБА_12 не виконувала і заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2012 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, загальною площею 48.80, житловою площею 29.40 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» та виселено ОСОБА_13 та ОСОБА_7, яка є правонаступником ОСОБА_14 Питання про виселення ОСОБА_11 цим рішенням не вирішувалось. Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

За змістом частини другої статті 40 Закону "Про іпотеку" та частини третьої статті 109 ЖК УРСР у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Встановивши, що предмет іпотеки двокімнатна квартира в АДРЕСА_1, придбана не за кредитні кошти, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про неможливість виселення неповнолітнього ОСОБА_11 без надання іншого жилого приміщення.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає правовому висновку Верховного Суду України від 06 липня 2016 року, зроблений ним у справі за N 6-3173цс15.

Доводи апелянта про те, що суд не зясував до чиєї компетенції належить право надавати житло та не перевірено наявність такого житла є безпідставними, так як відповідно до статті 60 ЦПК України обов'язок доказування покладено на сторони по справі, а справа розглядається лише в межах заявлених позовних вимог, стаття 11 ЦПК України.

Відповідно до частини 4 статті 109 ЖК України виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 1322 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 1322 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті. Предмет іпотеки, двокімнатна квартира в АДРЕСА_1, придбана не за кредитні кошти, тому правила частини 4 статті 109 ЖК України в даному випадку не застосовуються.

Тому правильно встановивши правовідносини та вірно оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову по заявлених позивачем правових підставах.

Інші доводи апелянта також перевірені судом апеляційної інстанції і визнані безпідставними.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 315, ЦПК України, колегія суддів судової палати,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ «Приват Банк», ОСОБА_10 на рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 12 липня 2016 року відхилити, а рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 12 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :