Ухвала суду № 59935876, 22.08.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/6704/14-ц Головуючий у 1-й інст. Зайцев А. В.

Категорія 27 Доповідач Зарицька Г. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Коломієць О.С., Якухно О.М.

з участю секретаря Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 квітня 2016 року

встановила:

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 231 471,06 доларів США, що за курсом 12.95 відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.10.2014 р. складає 2 997 550,19 грн, та судові витрати. В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідно до кредитного договору №ZRSWGK00000124 від 28.02.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 60 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками, комісією та іншими витратами. В порушення умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого станом на 20.10.2014 р. виникла заборгованість в розмірі 231 471,06 доларів США. Враховуючи зазначене, просив позов задовольнити.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 квітня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 997 550,19 грн та 3 654 грн судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що суд не взяв до уваги той факт, що 31.10.2008 року прокуратурою м.Житомира порушено кримінальну справу по факту заволодіння шляхом шахрайства невідомими особами кредитним коштами в сумі 50 000 доларів США за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України. 12.01.2009 року кримінальну справу по факту шахрайства, вчиненого відносно до нього, та зловживання службовим становищем посадовими особами ЗАТ КБ «ПриватБанк» при оформленні іпотечного кредиту на ОСОБА_1 виділено в окреме провадження. Вирішуючи спір, суд першої інстанції не з'ясував про результати розгляду кримінальної справи та, на думку апелянта, дійшов передчасного висновку про обґрунтованість позову. Крім того зазначає, що позивач приховав від суду факт відчуження іпотечного майна.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених до суду першої інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в цих межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як видно з матеріалів справи, 28 лютого 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №ZRSWGK00000124, за умовами якого банк зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 50 000 доларів США на придбання нерухомості, а також 10 000 доларів США на сплату страхових платежів на строк по 27.02.2027 р. включно зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, винагороди в зазначені договором строки (а.с.9-11).

Пунктом 7.1. розділу 7 кредитного договору передбачено, що позичальник на виконання умов цього договору повинен сплачувати банку щомісячний платіж у розмірі 656,36 доларів США у період з «01» по «05» число кожного місяця.

Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав.

Відповідач умови кредитного договору виконував неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 20.10.2014 р. виникла заборгованість у розмірі 231471,06 доларів США, яка складається з:

- заборгованості за кредитом - 51659,73 доларів США,

в т.ч. прострочене тіло - 8832,11 доларів США;

- заборгованості за відсотками - 50013,45 доларів США,

в т.ч. прострочені відсотки - 49741,96 доларів США;

- заборгованість з комісії - 8599,10 доларів США,

в т. ч. прострочена комісія - 8599,10 доларів США;

- заборгованість з пені - 110157,96 8599,10 доларів США;

- штраф (фіксована частина) -19,31 8599,10 доларів США,

- штраф (відсоток від суми заборгованості) -11021,51 8599,10 доларів США (а.с.4-7).

У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, банк просив достроково стягнути з відповідача на його користь вказану суму заборгованості за цим договором, що за курсом 12.95 відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.10.2014 р. складає 2 997 550,19 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з вимог ст.ст. 1050, 1054, 526 ЦК України та обґрунтовано в межах заявлених вимог стягнув з відповідача на користь банку 2 997 550,19 грн.

Доводи апелянта про те, що він не підписував кредитний договір №ZRSWGK00000124 від 28.02.2007 р., колегія суддів до уваги не бере, оскільки вказаний договір є оспорюваним правочином, проте вимоги з цих підстав про визнання цього договору недійсним до суду не заявлялися.

Згідно з інформацією Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області від 01.08.2011 р. №С-347 кримінальна справа по факту шахрайства, вчиненого відносно ОСОБА_1, та зловживання службовим становищем посадовими особами ЗАК КБ «Приватбанк» при оформленні іпотечного кредиту на ОСОБА_1 та ряду інших фактів 12 січня 2009 року виділена в окреме провадження і присвоєно №030024/09 (а.с.87).

За інформацією прокуратури Житомирської області від 13.06.2016 р. матеріали кримінальної справи №030024/09 від 12.01.2009 р. внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014060050002065 від 31.12.2014 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. За результатами досудового розслідування постановою старшого слідчого СВ Бердичівського МВ Столяра Р.В. від 29.05.2015 р. вказане кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України (за відсутністю складу кримінального правопорушення) (а.с. 213-214).

На даний час постанова від 29.05.2015 р. про закриття кримінального провадження не скасована та є чинною (а.с.137-140).

З огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції передчасно поклав в основу рішення кредитний договір №ZRSWGK00000124 від 28.02.2007 р., оскільки, на думку апелянта, зобов'язаний був зупинити провадження в даній справі до розгляду кримінальної справи, є безпідставними.

Продаж банком іпотечного майна за договором від 25.02.2015 р., про що також зазначає апелянт, не впливає на правильність прийнятого судом рішення. Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконав, а тому відповідно до вимог ст.599 ЦК України кредитні правовідносини між сторонами не припинені і тривають до повного їх виконання. З розрахунку банку, проведеного станом на 19.01.2016 р. видно, що кошти від реалізації іпотечного майна 25.02.2015 р. були зараховані банком на погашення пені (а.с.149-153).

Доводи апеляційної скарги про те, що кошти за кредитним договором ОСОБА_1 не видавалися спростовуються умовами кредитного договору та рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06.10.2010 р., яке набрало законної сили, у справі №2-73/10 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким було встановлено отримання ОСОБА_1 кредитних коштів за кредитним договором №ZRSWGK00000124 від 28.02.2007 р.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування рішення немає.

За положеннями ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З огляду на те, що заява про застосування строку позовної давності подана представником відповідача до суду апеляційної інстанції, тобто зроблена стороною після ухвалення рішення, підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: