Рішення № 59935743, 23.08.2016, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/1862/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л.

з секретарем Павленко Л. В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої

особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Дитяче харчування» Овруцької районної ради про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою і просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість по невиплаченій заробітній платі в сумі 2785 грн. 58 коп. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.05.2016 по 11.07.2016 в сумі 2435 грн. 42 коп., а всього 5221 грн. 00 коп., мотивуючи тим, що він працював у відповідача і при звільненні 20.05.2016 з ним не розрахувалися. Він неодноразово звертався до відповідача з зверненнями виплатити існуючу заборгованість по заробітній платі. Однак, заборгованість йому не виплачено до даного часу.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав та збільшив розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Просить стягнути середній заробіток за період з 23.05.2016 по 23.08.2016 в сумі 4165 грн. 85 коп..

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, а саме в частині стягнення заборгованості по заробітній платі. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні вважає не підлягає стягненню, так як позивач, звільняючись, не залишив коштів на рахунках підприємства для проведення виплат. Кошти відсутні і на даний час.

Представник третьої особи щодо задоволення позову не заперечує.

Вислухавши пояснення сторін та представника третьої особи, дослідивши докази в справі, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Позивач працював у відповідача і був звільнений 20.05.2016 за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Вказані обставини підтверджуються записами трудової книжки позивача серії АС №183471 від 11.03.1998 (а.с.10) та копією наказу №2-к «По особовому складу» від 20.05.2016 (а.с.13).

На час звільнення позивачу не було виплачено 2785 грн.58 коп. заборгованості по заробітній платі, яку не виплачено до даного часу, що підтверджується довідкою відповідача №22 від 11.07.2016 та не заперечується його представником в судовому засіданні.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємтсва, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В п.6 Постанови від 24.12.1999 року №13 «Про застосування судами законодавства про оплату праці» Пленум Верховного Суду України розяснив, що судам належить мати на увазі, що відповідно до загальних положень статей 1 і 2 Закону «Про оплату праці» розмір заробітної плати за працю на підставі трудового договору залежить від професійно-ділових якостей працівника, складності й умов виконуваної ним роботи, результатів останньої та господарської діяльності підприємства і що за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Відповідно до ч.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про застосування судами законодавства про оплату праці» , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Позивач в судовому засіданні зазначив, що він в день звільнення працював це була пятниця. В понеділок 23.05.2016 він подав письмову заяву до відповідача про виплату заборгованості, а також неодноразово звертався і після цього. Однак, на час розгляду справи в суді заборгованість йому не виплачено. Представником відповідача не доведено, що позивачеві не виплачено належні від підприємства суми не з їх вини, як не доведено і вину самого позивача у відсутності коштів на рахунках підприємства, про що зазначала представник відповідача в судовому засіданні.

Не виплачуючи заборговані позивачеві суми, відповідач порушив його право на своєчасне одержання винагороди за працю, гарантоване Конституцією України (ст.43), Законом України «Про оплату праці» та обмеживши право на використання його власності для задоволення життєвих потреб грошових коштів протягом 67 днів.

В рішеннях Європейського Суду з прав людини по численних заявах до суду громадян України зазначається, що невиплата заробітної плати, інших належних працівникові сум є втручанням у право заявника на мирне володіння майном у сенсі першого речення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994-535 ). Європейський Суд з прав людини також звертає увагу на те, що відсутність достатніх коштів у підприємства-боржника не може бути виправданням тривалого невиконання судових рішень. Тобто має місце порушення Конвенції про захист прав людини та основних свобод. За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення заборгованості по заробітній платі, яка підтверджена довідкою, а саме: 2785 грн. 58 коп..

Відповідачем заборгованість по заробітній платі не погашено до даного часу.

Позивач зазначив в судовому засіданні, що він в день звільнення працював. 23.05.2016 предявив письмову вимогу про виплату заборгованості, а також неодноразово і після цього. Оскільки, позивач в дань звільнення працював, то відповідно вказаного дня з ним мав бути проведений розрахунок. Таким чином, з відповідача - комунального підприємства «Дитяче харчування» Овруцької районної ради, оскільки на час розгляду в суді воно не виключене з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом з останнього від 19.08.2016, слід стягнути невиплачену заборгованість по заробітній платі в сумі: 2785 грн. 58 коп. та компенсацію за несвоєчасний розрахунок в розмірі середнього заробітку за весь час затримки, яка складає: 64 грн. 09 коп. (середньоденний заробіток згідно довідки відповідача №23 від 11.07.2016) х 67 (робочі дні з 20.05.2016 по 23.08.2016 ) = 4294 грн. 03 коп. (середній заробіток за весь час затримки).

Однак, середній заробіток підлягає до стягнення в межах заявлених позивачем вимог в сумі 4165 грн. 85 коп..

З відповідача відповідно до ст. 88 ЦПК України слід стягнути судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп. в доход держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 196, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства «Дитяче харчування» Овруцької районної ради на користь ОСОБА_1 заборговану заробітну плату в сумі 2785 грн. 58 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 4165 грн. 85 коп..

Рішення в частині стягнення заробітної плати не більше ніж за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з комунального підприємства «Дитяче харчування» Овруцької районної на користь держави судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп..

На рішення суду до апеляційного суду Житомирської області через Овруцький районний суд може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_4