Ухвала суду № 59934913, 18.08.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 643/7945/15-ц Головуючий І інстанції - Горпинич О.В. .

Провадження: 22-ц/790/2848/16 Головуючий ІІ інстанції - Бездітко В.М.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Бездітка В.М.,

суддів - Довгаль А.П., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря -Котлярової М.Ю.,

розглянув матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 лютого 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, -

встановила:

В вересні 2015 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому посилався на те, що 19.02.2007 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого Банк передав позичальнику кредитні кошти у розмірі 37 000 доларів США на строк з 19.02.2007 року до 18.02.2022 року. У забезпечення зобов'язань за кредитним договором відповідачка передала в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, надавши відповідачці кредит в розмірі та строки, передбачені кредитним договором. 20.05.2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі - продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ПАТ «Кредитпромбанк» передає ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Кредитпромбанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях та до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами. В свою чергу, позичальник умов кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору, у зв'язку з чим, за відповідачем виникла заборгованість у сумі 962 656,17 грн. Враховуючи невизнання та порушення прав іпотекодержателя, існують всі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя.

Просив в рахунок погашення заборгованості в сумі: 962 656,17 грн., з яких: 709 724,73 грн. - тіло кредиту; 252 931,44 грн. - відсотки за кредитним договором № 07.16/9/07-НВС від 19.02.2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки ОСОБА_1, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі - продажу квартири, посвідченого 19.02.2007 року приватним нотаріусом ХМНО Адамовою Л.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 442, шляхом визнання права власності на неї за ПАТ «Дельта Банк», визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі - продажу квартири.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 лютого 2016 року в задоволенні позову ПАТ « Дельта Банк» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом всіх обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування скарг зазначено, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що з положень іпотечного договору та додаткових договорів до нього, сторонами не передбачено застереження, яке за своїми правовими наслідками могло б передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Крім того, законодавством України не передбачено надання суду підтвердження щодо отримання відповідачем листів - вимог позивача. Банком надсилались відповідачу листи - вимоги з повідомленням про існування суми заборгованості та наслідки невиконання вказаної вимоги, але суд першої інстанції і в підтвердження даного факту були надані поштові відправлення, але судом першої інстанції не було надано належної оцінки даним доказам.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що 19.02.2007 року між ВАТ «Кредитропмбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 07.16/9/07-НВС.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 37 000 дол. США, який вона зобов'язувалася повернути у повному обсязі в строк до 18.02.2022 року.

19.02.2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого на підставі кредитного договору іпотекодержатель надає іпотекодавцю кредит в межах загальної суми 37 000 доларів США терміном погашення до 18.02.2022 року, включно. У забезпечення зобов'язань за кредитним договором відповідачка передала в іпотеку двокімнатну квартиру № 48, загальною площею 44,30 кв.м, житловою площею 29.70 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належать відповідачці на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 19.02.2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л.А., за реєстром № 442.

26.06.2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав у повному обсязі. Відповідач, в свою чергу умов кредитного договору належним чином не виконувала, у зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість.

З розрахунку заборгованості станом на 19.07.2015 року вбачається, що у ОСОБА_1 існує заборгованість за тілом кредиту 32 169,15 доларів США, що згідно курсу НБУ становить - 709 724,74 грн., заборгованість за відсотками в сумі 11 464,43 долара США, що за курсом НБУ становить - 252 931,44 грн..

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що ПАТ «Дельта Банк» вчиняло дії щодо задоволення своїх вимог одним із способів, передбачених п.4.3 договору, а відповідач своїми діями або бездіяльністю унеможливив виконання пункту 4.3 іпотечного договору. Вказуючи, що кредитний договір та договір іпотеки не містить права або застереження про можливість набуття права власності іпотекодержателем на предмет іпотеки без надання доказів отримання відповідачем вимог банку..

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Посилання апелянта на той факт, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, про те, що договорами не передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є безпідставними..

Пунктом 4.3 іпотечного договору від 19.02.2007 року передбачено, що іпотекодержатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги одним із таких способів: від свого імені продає майно третім особам і спрямовує отримані кошти на задоволення своїх вимог; дає іпотекодавцю згоду на реалізацію майна третім особам, визначеним іпотекодержателям або погоджених з ним, від свого (іпотекодавця) імені, за умови, що кошти виручені від реалізації, будуть направлені на задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 ст.37 ЗУ « Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

З п.38 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вбачається, що у випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (стаття 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно. Наявність договору про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що виходячи з положень іпотечного договору та додаткових договорів до нього, сторони не передбачили застереження, яке за своїми правовими наслідками могло б передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Також, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що обґрунтовуючи позовні вимоги позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, але, згідно норм чинного законодавства суд позбавлений можливості самостійно змінити підставу (обґрунтування) та зміст позовних вимог.

Інших доказів в обґрунтування апеляційної скарги не надано. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Висновки суду є обґрунтованими і законними.

Висновки рішення суду першої інстанції відповідають вимогам закону, матеріалам справи, рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування або зміни рішення суду при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, суд,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий -

Судді -