Ухвала суду № 59933088, 23.08.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1935/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Ковальова О. Б.

Доповідач Суржик М. М.

УХВАЛА

Іменем України

23.08.2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

головуючого : судді Суржика М.М.,

суддів : Авраменко Т.М., Суровицької Л.В.,

при секретарі Гусак А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 та просила провести розподіл спільного майна подружжя та визнати за нею право власності на автомобіль марки BMW 525і, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 77024 грн. (далі BMW), за відповідачем визнати право власності на автомобіль NISSAN PATHFINDER, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 94799 грн. (далі NISSAN) та стягнути з відповідача судові витрати.

Зазначила, що з 11 червня 2011 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем.

23 липня 2014 року шлюб між сторонами по справі розірвано.

За час спільного проживання у 2013-2014 роках ними за спільні кошти були придбані зазначені вище автомобілі, поділити які в добровільному порядку відповідач відмовляється.

Автомобілі зареєстровані за позивачем в Центрі надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Олександрії, Олександрійського та Петрівського району при УМВС України в Кіровоградській області. Орієнтовна вартість автомобіля NISSAN становить 8000 доларів США, а автомобіля BMW 6500 доларів США.

Відповідно до змінених позовних вимог просила визнати недійсним договір купівлі - продажу автомобіля BMW, укладений відповідно до довідки рахунку № 578571 від 16.07.2014 року між відповідачем та ОСОБА_5; визнати за нею право власності на даний автомобіль. Оскільки ОСОБА_5 продав автомобіль ОСОБА_6, то витребувати автомобіль у останнього.

Автомобіль BMW придбано ними під час шлюбу, а тому він є об'єктом права спільної сумісної власності, угода щодо відчуження автомобіля підлягає державній реєстрації, а тому була потрібна її письмова згода, яку вона не надавала.

Рішенням суду в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду в скарзі апелянт зазначив, що при постановленні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам. Просила рішення суду скасувати, позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах, передбачених ст.303 ЦПК України та матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( ч. 2 і ч.3 ст.215 ЦК України ).

У п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Колегія суддів вважає, що судом 1-ої інстанції на підставі досліджених доказів правильно встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 червня 2011 року, який розірвали 23 липня 2014 року.

16 липня 2014 року, тобто під час шлюбу, автомобіль було продано та перереєстровано на ОСОБА_5.

Колегія суддів зазначає, що відсутність згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним. Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 30 березня 2016 року у справі за № 6-533цс16 .

Суд 1-ої інстанції правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, та дійшов правильного висновку щодо відмови в позові.

Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду є законним та обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляції не спростовують правильних висновків суду, а тому рішення скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.303,307, 308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді