Ухвала суду № 59931357, 23.08.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1833/16 Справа № 200/3311/16-к Головуючий у 1 й інстанції - Татарчук Л. О. Доповідач - Крот С.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Крот С.І.,

суддів Живоглядової І.К., Кислого М.М.,

за участю секретаря Дьоміної А.А.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040640005169 , щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянки України,

уродженки та мешканки АДРЕСА_1

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

за участю прокурора Чорнобривець Ю.М.,

обвинуваченої ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_4,

представника

потерпілого ОСОБА_5,

Встановила:

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_2 не погоджується з призначеним їй покаранням, оскільки вважає, що суд не врахував ступень тяжкості кримінального правопорушення та особу обвинуваченої.

Захисник ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить вирок суду щодо ОСОБА_2 змінити та застосувати до обвинуваченої положення ч. 1 ст. 69 КК України, призначивши ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком не більше 5 років, і на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з мінімально можливим іспитовим строком. Вважає, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої. Посилається на те, що суд не надав належної оцінки ряду обставин, які пом'якшують покарання, а саме, що ОСОБА_2 раніше не судима, щиро розкаялась у вчиненому злочині, позитивно характеризується за місцем мешкання, має на утриманні сина, який є інвалідом 2 групи.

Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2016 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років.

Відповідно до ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 в строк відбуття покарання термін попереднього ув'язнення з 30 грудня 2015 року по 23 червня 2016 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні за обставин, детально викладених у вироку, у вбивстві, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій особі.

Як установив суд, 30 грудня 2015 року приблизно о 12.00 год. ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи за місцем свого мешкання в АДРЕСА_1, на грунті неприязних стосунків під час сварки із ОСОБА_6 завдала останньому один удар ножем в життєво-важливу область грудної клітини. В результаті вказаних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_6 було заподіяно тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани на передній поверхні грудної клітини зліва з ушкодженням аорти та гострої крововтрати, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої та її захисника на підтримання апеляційних вимог про пом'якшення покарання, думку прокурора Чорнобривець Ю.М., яка заперечувала проти їх задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися в апеляційних скаргах, не перевіряються. Тому суд апеляційної інстанції виходить з того, що було встановлено вироком районного суду.

Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке її засуджено, за обставин, установлених судом та викладених у вироку, а також кваліфікація її діяння за ч. 1 ст. 115 КК України у апеляційних скаргах не оскаржуються.

Доводи обвинуваченої ОСОБА_2 та її захисника про те, що при призначенні їй покарання суд не в повній мірі врахував пом'якшуючих обставин, а тому необгрунтовано призначив їй суворе покарання, не заслуговують на увагу.

Згідно зі ст. 69 КК призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за вчинений злочин, може мати місце за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості цього злочину, з урахуванням особи винного.

Частиною 2 ст. 75 КК передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Під час розгляду кримінального провадження достатніх підстав для застосування щодо ОСОБА_2 статей 69 і 75 КК судом не встановлено і в апеляційних скаргах обвинуваченої та її захисника також не наведено.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про її особу, а також усі обставини провадження. Суд також зазначив, що визнав обставиною, як такою, що пом"якшує покарання, активне сприяння розкриттю злочину. Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченій ОСОБА_2, суд визнав скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням сукупності перелічених даних, тяжкості скоєного кримінального правопорушення та конкретних обставин їх вчинення, а також даних про особу обвинуваченої, який раніше в силу ст. 89 КК України не судима, скоїла особливо тяжкий злочин, знаходилася на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом "розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опоїдів, синдром залежності", знята з обліку з 02 березня 2009 року у зв'язку з відсутністю даних, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем мешкання, має на утриманні сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, що є інвалідом 2 групи, суд дійшов висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі без застосування положень ст. 69 КК України, але у розмірі, близькому до мінімальної межі санкцій ч. 1 ст. 115 КК України.

Доводи захисника обвинуваченого в апеляційній скарзі про те, що вона раніше не судима, позитивно характеризується за місцем мешкання, має на утриманні сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, що є інвалідом 2 групи, мають місце, але при цьому зазначені обставини було враховано судом першої інстанції при ухваленні вироку.

Посилання захисника в апеляційній скарзі про неврахування судом щиросердного каяття обвинуваченої, є неспроможними, оскільки, як убачається із матеріалів провадження, журнал судового засідання та аудіозапис судового процесу не містять даних про те, що ОСОБА_2 визнавала себе винною в повному обсязі у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно зі ст. 66 КК України щире каяття може бути визнане обставиною, що пом'якшує покарання винного. Щирим каяття вважається тоді, коли воно грунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася. Даних про таку оцінку ОСОБА_2 своїх дій у матеріалах провадження немає.

На протязі судового розгляду провадження ОСОБА_2 визнавала себе винною частково, повідомляла суду першої інстанції обставини вчинення нею кримінального правопорушення, які не в повній мірі відповідають дійсним.

З огляду на фактичні обставини провадження, положення кримінального закону, мету покарання, призначене судом покарання ОСОБА_2 за своїм видом та розміром є обгрунтованим та необхідним.Підстав для пом'якшення призначеного покарання ОСОБА_2 з мотивів, про які йдеться в апеляційній скарзі захисника обвинуваченої, колегія суддів не вбачає.

З огляду на це наведені в апеляційних скаргах обвинуваченої ОСОБА_2 та її захисника доводи про те, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої і за своїм видом є явно несправедливим внаслідок суворості, не впливають на відповідність призначеного покарання і не містять достатніх даних про призначення їй покарання з застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України, про що наполягав в своїй апеляційній скарзі захисник обвинуваченої.

Доводи апеляційних скарг і матеріали кримінального провадження не містять вказівок на порушення вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування вироку, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги обвинуваченої та її захисника задоволенню не підлягають.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що обвинувачена ОСОБА_2 перебувала під вартою з 30 грудня 2015 року по 23 серпня 2016 року.

Враховуючи положення ст. 5 КК України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування до обвинуваченої ОСОБА_2 положень Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання" № 838-VІІІ від 26 листопада 2015 року та зарахування обвинуваченій ОСОБА_2 в строк відбування покарання строк тримання її під вартою до набрання чинності вироку, ухваленого щодо неї, за правилами ч. 5 ст. 72 КК України.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

Постановила:

Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення з 30 грудня 2015 року по 23 серпня 2016 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення.

На судові рішення першої та апеляційної інстанції щодо ОСОБА_2 може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженою ОСОБА_2, яка тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.

Судді

______ _______ ______

Крот С.І. Живоглядова І.К. Кислий М.М.