Рішення № 59929311, 17.08.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/59/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2016 Справа № 908/1315/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства АЗОТ (18014 м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-виробниче підприємство СОЮЗМАШ (69032 м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 9)

про розірвання договору та стягнення 67 883 грн. 20 коп.

Головуючий суддя Дроздова С.С.,

судді Науменко А.О.,

ОСОБА_1

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 500-08/49 від 30.12.2015р.

від відповідача: не зявився

Публічне акціонерне товариство АЗОТ, м. Черкаси звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-виробниче підприємство СОЮЗМАШ, м. Запоріжжя про розірвання договору підряду № 232-413 від 25.03.2015р. та стягнення 44 968 грн. 00 коп. авансового платежу, 22 915 грн. 20 коп. неустойки за порушення передбачених договором строків виконання робіт.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2016 р., справу № 908/1315/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 12.05.2016р. порушено провадження у справі № 908/1315/16, присвоєно справі номер провадження 27/59/16 та призначено судове засідання на 01.06.2016 р.

Ухвалами суду від 01.06.2016р. та 21.06.2016р. на підставі ст. 77 ГПК України, у звязку з неявкою у судове засідання представників сторін, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, обєктивного розгляду спору - розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 01.07.2016р. розгляд справи відкладався на 17.08.2016р., на підставі ст. 77 ГПК України, у звязку з неявкою у судове засідання представників сторін.

У звязку із закінченням терміну розгляду справи та специфікою спору, що розглядається, необхідністю додаткового зясування всіх обставин справи, протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 02.07.2016р. призначено колегію у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Азізбекян Т.А., Науменко А.О.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Запорізької області від 17.08.2016р. № П-513/16, відповідно до п.п. 2.3.3, 2.3.47, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу № 908/1315/16 призначено на повторний автоматичний розподіл справ, у звязку з відпусткою судді Азізбекян Т.А.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 17.08.2016р. призначено колегію у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Науменко А.О., Зінченко Н.Г.

Ухвалою суду від 17.08.2016р. прийнято справу № 908/1315/16 до провадження колегією у складі трьох суддів: головуючий суддя Дроздова С.С., судді: Науменко А.О., Зінченко Н.Г. Судове засідання призначити на 17 серпня 2016р.

До початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представнику позивача його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 17.08.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві, відповідно до якої просить суд розірвати договір підряду № 232-413 від 25.03.2015р., стягнення 44 968 грн. 00 коп. авансового платежу, 22 915 грн. 20 коп. неустойки за порушення передбачених договором строків виконання робіт.

Представник відповідача у судове засідання, відкрите 17.08.2016р. не зявився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування ГПК України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розяснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть зявитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-виробниче підприємство СОЮЗМАШ, згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, колегія суддів вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного субєктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріальноправова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Колегією суддів встановлено, що 25.03.2015р. між Публічним акціонерним товариством «АЗОТ» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-виробниче підприємство СОЮЗМАШ (підрядник) було укладено договір № 232-413.

Згідно п. 1.1 договору, в порядку та на умовах визначених цим договором, підрядник зобов'язується виконати роботи по переведенню органів управління мостового електричного крану з кабіни на радіоуправління із збереженням управління з кабіни на обєкті ПАТ «АЗОТ», а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи.

Відповідно до 2 розділу договору загальна вартість робіт складає 89 936,00 грн., яка є твердою і сплачується замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника частинами, а саме:

- Авансовий платіж в розмірі 44 968,00 грн. сплачується протягом 30 календарних днів від дати підписання договору обома сторонами (п. 2.2.1 договору)

- Остаточний розрахунок здійснюється протягом 30 календарних днів з дня

підписання сторонами ОСОБА_2 виконаних робіт та отримання замовником позитивного рішення про можливість подальшої експлуатації крану від територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці (Держгірпромнагляду), з вирахуванням авансового платежу (п. 2.2.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 19.05.2014р. ПАТ «АЗОТ» перерахувало підряднику попередню оплату в сумі 44 968,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 193 від 19.05.2015р.

Відповідно до п. 3.2.1 договору роботи по 1-2 етапам виконуються в строк 45 календарних днів від дати отримання Підрядником авансового платежу відповідно до п. 2.2.1. даного Договору.

Згідно з п. 3.2.2 договору роботи по 3-6 етапам виконуються в строк 15 (п'ятнадцять) календарних днів від дати акту на здачу крану в ремонт (п. 3.6 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору початком робіт вважається дата зарахування на розрахунковий рахунок підрядника авансового платежу (п. 2.2.1 договору).

Пунктом 3.4 договору сторони домовились, що підрядник письмово повідомляє замовника про завершення виконання робіт по 1-2 етапам та про готовність приступити до виконання робіт по 3-6 етапам, які виконуються на території ПАТ «АЗОТ».

Згідно п. 3.5 договору, замовник письмово повідомляє підрядника про стан готовності крану до виконання робіт по 3-6 етапам та погоджує з підрядником дату приїзду підрядника на територію ПАТ «АЗОТ» для виконання робіт по 3-6 етапам.

Таким чином, оскільки, згідно п. 3.2.1 договору, строк виконання робіт по 1 та 2 етапам становить 45 календарних днів від дати отримання авансового платежу та враховуючи те, що авансовий платіж позивачем було перераховано 19.05.2014р., то роботи за договором по 1 та 2 етапам мали бути виконаними до 03.07.2015 року.

Однак, матеріали справи не містять, відповідачем не надано та позивачем заперечується виконання робіт по 1 та 2 етапах.

Позивачем заявлені вимоги про розірвання договору від 25.03.2015 року № 232-413 та стягнення 44 968 грн. 00 коп. авансового платежу.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України зазначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

За своєю правовою природою договір № 232-413 від 25.03.2015р. є договором підряду.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 852 цього Кодексу за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач звернувся до суду з вимогою розірвати договору підряду № 232-413 від 25.03.2015р. та стягнення 44 968 грн. 00 коп. авансового платежу. Відповідачем до теперішнього часу роботи не виконані

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, вимоги про розірвання договору підряду № 232-413 від 25.03.2015р. та стягнення 44 968 грн. 00 коп. авансового платежу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 22 915 грн. 20 коп. неустойки за порушення передбачених договором строків виконання робіт.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобовязань, зазначених у частині другій цієї статті.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтями 1, 3 Закону України Про несвоєчасне виконання грошових зобовязань від 22.11.96р. за № 543/96 ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Тобто, порушення субєктом господарювання своїх договірних грошових зобовязань дійсно передбачає можливість притягнення його до відповідальності шляхом застосування неустойки у вигляді пені, проте розмір пені, належний до стягнення, встановлюється за згодою сторін (має бути узгоджений ними в Договорі), за винятком випадків, коли певний розмір пені визначений безпосередньо в законі.

Частина 2 статті 343 ГК України прямо зазначається на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.1.3 договору передбачено - за перевищення передбачених цим договором строків виконання робіт, підрядник сплачує замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості робіт, за кожний прострочений день виконання робіт.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення неустойки за порушення строків виконання робіт за договором за період з 04.07.2015 року по 04.01.2016 року в розмірі 22 915 грн. 20 коп.

Розглянувши розрахунок суми неустойки та перевіривши його за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», господарський суд дійшов висновку, що позивачем невірно здійснений розрахунок, а тому здійснивши перерахування, суд задовольняє суму неустойки в розмірі 22 874 грн. 29 коп.

В іншій частині стягнення неустойки у розмірі 40 грн. 91 коп. колегія суддів відмовляє.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями усім належним їй майном.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобовязання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобовязань. Якщо учасники зобовязання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобовязання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обовязки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обовязків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобовязання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобовязання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобовязання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України 17.08.2016року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 46, 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства АЗОТ, м. Черкаси до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-виробниче підприємство СОЮЗМАШ, м. Запоріжжя задовольнити частково.

Розірвати договір підряду № 232-413 від 25.03.2015р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-виробниче підприємство СОЮЗМАШ (69032 м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 9, код ЄДРПОУ 37222023) та Публічним акціонерним товариством АЗОТ (18014 м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72, код ЄДРПОУ 00203826).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-виробниче підприємство СОЮЗМАШ (69032 м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 9, код ЄДРПОУ 37222023) на користь Публічного акціонерного товариства АЗОТ (18014 м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72, код ЄДРПОУ 00203826) 44 968 (сорок чотири тисячі девятсот шістдесят вісім) грн. 00 коп. авансового платежу, 22 874 (двадцять дві тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. 29 коп. неустойки за порушення передбачених договором строків виконання робіт, 2 754 (дві тисячі сімсот пятдесят чотири) грн. 34 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Головуючий суддя С.С. Дроздова

Судді А.О. Науменко

ОСОБА_1

Рішення оформлено та підписано 23.08.2016р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.