Ухвала суду № 59929050, 25.08.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 серпня 2016 року Справа № 910/3869/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б.

судді: Кравчук Г.А., Яценко О.В.

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.06.2016р. та ухвалу господарського суду міста Києва від 25.04.2016р., якою повернуто зустрічний позовпублічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик"додержавного агентства резерву Україниза участювійськової прокуратури Київського гарнізонупростягнення 200 000,00грн.у справі господарського суду№910/3869/15-г міста Києва за позовомдержавного агентства резерву Українидопублічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик"проповернення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та сплату штрафних санкцій на загальну суму 1 736 553,08грн.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.07.2016р. касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" було повернуто скаржнику без розгляду, на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником до касаційної скарги не було додано доказів надіслання копії касаційної скарги позивачу у даній справі та не було додано доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому Законом розмірі та порядку.

12.08.2016р. публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" вдруге звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, та клопотанням про відстрочення сплати судового збору, яка також не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Згідно із ч.4 ст.111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Скаржником повторно до касаційної скарги не додано доказів направлення копії касаційної скарги з додатками державному агентству резерву України, яке є позивачем у даній справі, що підтверджується відсутністю таких доказів у переліку доданих до касаційної скарги документів, натомість додано лише опис без відповідного штампу поштового відділення, в якому зазначено про надіслання касаційної скарги до Київського апеляційного господарського суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Також, скаржником до касаційної скарги знову не додано доказів сплати судового збору у розмірі і порядку, передбаченому законом, що підтверджується відсутністю таких доказів у переліку доданих до касаційної скарги документів, натомість останнім в касаційній скарзі зазначено, що публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" у зв'язку з незадовільним майновим станом не має змоги сплатити судовий збір та просить відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про судовий збір", суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Даною нормою передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013р. роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст.8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Отже, за приписами зазначеної норми, відстрочення або звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом, а тому враховуючи не доведеність заявником у клопотанні відсутності коштів для сплати судового збору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що клопотання про відстрочення від сплати судового збору не підлягає задоволенню, а тому відсутні підстави для відстрочення сплати судового збору у розумінні ст.8 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

У зв'язку з поверненням касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.1113 клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження не розглядається.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.86, п.п.3, 4 ч.1 ст.1113 ГПК України, Вищий господарський суд України -

У Х В А Л И В:

Відхилити клопотання публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" про відстрочення сплати судового збору.

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016р. у справі №910/3869/15-г господарського суду міста Києва повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий суддя Т. Данилова

Судді Г. Кравчук

О. Яценко