Ухвала суду № 59926191, 25.08.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

25 серпня 2016 р.Справа №804/5371/16

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Степаненко В.В., розглянувши клопотання позивача 1 ОСОБА_1, позивача 2 ОСОБА_2, позивача 3 ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, -

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2016 року позивач 1 ОСОБА_1, позивач 2 ОСОБА_2, позивач 3 ОСОБА_3 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача 1 Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, відповідача 2 Атестаційної комісії №5 Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, відповідача 3 Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, відповідача 4 Атестаційної комісії №12 Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області в частині включення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню;

- визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії №5 Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області від 09.08.2016 року щодо ОСОБА_1, яке зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: «4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність»;

- визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області від 08.08.2016 року щодо ОСОБА_2, яке зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: «4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність»;

- визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії №12 Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області від 01.08.2016 року щодо ОСОБА_3, яке зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: «4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність».

23 серпня 2016 року позивачі звернулись до суду із клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішень (висновків) Атестаційної комісії №5 Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області від 09.08.2016 року щодо ОСОБА_1, Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області від 08.08.2016 року щодо ОСОБА_2, Атестаційної комісії №12 Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області від 01.08.2016 року щодо ОСОБА_3, які зазначені в розділах IV вказаних рішень «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: «4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність».

Ухвалою суду від 25.08.2016 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

В обґрунтування заявленого клопотання позивачами зазначено, що в разі звільнення позивачів з посад на підставі незаконних рішень (висновків) атестаційних комісій може призвести до призначення на ці посади інших осіб, що в подальшому ускладнить та може унеможливити захист порушених трудових прав та законних інтересів позивачів.

Суд критично оцінює викладені доводи позивачів, оскільки характер заявленої вимоги про забезпечення адміністративного позову свідчить про бажання позивачів спрямувати суд ухвалити рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Згідно частини 1 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», судам необхідно враховувати, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.

Згідно із пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд відзначає, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

Таким чином, суд вважає, що позивачами не надано до суду обґрунтованих доводів та доказів необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що не дає можливості встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 57 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

За приписами частини 2 вищевказаної статті атестування поліцейських проводиться: 1)при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2)для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3)для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до частини 3 статті 57 Закону України «Про національну поліцію» атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Відповідно до частини 4 статті 57 Закону України «Про національну поліцію» рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України (частина 5 статті 57 Закону України «Про національну поліцію»).

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 року № 1465 року затверджено «Інструкцію про порядок проведення атестування поліцейських».

Пунктом 3 розділу І Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських передбачені такі ж підстави проведення атестації, що й частиною 2 статті 57 Закону України «Про національну поліцію».

Відповідно до пунктів 9, 15 розділу IV цієї Інструкції атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Згідно з пунктом 24 розділу IV вказаної Інструкції за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

З аналізу зазначених приписів законодавства суд приходить до висновку, що питання організації та проведення атестації поліцейських та прийняття рішень за результатами атестації належить до виключної компетенції керівників органів Національної поліції України.

Суд враховує, що наведеними нормами передбачено, що за результатами атестації керівник органу Національної поліції України, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, має право (повноваження) прийняти за результатами атестації поліцейського одне з рішень, передбачених зазначеними нормами, шляхом видання відповідного наказу.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Тобто керівник органу Національної поліції України в межах своїх повноважень та з урахуванням результатів атестації уповноважений на власний розсуд приймати одне з передбачених законодавством рішень щодо поліцейського, який проходив атестацію.

В свою чергу, у суду відсутні повноваження зобов'язати керівника органу Національної поліції України прийняти конкретне рішення, оскільки, як зазначено вище, такі його повноваження є дискреційними. Суд є правозастосовуючим органом, тобто вирішує справи на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку, не створюючи нових правових норм та не підміняючи собою органи законодавчої і виконавчої влади.

Поряд із цим, суд зазначає, що відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

Як вбачається з клопотання, позивачі просять суд вжити заходів забезпечення позову, які фактично призведуть до неможливості їх звільнення, що буде суперечити вимогам вищевказаної постанови.

Таким чином, суд доходить висновку, що заявленим способом забезпечення позову позивачі фактично до вирішення спору по суті намагаються отримати висновок суду щодо протиправності рішень (висновків) Атестаційної комісії №5 Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області від 09.08.2016 року щодо ОСОБА_1, Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області від 08.08.2016 року щодо ОСОБА_2, Атестаційної комісії №12 Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області від 01.08.2016 року щодо ОСОБА_3, які зазначені в розділах IV вказаних рішень «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: «4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», що є предметом розгляду справи по суті, та яким суд дасть оцінку при прийняті рішення по суті заявленого спору.

З огляду на викладене, суд вважає, що обставини, на які посилається позивачі, обґрунтовуючи заявлене клопотання, не мають ознак очевидності та підлягають доведенню у судовому засіданні під час розгляду справи по суті, а тому підстави для застосування заходів забезпечення адміністративного позову з мотивів та у спосіб, які наведені позивачами у клопотанні, відсутні, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання.

Керуючись пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», статтями 117, 118, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання позивача 1 ОСОБА_1, позивача 2 ОСОБА_2, позивача 3 ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до відповідача 1 Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, відповідача 2 Атестаційної комісії №5 Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, відповідача 3 Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, відповідача 4 Атестаційної комісії №12 Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Степаненко