Ухвала суду № 59925977, 22.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

22.08.2016Справа № 910/13970/16

За позовом Приватного підприємства «Полтавський ливарно-механічний завод»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремсервіс-Оптімум»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ»

про стягнення заборгованості

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Феленко С.О. за довіреністю № 6 від 28.07.2016 р.;

Горболис О.А. за довіреністю № 2 від 28.07.2016 р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

ОСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Полтавський ливарно-механічний завод» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремсервіс-Оптімум» (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» (далі - відповідач-2) про стягнення з відповідача-1 заборгованості за Договором постачання товару № 2015/26/1 від 31.08.2015 р. в сумі 4 437 854, 57 грн., стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно заборгованості в сумі 5 000, 00 грн. за Договором поруки № 2 від 20.07.2016 р.

Одночасно з позовною заявою позивачем було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми боргу в розмірі 4 442 854, 57 грн., що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремсервіс-Оптімум» в банківських установах.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2016 р. було порушено провадження у справі № 910/13970/16, її розгляд призначено на 22.08.2016 р.

19.08.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано додаткові документи для долучення до матеріалів справи та заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача-1 4 437 584, 57 грн. основного боргу та 31 767, 52 грн. 3% річних, а також стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 основний борг в сумі 5 000, 00 грн.

В судовому засіданні 22.08.2016 р. представники позивача підтримали подану 19.08.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Розглянувши в судовому засіданні 22.08.2016 р. заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд встановив, що означена заява не може бути прийнята до розгляду, виходячи з наступного.

Так, у вищевказаній заяві позивач зазначає, що збільшення розміру позовних вимог пов'язано із збільшенням розміру заборгованості за Договором постачання товару № 2015/26/1 від 31.08.2015 р., у зв'язку із нарахуванням 3% річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд не приймає до розгляду подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, оскільки викладена в ній вимога про стягнення 3% річних є іншою вимогою, а не збільшенням розміру позовних вимог, і не була заявлена при подачі позову до суду.

У зв'язку з цим, позовні вимоги розглядаються судом в редакцій первісно заявлених вимог.

Крім того, в судовому засіданні 22.08.2016 р. представник позивача підтримав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми боргу в розмірі 4 442 854, 57 грн., що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремсервіс-Оптімум» в банківських установах.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача-1, суд вирішив відмовити в її задоволенні з наступних підстав.

Згідно зі статтею 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Як на тому наголошено в п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду, адже інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.09.2015 р. у справі № 905/3147/14-908/4637/14.

Як зазначено позивачем у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки відповідач-1 навмисно ухиляється від виконання взятих на себе договірних зобов'язань, позивач вважає що відповідач-1 своїми діями може утруднити виконання судового рішення, у зв'язку з чим просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача-1 в межах суми позовних вимог.

Проте, суд вважає, що вищевказані твердження позивача щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову не є достатніми та обґрунтованими підставами для вжиття заходів до забезпечення позову, а ґрунтуються лише на його особистих припущеннях.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, зокрема позивачем не надано доказів в підтвердження того, що на рахунках відповідача-1 відсутні грошові кошти, або відповідачем-1 вчиняються чи готуються дії, спрямовані на зменшення належних йому грошових коштів, погіршення стану належного йому майна (активів) чи зниження їх вартості, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Представник відповідача-1 в судове засідання 22.08.2016 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача-2 в судове засідання 22.08.2016 р. не з'явився, проте через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав заяву про визнання позову, в якій також викладено клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів та ін. Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання.

Враховуючи неявку представників відповідачів в судове засідання та невиконання відповідачем-1 вимог ухвали суду, з метою створення учасникам судового процесу необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 22, 66, 67, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства «Полтавський ливарно-механічний завод» про вжиття заходів до забезпечення позову.

2. Відкласти розгляд справи № 910/13970/16 на 07.09.16 р. о 12:40 год., про що повідомити сторін. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б в залі № 2 (корпус Б).

3. Зобов'язати позивача надати суду:

- докази часткової оплати боргу відповідачем-1;

- оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви для огляду в судовому засіданні.

4. Відповідачу-1 повторно надати суду письмовий відзив на позов з поданням доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, та забезпечити надіслання позивачу копії відзиву із доданими документами у порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України; оригінали для огляду в судовому засіданні та засвідчені копії статутних документів та свідоцтва про державну реєстрацію відповідача, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на день вирішення спору; належні докази сплати заборгованості за договором № 2015/26/1 від 31.08.2015 р.

5. Сторонам оформити письмові докази відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України та завчасно подати їх з супровідним листом через відділ діловодства господарського суду міста Києва (пункт 2.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

6. За відсутності витребуваних доказів надати обґрунтовані письмові пояснення з даного приводу.

7. Зобов'язати сторони направити для участі у розгляді справи своїх представників, повноваження яких повинні бути оформлені у відповідності з вимогами ст. 28 ГПК України, та надати належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують повноваження представників.

8. Попередити сторони, що при ухиленні від виконання вимог суду та участі у судовому засіданні до них можуть бути застосовані заходи, передбачені п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, а позивача - про правові наслідки, передбачені п. 5. ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.Є. Літвінова