Рішення № 59925975, 19.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2016Справа №910/11858/16

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"

до відповідачів: 1. Державної казначейської служби України

2. Березівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області

про стягнення 6 094,14 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Грищенко О.М. - представник за довіреністю;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України та Березівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про стягнення 6 094,14 грн. в рахунок відшкодування шкоди (збитків) у зв'язку із невиконанням рішення господарського суду Київської області від 06.11.2014 у справі 911/4369/14.

22.07.2016 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Підченка Ю.О. на лікарняному.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідачі відзиви на позовну заяву не надали, про час та місце судових засідань повідомлені належним чином, докази цього містяться в матеріалах справи.

Неприбуття у судове засідання представників відповідачів, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що рішенням господарського суду Київської області від 06.11.2014 у справі № 911/4369/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Степана Олійника" задоволено частково.

24.11.2014 на виконання рішення господарського суду Київської області від 06.11.2014 у справі № 911/4369/14 було видано накази.

Відповідно до наказу господарського суду Київської області від 24.11.2014 у справі № 911/4369/14 підлягає стягненню солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" і Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Степана Олійника" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" 376,14 грн. штрафу, 166,94 грн. судового збору та 500 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Всього - 1 043,08 грн.

Відповідно до наказу господарського суду Київської області від 24.11.2014 у справі № 911/4369/14 підлягає стягненню з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Степана Олійника" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" 2 845,84 грн. пені, 545,16 грн. - 3% річних, 1 660,06 грн. судового збору. Всього - 5 051,06 грн.

Згідно з постановою ВДВС Березівського МРУЮ Одеської області від 24.12.2014 відкрито виконавче провадження №45932917 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 24.11.2014 по справі № 911/4369/14 про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" і Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Степана Олійника" 1 043,08 грн.

Відповідно до Постанови ВДВС Березівського МРУЮ Одеської області від 24.12.2014 відкрито виконавче провадження №45932820 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 24.11.2014 по справі № 911/4369/14 про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Степана Олійника" 5 051,06 грн.

Як вказує позивач, шестимісячний термін на примусове виконання ВДВС Березівського МРУЮ Одеської області наказів господарського суду Київської області від 24.11.2014 по справі № 911/4369/14 сплив 25 червня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.03.2016 у справі № 911/4369/14 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність ВДВС Березівського МРУЮ Одеської області щодо виконання наказів господарського суду Київської області від 24.11.2014 задоволено та визнано за період з 24.12.2014 по 25.12.2015 бездіяльність ВДВС Березівського МРУЮ Одеської області у виконавчому провадженні №45932917 і №45932820 при примусовому виконанні наказів господарського суду Київської області від 24.11.2014 незаконною.

Натомість, у зв'язку з подальшим нездійсненням виконавчих дій та невиконанням ВДВС Березівського МРУЮ Одеської області наказів господарського суду Київської області від 24.11.2014 по справі № 911/4369/14, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збитків (втрат) у зв'язку з тривалим, безпідставним та незаконним невиконанням судових наказів від 24.11.2014, у зв'язку з недотриманням та порушенням Березівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області положень Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, виходячи із наступного, зокрема:

Ухвала господарського суду Київської області 21.03.2016 у справі № 911/4369/14 прийнята судом за наслідками розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність ВДВС Березівського МРУЮ Одеської області, вступила в законну силу. А тому, виходячи з норм ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону визначено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Виконавчі дії - це заходи примусового виконання, перелік яких міститься в ст. 32 названого Закону, а саме: 1) звернення стягнення на майно боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Спеціальний порядок відшкодування збитків, заподіяних державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження відсутній, загальні підстави притягнення до відповідальності за заподіяння шкоди визначені статтею1166 ЦК України.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується . державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Позивач у даній справі є суб'єктом підприємництва, суб'єктом господарювання, з відповідною реєстрацією в ЄДР, з присвоєнням ідентифікаційного номера.

Відповідач-2 є органом виконавчої влади, самостійною юридичною особою з внесенням даних в ЄДР. Діяльність установи регламентована в тому числі положеннями Конституції України, Закону, Указу Президента України "Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України" від 06.04.2011 №395/2011, іншими підзаконними нормативними документами.

Між сторонами наявні абсолютні правовідносини, пов'язані з виконанням судового рішення про стягнення грошових сум на користь позивача.

Позивач використав належний спосіб захисту свого порушеного права з посиланням на п. 8 ч. 1 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 47 ГК України збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Під шкодою у розумінні вищенаведених норм права слід розуміти матеріальну шкоду, що виражається у зменшенні майна позивача в результаті порушення належного йому майнового права та втрати матеріальних цінностей на які останній вправі був розраховувати.

В силу приписів статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідності до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Необхідною підставою для стягнення збитків з держави є факти неправомірних дій державного органу, наявність шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

В даних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. В свою чергу, незаконні рішення чи будь-які дії особи, яка спричинила шкоду, являються підставою для стягнення заподіяної шкоди, а визнання будь-яких дій чи бездіяльності незаконними, неправомірними чи протиправними здійснюється в судовому порядку.

При цьому, належним доказом неправомірності дій органу державної виконавчої служби має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

Згідно з приписами п. 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, а тому предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків, (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 25.10.2005 у справі № 32/421).

Таким чином, позивач вважає, що є всі необхідні умови відповідальності Відповідача-2 щодо відшкодування шкоди позивачу, зокрема:

- дії Відповідача-2 суперечать приписам Закону;

- є наявними понесення збитків, які виразилися у неотриманні позивачем грошових коштів у виконавчому провадженні №45932917 і №45932820 щодо примусового виконання наказів господарського суду Київської області, у зв'язку із підтвердженою бездіяльністю Відповідача-2;

- безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями Відповідача-2 під час виконання судового рішення та заподіянні зазначених збитків у вигляді неотримання у визначені законодавством строк позивачем грошових коштів у визначеному в рішенні розмірі;

- не спростована вина Відповідача-2 у порушенні приписів Закону у виконавчому провадженні №45932917 і №45932820 щодо примусового виконання наказів господарського суду Київської області.

В порядку ст. 35 ГПК України, бездіяльність ВДВС Березівського МРУЮ Одеської області у виконавчому провадженні №45932917 і №45932820 щодо примусового виконання наказів господарського суду Київської області від 24.11.2014 по справі № 911/4369/14 підтверджена належним чином.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 30 Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дні винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

У пункті 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що у розгляді позовів про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", статті 87 Закону України "Про виконавче провадження", статті 1174 ЦК України, маючи на увазі, що в таких випадках відповідачами можуть бути відповідні органи Державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державної казначейської служби України, і враховуючи викладене в роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 року №04-5/239).

Згідно з пунктом 9 цього роз'яснення у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо. У розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій державних виконавців при виконанні судового рішення, слід враховувати, що згідно зі статтею 85 Закону України "Про виконавче провадження" на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій може бути подано скаргу до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду. Отже, факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування.

Виходячи з положень ст. 56 Конституції України, ст. 1173 ЦК України, ч. 3 ст. 11 "Про державну виконавчу службу", ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльності органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовуються державою за рахунок державного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Отже, при розгляді спорів про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів державної виконавчої служби, співвідповідачами є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" використало належний спосіб захисту свого порушеного права з посиланням на п. 8 ч.1ст. 16 ЦК України.

У боржників наявне майно, за рахунок якого, здійснивши необхідний обсяг виконавчих дій, Відповідач-2 мав можливість виконати накази господарського суду Київської області від 24.11.2014 у справі № 911/4369/14 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС". Проте, у зв'язку з бездіяльністю Відповідача-2 під час виконання даних судових наказів, яка підтверджена ухвалою господарського суду Київської області від 21.03.2016 у справі № 911/4369/14, судові накази не виконані. Саме на Відповідача-2 був покладений обов'язок по примусовому виконанню грошового зобов'язання на користь позивача. Тому, після завершення добровільного строку наданого боржникам для добровільного виконання рішення суду, Відповідач-2 є боржником, який зобов'язаний у строк (не більше шести місяців) вчинити дії направлені на таке виконання на користь позивача.

Зважаючи на встановлення факту тривалого невиконання виконавчою службою рішення суду, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" до Державної казначейської служби України та Березівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про стягнення 6 094,14 грн. в рахунок відшкодування шкоди (збитків) у зв'язку із невиконанням рішення господарського суду Київської області від 06.11.2014 у справі 911/4369/14 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.08.2016, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 27, 30, 87 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", ст. ст. 15, 16, 1166, 1173, 1174 ЦК України, ст. 25 Бюджетного кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 35, ч.3 ст. 43, 44, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" до Державної казначейської служби України та Березівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області задовольнити.

2. Стягнути з Березівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (67300, м. Одеса, вул. Карла Маркса, буд. 10, код ЄДРПОУ 38630404) за рахунок державного бюджету України через Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646) на користь

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, офіс 23, код ЄДРПОУ 38039872) 6 094,14 грн. в рахунок відшкодування шкоди (збитків) у зв'язку з невиконанням рішення господарського суду Київської області від 06.11.2014 у справі 911/4369/14, видавши наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 25.08.2016

Суддя Ю.О.Підченко