Постанова № 59925606, 03.03.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 р. Справа № 804/15090/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в якому позивач просить:

- визнати дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області щодо видання наказу № 375 о/с від 04.11.2014 року про звільнення з посади ОСОБА_2 за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про походження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішнім справ України незаконним;

- змінити підставу та дату звільнення ОСОБА_2 з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області п. 64 «е» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України та 04.11.2014 року відповідно на ст. 38 КЗпП України «Звільнення з роботи за власним бажанням зумовлене неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання)», а датою звільнення встановити день прийняття судом відповідного рішення у даній справі;

- зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області видати ОСОБА_2 трудову книжку, а в разі неможливості її видати - засвідчений у встановленому порядку дублікат;

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2014 року по день прийняття судом відповідного рішення у даній справі;

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області на мою користь моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 03.02.2012 року позивач працював у Луганській області за останньою посадою інспектора-чергового ВОІ УІАЗ, проте, у травні 2014 року був змушений переселитися з м.Луганськ у зв'язку з небезпекою для життя. 12.03.2015 року позивачем надіслано листа з заявою про звільнення, однак, під час розгляду справи у Харківському окружному адміністративному суді позивачу стало відомо, що наказ про звільнення винесен та датований 04.11.2014 року, що ставить під сумнів, на думку позивача, справжню дату видачі такого наказу.

Відповідачем надані до суду заперечення, в яких зазначено, що 04.07.2014 року на офіційному веб-сайті МВС України (mvs.gov.ua) розміщено звернення колегії МВС України до особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ Донеччини та Луганщини, згідно якого всі працівники органів та підрозділів внутрішніх справ ГУМВС України у Луганській області зобов'язані прибути до м.Сватово Луганської області. В подальшому, з 04.08.2014 року відповідно до наказу ГУМВС України у Луганській області від 31.07.2014 року № 1363 ГУМВС передислоковано до м.Сєверодонецьк Луганської області, де в телефонному режимі інформували підлеглих працівників, щодо необхідності прибуття до місць тимчасової дислокації ГУМВС з метою продовження служби в ОВС, вирішення питання щодо переведення або звільнення, а також у випадку не прибуття буде розглянуто питання щодо звільнення з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни. Враховуючи не прибуття позивача до місця тимчасової дислокації ГУМВСУ, на виконання вимог наказу МВС України від 12.03.2013 року № 230, яким затверджена Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, наказом начальника ГУМВС від 22.10.2014 року № 3357 призначено службове розслідування за фактом невиходу на службу співробітників міліції. 23.10.2014 року затверджений висновок службового розслідування за результатами якого прийняте рішення щодо звільнення співробітників ОВС області, в тому числі ОСОБА_2 та 24.10.2014 року виданий наказ ГУМВСУ № 3405 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а 04.11.2014 року виданий наказ № 375 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_2 за п. «є» за порушення дисципліни. Позивачем не наведено доказів поважності неприбуття до місця тимчасової дислокації ГУМВСУ у Луганській області та будь-яких правових підстав для виплати грошового забезпечення позивачу не має у зв'язку з невиконанням своїх службових обов'язків.

Позивач та представник позивача в судовому засідання не заперечували щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до довідки від 07.10.2015 року № 1203003134 ОСОБА_2 взято на облік як особу, переміщену з тимчасової окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, який постійно проживав в АДРЕСА_2, та перемістився з тимчасової окупованої території (району проведення антитерористичної операції) в АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 19.09.2013 року працював старшим інспектором-черговим відділу оперативного інформування УІАЗ ГУМВС України у Луганській області.

У травні 2014 року позивач переселився з м.Луганськ у зв'язку з небезпекою для життя та здоров'я його та його сім'ї.

31.07.2014 року відповідачем прийнято наказ № 1363 про передислокацію ГУМВС України у Луганській області до м.Сєвєродонецького МВ ГУМВСУ.

24.09.2014 року відповідачем прийнято наказ №2008 про тимчасовий порядок визнання прогулами днів не виходу на службу, яким період з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року вважається прогулом у випадку встановлення не виходу працівника на службу без поважних причин, та грошове забезпечення не нараховувати та не сплачувати.

22.10.2014 року відповідачем прийнято наказ №3357 про призначення та проведення службового розслідування за фактом невиходу на службу окремих працівників ГУМВС України у Луганській області, за результатами якого складено акт № 6/2-273/1 про невихід на службу, яким встановлено факт неприбуття до місця дислокації ГУМВСУ та відсутність на службі, зокрема, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2, старшого інспектора-чергового відділу оперативного інформування Управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУМВСУ. В результаті чого наказом від 04.11.2014 року № 375 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас ЗС України за п.64 «є» (порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Так, судом встановлено, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» на території Донецької та Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Місто Луганськ знаходиться в зоні проведення АТО, відповідно до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р.

Також місто Луганськ входить до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням КМУ від 07.11.2014р. №1085-р (в редакції розпорядженням КМУ від 05.05.2015р. №428-р).

Відповідно до ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Згідно п.64 «ж» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Судом встановлено та підтверджено позивачем в судовому засіданні, що у зв'язку з проведенням АТО на території Луганської області та Донецької області та вимушеним переїздом до м. Харкова, а потім до м. Дніпропетровська, в подальшому, перебуванням позивача на лікуванні, що підтверджується копіями довідок № 225/738, №226/739 та випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 6330, позивачем надіслано до начальника ГУМВС України в Луганській області рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням.

Так, суд не бере до уваги посилання відповідача на той факт, що на сайті МВС України розміщено звернення до працівників органів і підрозділів внутрішніх справ Донеччини та Луганщини, а тому позивач належним чином повідомлений про розміщення органів МВС у відповідних областях, оскільки обставини, за яких працівники ГУМВС у Луганській області залишали місця постійної дислокації, позбавили позивача на належне отримання інформації щодо місця розташування органів ГУМВС у Луганській області.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач бажав звільнитися за власним бажанням зумовлене неможливістю продовжувати роботу у зв'язку з переїздом на нове місце проживання та небезпекою для життя, а тому дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області щодо видання наказу № 375 о/с від 04.11.2014 року про звільнення з посади ОСОБА_2 з підстав порушення дисципліни (за п. 64 «є») Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України є протиправними, а тому суд визнає дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області щодо видання наказу № 375 о/с від 04.11.2014 року про звільнення з посади ОСОБА_2 з підстав порушення дисципліни (за п. 64 «є») Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України протиправними та вважає за необхідне змінити підставу звільнення ОСОБА_2 з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області з п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України відповідно на п.64 «ж» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ «за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків», залишаючи дату звільнення 04.11.2014р.

Щодо позовних вимог зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області видати ОСОБА_2 трудову книжку, а в разі неможливості її видати - засвідчений у встановленому порядку дублікат та стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2014 року по день прийняття судом відповідного рішення у даній справі суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.47 КЗпП України та п.п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, власник чи уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з унесенням запису про звільнення.

Відповідно до п.5.6 Інструкції дублікат трудової книжки також може бути виданий за новим місцем роботи у зв'язку з відсутністю доступу до трудової книжки працівника внаслідок надзвичайної ситуації, передбаченої Кодексом цивільного захисту України, або проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник.

За змістом ст. ст. 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно п.24 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Так, судом встановлено, що позивач трудову книжку не отримував, оскільки всі особові справи, в тому числі і трудова книжка позивача, знаходяться в м.Луганськ, та відповідно у зв'язку з проведенням АТО в Луганській області доступ до вказаних документів у відповідача відсутній; грошове забезпечення за період з липня 2014 року по 04.11.2014 року позивач не отримував, що підтверджується письмовими поясненнями відповідача.

Крім того, оскільки судом позивача не поновлено на роботі, оскільки вказані вимоги позивачем не заявлялись та не були предметом розгляду в справі, то відповідно позовні вимоги про стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2014 року по день прийняття судом відповідного рішення не підлягають задоволенню.

При цьому, суд приходить до висновку щодо стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області на користь позивача заробітної плати, нарахування та виплата якої була припинена на період липня 2014 року по 04.11.2014 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області видати ОСОБА_2 дублікат трудової книжки та зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 заробітну плату за період з 01.07.2014 по 04.11.2014 року.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно п. 3 до Постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психологічних тощо) яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено спричиненої відповідачем моральної шкоди за наведеними вище критеріями їх оцінки, а тому позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Згідно п.2 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.256 КАС України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в постанові звернути до негайного виконання постанову у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області щодо видання наказу № 375 о/с від 04.11.2014 року про звільнення з посади ОСОБА_2 з підстав порушення дисципліни (за п. 64 «є») Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України протиправними.

Змінити підставу звільнення ОСОБА_2 з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області з п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України відповідно на п.64 «ж» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ «за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків», дату звільнення залишити 04.11.2014 р.

Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області видати ОСОБА_2 дублікат трудової книжки.

Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 заробітну плату за період з 01.07.2014 по 04.11.2014 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанову в частині стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області на користь ОСОБА_2 заробітної плати за період з 01.07.2014 по 04.11.2014 року допустити до негайного виконання.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова