Постанова № 59925278, 22.08.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2016 р. Справа № 818/552/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

представника позивача - Бояринова М.В.

представника відповідача - Слюти Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Прокуратури Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2016р. по справі № 818/552/16

за позовом Прокуратури Сумської області

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Прокуратура Сумської області, звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить скасувати постанову про накладення штрафу від 20.04.2016р., винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчуком Т.В. у виконавчому провадженні №50124497, як таку, що є незаконною.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржувана постанова була прийнята з порушенням вимог діючого законодавства та без врахування всіх обставин справи, в зв'язку з чим, підлягає скасуванню.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скарги, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо скасування постанови про накладення штрафу від 20.04.2016р., винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчуком Т.В. у виконавчому провадженні №50124497, як таку, що є незаконною та стягнути з відповідача судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 1515,80 грн. на користь Прокуратури Сумської області.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови. Зазначив, що оскільки ОСОБА_4 на підставі рішення суду поновлено на посаді старшого слідчого Сумської місцевої прокуратури, на якій він ніколи не працював і якої не існує на цей час у структурі та штатному розписі прокуратури Сумської області, то позивач був позбавлений можливості в межах діючих законодавчих норм виконати рішення суду. А тому, оскільки рішення суду не може бути виконано позивачем з незалежних від нього підстав, то накладення держаним виконавцем штрафу за його невиконання є необґрунтованим, та як наслідок, спірна постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Відповідач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 10.02.2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Кушнір Л.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50124497 про примусове виконання виконавчого листа №818/3584/15, виданого Сумським окружним адміністративним судом від 27.03.2016 року про поновлення ОСОБА_4 в органах прокуратури Сумської області на посаді старшого слідчого прокуратури Сумської місцевої прокуратури.

У зв'язку з тим, що рішення підлягало негайному виконанню, державним виконавцем вимагалося від прокуратури Сумської області вимоги виконавчого документу виконати негайно.

Вищевказана постанова була отримана прокуратурою Сумської області 19.02.2016р., про що свідчить відмітка штампу вхідної кореспонденції на супровідному листі.

Листом від 22.02.2016 року №11-173вих16 прокуратура Сумської області повідомила державного виконавця про неможливість поновити ОСОБА_4 на посаді, оскільки згідно структури та штатного розпису місцевих прокуратур Сумської області (в т.ч. Сумської місцевої), яка визначена наказом Генерального прокурора України №90ш від 23.09.2015 року (що вводиться в дію з 15.12.2015 року), в Сумській місцевій прокуратурі не передбачено посади старшого слідчого. ОСОБА_4 поновлено на посаді старшого слідчого прокуратури Сумської місцевої прокуратури, на якій він ніколи не працював і якої ніколи не існувало і не існує у структурі та штатному розписі прокуратури Сумської області. Станом на дату, з якої поновлено ОСОБА_4 (02.10.2015), Сумської місцевої прокуратури взагалі ще не було утворено. Також позивач повідомив про подання апеляційної скарги на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2016р. та просив звернутися до суду із заявою про роз'яснення судового рішення.

29.03.2016 року державним виконавцем на адресу боржника було направлено вимогу про негайне виконання рішення суду та повідомлення про це державного виконавця.

Листом від 08.04.2016 року №11-330вих16 прокуратура Сумської області повідомила заступника начальника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - начальника відділу примусового виконання рішень про неможливість на даний час поновити ОСОБА_4 на посаді.

В зв'язку з невиконанням боржником у встановлений строк рішення суду, 20.04.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчуком Т.В. винесено постанову серії ВП №50124497 про накладення прокуратуру Сумської області штрафу у розмірі 850 грн.

Позивач, не погоджуючись і вказаною постановою, звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої виходив з того, що приймаючи оскаржувану постанову, державний виконавець діяв на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства. Посилання прокуратури Сумської області на відсутність можливості виконати рішення суду є необґрунтованою, оскільки фактично дана позиція зводиться до невизнання постанови суду, яка підлягала негайному виконанню та набрала законної сили після перегляду в апеляційній інстанції.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Як встановлено під час розгляду справи та не заперечувалось сторонами, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2016р. по справі №818/3584/15 в частині поновлення ОСОБА_4 в органах Прокуратури Сумської області на посаді старшого слідчого прокуратури Сумської місцевої прокуратури підлягала негайному виконанню.

Колегія суддів зазначає, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Таким чином, рішення суду, яке відповідно до закону підлягає негайному виконанню, є обов'язковим для виконання, зокрема посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Як встановлено ч. 4 ст. 257 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктами 1, 2 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 11 наведеного Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження").

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст.89 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм права, колегія суддів дійшла висновку, що накладення на боржника штрафу може бути вчинено державним виконавцем виключено у разі невиконання рішення суду саме без поважних причин, зокрема, у випадку коли боржник мав встановлені діючим законодавством повноваження з приводу його виконання.

З даного приводу, колегія суддів зазначає, що правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року N1697-VII.

Із прийняттям нового Закону України "Про прокуратуру" була змінена система органів прокуратури України.

У статті 7 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що систему прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура України; регіональні прокуратури; місцеві прокуратури; військові прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

У додатку до Закону наведено перелік і територіальну юрисдикцію місцевих та військових прокуратур, які запроваджувалися з 15 грудня 2015 року (абзац третій пункту 1 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про прокуратуру").

Окрім зміни системи органів прокуратури України, запроваджено ряд принципово нових підходів до питань призначення на посади прокурорів місцевої прокуратури, основою якого є якісне оновлення керівного та кадрового складу.

Так, статтею 28 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що добір кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури здійснюється на конкурсних засадах із числа осіб, які відповідають вимогам, установленим ч. 1 та 5 ст. 27 цього Закону, за результатами кваліфікаційного іспиту, проведеного відповідно до вимог Закону.

Наказом Генеральної прокуратури України від 23 вересня 2015 року №90ш у зв'язку з утворенням з 15 грудня 2015 року місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур виключено штатні розписи прокуратур, зокрема і прокуратури Сумського району, та пунктом 1.3 включено штатний розпис Сумської місцевої прокуратури, в якому також є відсутня посада старшого слідчого.

У підпункті "в" підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" визначено, що до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом 3 п. 1 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" цього Закону прокурорами місцевих прокуратур призначаються прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування. Проведення тестування, стажування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України.

Із зазначеного слідує, що прокурори, які працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, в разі успішного проходження ними тестування будуть призначені на посади у новоутворених місцевих прокуратурах.

Так, на виконання п.5-1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру", з метою кадрового наповнення місцевих прокуратур, Генеральним прокурором України виданий наказ №98 від 20.07.2015 року "Про затвердження Порядків проведення тестування та чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад у місцевих прокуратурах" (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1.2 Порядку, на посади прокурорів місцевих прокуратур призначаються особи за результатами успішного проходження ними тестування.

Пункт 3.16 Порядку визначає, що на підставі відомостей про результати тестування, робоча група регіонального центру формує рейтинговий список, форма якого наведена у додатку 2 Порядку, по кожній місцевій прокуратурі окремо.

Рейтинговий список кандидатів оприлюднюється на офіційному веб-сайті відповідної регіональної прокуратури після закінчення тестування (п.3.18 Порядку). Рішення щодо результатів тестування може бути оскаржене до робочої групи, а рішення робочої групи може бути оскаржене до суду (п.8.1-8.7 Порядку).

Згідно з пунктом 9.5 Порядку, керівник регіональної прокуратури після отримання рейтингового списку кандидатів на посади прокурорів конкретної місцевої прокуратури та рапорту працівника прокуратури (заяви для тих, хто не працює в прокуратурі), який успішно пройшов тестування, видає наказ про його призначення на посаду, враховуючи підсумковий бал кандидата (від вищого до нижчого) та кількості штатних одиниць у відповідній місцевій прокуратурі.

Законом України "Про прокуратуру" та Порядком визначено умову призначення прокурора на посаду в реорганізовану прокуратуру - успішне проходження тестування.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки орган прокуратури в якому працював позивач реорганізований, усі штатні посади цієї прокуратури є ліквідованими, можливість працевлаштування в новоутвореній місцевій прокуратурі можлива лише за умови успішного проходження тестування.

При цьому слід зазначити, що із набуттям чинності новим Законом України "Про прокуратуру" запроваджено ряд принципово нових підходів до питань призначення на посади прокурорів місцевої прокуратури, основою якої є якісне оновлення керівного та кадрового складу. Такі підходи реалізовуються у тому, що добір кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури здійснюється на конкурсних засадах із числа осіб, які відповідають вимогам, установленим ч. 1 та 5 ст. 27 цього Закону, за результатами кваліфікаційного іспиту, проведеного відповідно до вимог Закону. Також передбачено, що прокурорами місцевих прокуратур призначаються прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування (п. п. "в" підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року N1697-VII).

Зазначеними положеннями встановлений безальтернативний порядок призначення на посади прокурорів місцевих прокуратур, а саме виключно на конкурсних засадах за результатами кваліфікаційного іспиту та передбачено, що прокурори працюючі на день набрання чинності цим Законом у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, можуть бути призначені на посади у новоутворені місцеві прокуратури виключно за умови успішного проходження ними тестування.

Порядком проведення тестування та чотирирівневого конкурсу на заняття посад в місцевих прокуратурах передбачено, що при проведенні тестування всі кандидати знаходяться в рівних умовах і правах, без надання будь-яких переваг. Обмеження у конкурсі передбачено лише для певної категорії осіб - п.1.6 Порядку.

Колегія суддів, вважає, що надання будь-яких пільг чи переваг особі, яка не пройшла встановлений законом безальтернативний порядок призначення на посаду у місцеву прокуратуру, призведе до порушення встановлених ст. 16 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року N1697-VII гарантій незалежності прокурорів та нівелює принципи, на яких базується формування нової прокуратури України, що є недопустимим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що станом на час винесення оскаржуваної постанови, у зв'язку зі змінами у діючому законодавстві України, позивач не мав визначених законом повноважень виконати рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 в органах Прокуратури Сумської області на посаді старшого слідчого прокуратури Сумської місцевої прокуратури.

Додатково колегія суддів зазначає, що боржник неодноразово звертався до державного виконавця із відповідними листами (від 22.02.2016 року №11-173вих16, від 08.04.2016 року №11-330вих16), в яких повідомляв про неможливість виконання рішення суду. Крім того, боржник також звертався до суду із заявою про роз'яснення судового рішення.

В свою чергу, державний виконавець не надав належної правової оцінки вказаним обставинам.

Перевіряючи рішення суб'єкта владних повноважень, адміністративний суд у справі щодо їх оскарження на підставі ч.3 ст.2 КАС України перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувана постанова про накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду була прийнята без врахування всіх обставин справи.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість прийнятої ним постанови.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з тим, що рішення суду не було виконано позивачем в зв'язку з відсутністю у останнього передбачених діючим законодавством повноважень, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця про накладення штрафу є незаконною, а тому то заявлені позовні вимоги щодо визнання її протиправною та скасування, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, серед іншого, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2016 року по справі №818/552/16 не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

З приводу розподілу судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що сума сплаченого позивачем за подання апеляційної скарги судового збору складає 1515,80 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №838 від 23.06.2016 року.

Враховуючи, що судовим рішенням задоволено апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача вищевказаної суми витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Прокуратури Сумської області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2016р. по справі №818/552/16 за позовом Прокуратури Сумської області до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Прокуратури Сумської області.

Скасувати постанову про накладення штрафу від 20.04.2016 року Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №50124497.

Стягнути із Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул.Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 1515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп. на користь Прокуратури Сумської області (вул.Герасима Кондратьєва, 33, м.Суми, Сумська область, 40030, код ЄДРПОУ 03527891), розрахунковий рахунок №35214005002983, МФО 820172, банк ДКС України м.Київ.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Філатов Ю.М.

Повний текст постанови виготовлений 25.08.2016 р.