Ухвала суду № 59925156, 18.08.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/785/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницької Н.Л.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

18 серпня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

У зв'язку з неприбуттям в судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмого провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується слідуюче:

16 червня 2014 року Вінницьким окружним адміністративним судом прийнято постанову по справі № 802/1591/14-а про стягнення з приватного підприємця-суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на користь управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці 1968,98 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

25.01.2016 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Казьміровою М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49907785 з виконання виконавчого листа №802/1591/14-а виданого 16.06.2014 року Вінницьким окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 1968,98 грн, яка була направлена позивачу для виконання та відома.

В зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 в добровільному порядку вищезазначеної постанови державного виконавця Казьмірової М.В., старшим державним виконавцем Микитюком М.О. винесено постанову ВП № 49907785 про відрахування з заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника.

Вважаючи таку постанову протиправною, позивач оскаржила її в судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, виходив з того, що приймаючи спірну постанову, державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до статті 1 Закону № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно частини 2 статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 32 Закону № 606-XIV встановлено, що звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника є одним із заходів примусового виконання рішень.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

У відповідності до частини 1 статті 68 Закону № 606-XIV стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до частини 6 статті 70 Закону № 606-XIV звернення стягнення на пенсію здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV ( далі Закон № 1058-IV).

Згідно з частиною 2 статті 50 Закону № 1058-IV відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1-2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надіслано на адресу позивача постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 802/1591/14-а та запропоновано в строк до семи днів з моменту винесення постанови виконати її в добровільному порядку. І тільки в зв'язку з невиконанням в добровільному порядку рішення суду від 16.06.2014 року року, посадовою особою відповідача винесено постанову про ВП № 49907785 про відрахування з заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника.

Аналізуючи вищезазначені правові норми та встановивши фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач приймаючи спірну постанову, вжив всіх передбачених Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчинив виконавчі дії.

Колегія суддів критично ставиться до тверджень апелянта про передчасність винесення відповідачем спірної постанови, оскільки на її думку прийняттю такого документа, повинні передувати дії по виявленню майна та коштів боржника, на які може бути звернуто стягнення і тільки у разі відсутності цього майна стягнення звертається на пенсію та інші доходи, та звертає увагу останньої на те, що відповідно до приписів ст.68 Закону № 606-XIV, стягнення на пенсію звертається у разі якщо сума стягнення не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати (4134 грн.), а як встановлено судом, сума боргу за виконавчим документом становить 1968,98 грн.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Ватаманюк Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.