Ухвала суду № 59925109, 18.08.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 р.Справа № 820/17496/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2014р. по справі № 820/17496/14

за позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення вартості матеріального забезпечення на випадок безробіття,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача, ОСОБА_1, вартість матеріального забезпечення на випадок безробіття у сумі 4444 грн. 35 коп. на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2014р. по справі № 820/17496/14 позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись із постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2014р., подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповноту дослідження обставин у справі, здійснити поворот виконання вказаного судового рішення. Також просив здійснити поворот виконання рішення.

Відповідач в судовому засіданні, призначеному на 16.08.2016 року, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 16.08.2016 року, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання, призначеного на 18.08.2016 року, за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що провадження у справі належить закрити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 неодноразово перебувала на обліку в центрі зайнятості. 23.07.2002 року відповідачу вперше був наданий статус безробітного і, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Порядку надання допомоги по безробіттю у тому числі, одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", призначена виплата допомоги по безробіттю з 23.07.2002 р. по 17.07.2003 року. 03.09.2004 року відповідачу вдруге наданий статус безробітного і, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Порядку надання допомоги по безробіттю у тому числі, одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", призначена виплата допомоги по безробіттю з 03.09.2004 р. по 28.08.2005 року.

Згідно з п. 5 Порядку розслідування страхових випадків та виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики № 60/62 від 13.02.2009р. Харківським міським центром зайнятості проведена перевірка обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_1, в результаті якої комісією зроблено висновок про те, що безробітна у період перебування у центрі зайнятості, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, фізична особа - підприємець з 04.01.2000 року.

Директором Харківського міського центру зайнятості прийнято наказ від 29.08.2014 р. №1320 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю - ОСОБА_1, в якому зазначалась сума, яка підлягає поверненню у загальному розмірі 4444 грн. 35 коп., а саме: за період з 23.07.2002 року по 17.07.2003 року в сумі 1832,53 грн. та за період з 03.09.2004 року по 28.08.2005 року в сумі 2611,82 грн.

Посилаючись на те, що відповідач має заборгованість перед центром зайнятості, та вказана заборгованість не погашення, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості.

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції, виходив з того, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З таким висновком колегія суддів не погоджується, оскільки він не відповідає нормам матеріального і процесуального права.

За правилами, передбаченим частинами першою та другою статті 2, частиною першої статті 3, частиною першою статті 17 КАС України, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Як зазначено у статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України).

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 цього Кодексу означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму (частина перша статті 17 КАС України).

Верховний Суд України у постанові від 22 вересня 2015 року (справа № 21-1888а15) вказав, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування.

Тобто, однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична або юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи при здійсненні владних управлінських функцій.

Посилання на положення частини четвертої статті 50 КАС України, як на підставу звернення до суду за правилами цього Кодексу, в даному випадку, безпідставні. Згідно з частиною четвертою цієї норми громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, встановлених законом.

Верховний Суд України у вище згаданому судовому рішенні (справа № 21-1884а15) зазначив, що логічний спосіб тлумачення частини четвертої статті 50 КАС України дозволяє дійти висновку, що і пункт 5, який є частиною норми цієї статті, як послідовне продовження випадків «превентивного» судового контролю має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов. Такий безпідставний підхід до розуміння змісту пункту 5 по суті призводить до відмови органів влади від виконання своїх функціональних обов'язків та можливої дискреційної поведінки.

У даній справі позов заявлено про стягнення грошових коштів, що стали власністю ОСОБА_1 здобуті як допомога по безробіттю, тому такий позов не підпадає під дію пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС України.

Відповідно до ч.1 п. 1 ст. 157 КАС суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що провадження по справі слід закрити.

За правилами пункту 4 частини 1 статті 198 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі, а відповідно доводи та обґрунтування сторін щодо наявності або відсутності у відповідача заборгованості, не впливають на вирішення даної справи.

Враховуючи закриття провадження по справі доводи, обґрунтування осіб, які звернулись з апеляційною скаргою та інших осіб щодо неправомірності чи правомірності задоволення адміністративного позову не впливають на вирішення даної справи.

Щодо заявленого клопотання відповідача про поворот виконання судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 265 КАС України, питання про поворот виконання судового рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши судове рішення (визнавши його нечинним або таким, що втратило законну силу), він закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або відмовляє у задоволенні адміністративного позову чи задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі. В такому випадку суд, ухвалюючи нове судове рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим судовим рішенням або визначити інший спосіб і порядок здійснення повороту виконання.

Судом встановлено, що на підставі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2014р. по справі № 820/17496/14 позивачем 25.06.2015 року отримано виконавчий лист, на підставі якого у квітні-серпні 2016 року з відповідача утримано 987 грн. 24 коп., що підтверджується довідкою УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова.

За таких підстав, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2014р. по справі № 820/17496/14 із закриттям провадження у справі, заява відповідача про поворот виконання вказаного судового рішення підлягає задоволенню шляхом зобов'язання Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості повернути ОСОБА_1, утриману за постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2014р. по справі № 820/17496/14 пенсію за період квітень - серпень 2016 року в розмірі 987,24 грн.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 94 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з апеляційною скаргою відповідачем сплачено судовий збір в розмірі 201,00 грн. відповідно до квитанції від 06.06.2016 року № 5 (а.с. 51).

Таким чином, стягненню на користь відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Харківського обласного відділення Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості підлягають судові витрати у розмірі 201,00 грн.

Керуючись п. 1, ч. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2014р. по справі № 820/17496/14 скасувати.

Провадження у справі за позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення вартості матеріального забезпечення на випадок безробіття закрити.

Роз`яснити позивачу право звернення в порядку цивільного судочинства.

Заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду задовольнити.

В порядку повороту виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2014р. по справі № 820/17496/14 зобов'язати Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості (ідентифікаційний номер 36224721, місцезнаходження вул. Шевченка, 137а, м. Харків, 31013) повернути ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1), утриману за постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2014р. по справі № 820/17496/14 пенсію за квітень-серпень 2016 року в розмірі 987 (дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 24 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківського обласного відділення Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості (ідентифікаційний номер 36224721, місцезнаходження вул. Шевченка, 137а, м. Харків, 31013) судові витрати в розмірі 201 (двісті одна) грн. 00 коп. на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 23.08.2016 р.