Постанова № 59925015, 18.08.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року Справа № 876/10647/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії за апеляційною скаргою Львівського обласного військового комісаріату на постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 вересня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Самбірського міськрайонного суду з адміністративним позовом до Львівського обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дій щодо відмови у наданні Міністерству оборони України висновку щодо можливості виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зобов'язання Львівського обласного військового комісаріату надати та направити на затвердження до розпорядника бюджетних коштів - Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати йому одноразової грошової допомоги у розмірі 27-и місячного грошового забезпечення, відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».

Постановою Самбірського міськрайонного суду від 21 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Львівського обласного військового комісаріату щодо відмови у наданні Міністерству оборони України висновку щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зобов'язано Львівський обласний військовий комісаріат надати Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Із таким судовим рішенням не погодився Львівський обласний військовий комісаріат та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову - про відмову в задоволенні позовних вимог. Обгрунтовуючи незгоду із постановою, апелянт вказав, що висновки суду щодо наявності підстав для виплати позивачу одноразової допомоги відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 є неправомірними. Так, ОСОБА_1 отримав травму та інвалідність до набуття чинності цими нормативними актами, а тому їх норми на нього не поширюються. Також апелянт вказав, що ОСОБА_1 при поданні заяви до Львівського обласного військового комісаріату не дотримався вимог Порядку, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року щодо переліку необхідних до подання документів, зокрема не подав оригинали необхідних довідок та завірені встановленим порядком копії. При цьому суд першої інстанції встановив, що інвалідність позивачу встановлена 6 червня 2006 року. Також при поданні позову пропустив строк звернення, встановлений ст. 99 КАС України. Враховуючи викладене, підстав для задоволення позовних вимог не було.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та пояснив, що має право на встановлені законодавством виплати, а доводи апелянта не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваному рішенні.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Командуючого військами Прикарпатського військового округу по особовому складу від 02 лютого 1996 року № 07-ІІМ, старший прапорщик ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас з посади старшини роти обслуговування 10 інженерно-саперної бригади округу за п.п. «в» п. 46 (за станом здоров`я) Тимчасового положення про проходження військової служби прапорщиками та мічманами.

Згідно наказу командира військової частини А-3817 від 26 лютого 1996 р. № 40 (по стройовій службі) позивача було виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.

Постановою 14 військово-лікарської комісії Західного оперативного командування № 242 від 23.06.2005 року встановлено, що контузія (23.01.1988 року) громадянина ОСОБА_1 підтверджена військово-обліковими документами і захворювання серцево-судинної системи, не знайшли відображення в свідоцтві про хворобу № 232 і захворювання, по якому він ВЛК військової частини 63767 20 грудня 1995 року на підставі ст. 71-в, 23-в графи ІІІ наказу МО України 1994 року № 2 був визнаний обмежено придатним до військової служби. Постанову ВЛК в/ч 63767 про причинний зв'язок захворювання по свідоцтву про хворобу № 232 - відмінено (підстава - протокол засідання 14 ВЛК ЗахОК № 23 від 10.06.2005 року).

При первинному та повторних оглядах від 06.06.2007 року, 04.06.2008 року, 26.05.2010 року, 23.05.2012 року, 22.04.2015 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, що настала у зв'язку з контузією, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, безтерміново, що підтверджується довідками до акта медико-соціальних (експертних) комісій (серії ЛВА-1 № 350709 від 06.06.2007 року, ЛВА-1 № 387672 від 04.06.2008 року, ЛВА-1 № 478544 від 26.05.2010 року, 10 ААБ № 115113 від 23.05.2012 року, 10 ААБ №875635 від 01.04.2015 року).

ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджено відповідним посвідченням, виданим 01.04 2015 року безтерміново.

Із довідки № 5-01/83 від 20.01.2011 року, виданої Львівською обласною дирекцією «Оранта», відомо, що ОСОБА_1 з документами на виплату страхової суми за державним обов'язковим особистим страхуванням військовослужбовців за період з 1998 року і по теперішній час в дирекцію не звертався, відповідно страхову суму не отримував.

Позивач звернувся до військового комісара Львівського обласного військового комісаріату із заявою від 12.06.2015 року щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю ІІІ групи, пов'язаної з проходженням військової служби та виконанням військових обов'язків, в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (зборів) осіб».

До заяви позивачем було долучено ряд документів, а саме:

- копію посвідчення інваліда війни;

- копії довідок МСЕК про встановлення групи інвалідності;

- копію постанови № 242 ВЛК ЗахОК;

- копію паспорта та ідентифікаційного номера;

- копію довідки НАСК «Оранта».

У відповідь на вказану заяву листом № 5850 від 30.06.2015 року Львівський обласний військовий комісаріат фактично повідомив позивача про відмову в призначенні та виплаті вищевказаної одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача з таких підстав.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до ст. 41 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною 2 статті 16 зазначеного Закону (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІI групи інвалідності) передбачалося, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови № 499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком.

Згідно підп. 2 п. 2 Порядку (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІI групи інвалідності) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби одноразова грошова допомога інвалідам ІІI групи виплачується у розмірі 27 місячного грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 березня 2015 року (справа № 21-563а14).

За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку, що особа має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, яка передбачена ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та у розмірах відповідно до встановленої йому групи інвалідності, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, з моменту настання інвалідності.

Разом з тим, п. 3 Порядку передбачено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) такі документи:

- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва);

- копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності;

- копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

- копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

При цьому законодавець чітко розділив, які саме документи подаються в оригіналі, а які - копії.

Згідно п. 7 Порядку керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Отже, відповідач має право надати відповідний висновок лише за наявності відповідних підтверджуючих підстави для виплати документів.

Однак, ОСОБА_1, як вбачається із заяви від 12 червня 2015 року, надав військовому комісаріату лише копію посвідчення, копії довідок МСЕК про встановлення групи інвалідності, копію постанови № 242 14 військово-лікарської комісії, копії паспорту та довідки про присвоєнання ідентифікаційного номера, копію довідки НАСК «Оранта» (а.с. 80-81).

При цьому, Порядком встановлено необхідність подання довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності, рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва), довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності, а не копій цих документів.

Такі вимоги встановлені саме з метою забезпечення реалізації відповідним державним органом перевірки наявності у особи права на відповідні виплати.

Позивач не виконав вимог п. 3 Порядку щодо переліку поданих документів, а тому підстав для подання висновку за відсутності всіх документів, необхідних згідно пункту 3 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 499, у відповідача як суб'єкта владних повноважень не було.

Отже, підстав для визнання дій протиправними та зобов'язання подати висновок для виплати одноразової грошової допомоги на підставі поданих копій документів немає.

Суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов.

Доводи апелянта в цій частині є підставними.

Відповідно до статті 202 цього ж Кодексу підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, при розгляді справи допущено порушення норм матеріального права, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Львівського обласного військового комісаріату задовольнити, постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 вересня 2015 року у справі № 452/989/15-а - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст виготовлено 23 серпня 2016 року.